КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/12608/22 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження №11-кп/824/901/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2

Ухвала

Іменем України

17 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження №12021100000001431 від 13.12.2021 за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2024 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з вищою освітою, не працевлаштованого, одруженого, має неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_10 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

потерпілого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_9 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 111 640 гривень 00 копійок, заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.

Стягнуто зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 200 000 гривень 00 копійок, заподіяної кримінальним правопорушенням моральної шкоди.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно вироку суду ОСОБА_8 13 грудня 2021 року, о 17 год. 35 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався у лівій смузі проїзної частини вул. С. Кульженків у м. Києві зі сторони вул. Лугова в напрямку вул. Полярна, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, розташованого навпроти будівлі №13 по вул. Лугова, позначеного острівцем безпеки та інформаційно - вказівними дорожніми знаками 4.7 «Об`їзд перешкоди з правої сторони» та дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра» Правил дорожнього руху.

В цей час, по вказаному нерегульованому пішохідному переходу, проїзну частину вул. С. Кульженків, переходив пішохід ОСОБА_11 , який наближався справа до смуги руху автомобіля марки «Jeep Grand Cherokee», д.н.з. НОМЕР_1 .

Під час руху ОСОБА_8 допустив порушення вимог п. 1.5 підпункту «б» п. 2.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України:

п. 1.5: дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків;

підпункт «б» п. 2.3: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом в дорозі;

п. 18.1: водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення вищевказаних вимог Правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_8 виявились у тому, що він рухаючись по проїзній частині вулиці вул. С. Кульженків у м. Києві, усвідомлюючи наближення до пішохідного переходу, позначеного острівцем безпеки, на якому встановлений інформаційно - вказівний знак 4.7 «Об`їзд перешкоди з правої сторони» та дорожньою розміткою 1.14.3 «зебра», маючи об`єктивну змогу спостерігати момент початку перетину проїзної частини пішоходом по нерегульованому пішохідному переходу та відповідно зреагувати на це, будучи обізнаним, що в даному випадку пішохід має перевагу в русі перед транспортними засобами з моменту коли він вступив на пішохідний перехід, а водій, в свою чергу, зобов`язаний зменшити швидкість, а в разі потреби - зупинитись, відволікся від керування транспортним засобом та створюючи небезпеку для руху, загрозу здоров`ю громадян, виїхав на нерегульований пішохідний перехід, розташований навпроти будівлі № 13 по вул. Лугова у м. Києві, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_11 , спричинивши йому тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці пригоди.

Так, пішоходу ОСОБА_11 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: забійна рана на волосяній частині голови в тім`яній ділянці зліва, синці на обличчі, крововиливи в м`які тканини голови відповідно ушкодженням: нерівномірно виражені обмежено - дифузні субарахноїдальні крововиливи на випуклих та базальних поверхнях обох півкуль великого мозку; розрив атланто - потиличного зчленування з повним розривом мембрани, довгастого мозку та судин; синці та садна на спині, на правій бічній поверхні грудей, крововиливи в м`які тканини тулуба, відповідно ушкодженням: переломи деяких ребер зліва по заднім анатомічним лініям без ушкодження пристінкової плеври; розрив лівого купола діафрагми; розриви медіастенальної частини пристінкової плеври з обох боків; двобічний гемоторакс (загальним об`ємом біля 1900 мл.); циркулярний розрив аорти, масивний параортальний крововилив; крововиливи по ходу легеневих зв`язок, в корінь брижі кишечника, по ходу ніжки лівої нирки - ознаки струсу тіла; синці на лівій руці, крововиливи в м`які тканини відповідно синцям, розміжчення та відшарування підшкірно - жирової клітковини по задній поверхні лівого ліктя; синці та садна на обох ногах, рвана рана на лівій нозі, крововиливи в м`які тканини відповідно ушкодженням: часткове розміжчення підшкірно - жирової клітковини по передній поверхні лівої гомілки; перелом лівої стегнової кістки.

Смерть ОСОБА_11 настала від розриву атланто - потиличного зчленування з повним розривом довгастого мозку, судин.

Порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 підпункту «б» та 18.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_8 знаходиться у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо - транспортної пригоди і її наслідками.

Не погоджуючись з вироком суду, представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року скасувати. ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. Стягнути зі ОСОБА_8 111 640 грн. 00 коп. заподіяної кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди. Стягнути зі ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 2 000 000 грн. 00 коп. заподіяної кримінальним правопорушення моральної шкоди.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Апелянт вважає безпідставним визнання судом першої інстанції обставиною, що пом`якшує покарання - щире каяття, оскільки обвинувачений безпосередньо після ДТП активних дій, направлених на надання допомоги потерпілому не проявляв, ані швидку допомогу, ані працівників поліції не викликав, правдиві показання на стадії досудового розслідування не надавав, а навпаки намагався спростувати обставини події. Обвинувачений вину у вчиненому злочині на стадії досудового розслідування - до повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме до 20 червня 2022 року не визнавав, жодного відшкодування сім'ї загиблого з моменту вчинення кримінального правопорушення, а саме з 13 грудня 2021 року і до цього часу не здійснював. Також обвинувачений не сприяв жодним чином розкриттю кримінального правопорушення.

Також апелянт зазначає, що призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України не прийняв до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, невідворотність наслідків, що настали, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілого ОСОБА_6 .

Крім того, апелянт зазначає, що виходячи з характеру неправомірних дій обвинуваченого, тяжкості наслідків вчиненого злочину, обставини завдання такої шкоди, що призвели до смерті ОСОБА_11 , а також причинно-наслідковий зв`язок між таким злочинним діянням обвинувачення та спричиненими наслідками у виді моральної шкоди, заподіяної його брату, матері та батькові, а також з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнали потерпілі внаслідок вчиненого ОСОБА_8 злочину, характеру немайнових втрат потерпілих, які не можуть бути відновлені, внаслідок смерті їх сина, характеру та тривалості заподіяних батькам та брату моральних, душевних, психічних страждань, тяжкості вимушених змін у життя та ступеня вини обвинуваченого, сума грошового відшкодування моральної шкоди у розмірі 2 000 000 грн., на думку апелянта, є обґрунтованою та відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, враховуючи обставини злочину в їх сукупності.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування ст. 75 КК України, просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_8 покарання за скоєне ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, застосувавши ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовим строк тривалістю 2 роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, захисник звертає увагу, що під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено обставини, що пом`якшують покарання, згідно ст. 66 КК України: ставлення до цього правопорушення обвинуваченого ОСОБА_8 - щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, надання потерпілому допомоги на місці пригоди, відшкодування потерпілому часткової матеріальної шкоди і яка надалі буде відшкодовуватися. Одночасно судом встановлено, що засуджений раніше не притягався до кримінальної відповідальності, характеризується позитивно, на психіатричному та наркологічному обліках не перебуває, одружений, на його утриманні перебуває малолітня дитина та матір пенсіонерка. Обставин, які б відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжували покарання ОСОБА_8 не встановлено.

При цьому, як зазначено в апеляційній скарзі, при ухваленні судом першої інстанції вироку жодним чином не зазначено про можливість застосування чи не застосування положень ст. 75 КК України, а також не вказані підстави, що виключають чи забороняють застосування даних норм при призначенні міри покарання ОСОБА_8 .

На думку апелянта, з урахуванням усіх вищевказаних характеристик та обставин суд мав можливість та законні підстави призначити засудженому менш суворе покарання в межах санкції статті, застосувавши положення ст. 75 КК України.

На вказану апеляційну скаргу представником потерпілого подано заперечення, в яких вона, наводячи обґрунтування, просила відмовити у її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили проти апеляційної скарги представника потерпілого, пояснення потерпілого та його представника, які підтримали апеляційну скаргу представника потерпілого та заперечили проти апеляційної скарги захисника, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого, щодо апеляційної скарги представника потерпілого, то підтримала лише в частині необхідності збільшення суми відшкодування моральної шкоди, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу представника потерпілого слід задовольнити частково, з таких підстав.

Згідно із ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження і підтверджуються наявними доказами, в їх сукупності, які досліджувались судом під час судового розгляду та учасниками судового провадження не оспорюються, як і правильність кваліфікації дій обвинуваченого.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника з приводу суворості призначеного його підзахисному покарання, та доводів апеляційної скарги представника потерпілого щодо м`якості призначеного ОСОБА_8 покарання, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Згідно із ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Всупереч доводам апеляційних скарг, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 повністю дотримався вимог вищезазначених норм кримінального закону. Так, призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке призвело до смерті потерпілого, а також характер та мотиви допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, його ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, обставиною, яка пом`якшує покарання судом першої інстанції визнано і враховано - щире каяття, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Також, судом першої інстанції враховано дані щодо особи обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину, місце реєстрації та проживання, на обліку у лікаря психіатра, лікаря нарколога не перебуває.

Врахувавши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами, оскільки непрофесійне керування ним транспортним засобом та грубе порушення Правил дорожнього руху України призвело до смерті потерпілого.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки саме таке покарання відповідатиме принципу індивідуалізації покарання, з огляду на вимоги ст. 50 КК України узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність, відповідає основній меті покарання, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Що стосується доводів апеляційної скарги представника потерпілого про те, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання не врахував ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, невідворотність наслідків, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілого, а також безпідставно визнав обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки суд першої інстанції належним чином мотивував своє рішення, врахувавши в сукупності, всі обставини, які враховуються при призначенні покарання, передбачені статтею 65 КК України, в тому числі і ті на які посилається представник потерпілого, а також обґрунтовано визнав обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого - щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину і не оспорював встановлені під час досудового розслідування обставини, детально та послідовно розповів про обставини вчиненого злочину, висловив щирий жаль та усвідомлення кримінально-протиправного характеру своїх дій, що беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_8 щиро покаявся у вчиненому злочині та підтверджує правильність визнання судом першої інстанції обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття обвинуваченого.

При цьому, всупереч доводам апеляційної скарги представника потерпілого, щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.

Посилання представника на поведінку обвинуваченого після ДТП, який, на думку представника, не проявляв активних дій на надання допомоги потерпілому, є безпідставними і спростовуються наданими суду першої інстанції показаннями свідків ОСОБА_12 , який є колегою потерпілого ОСОБА_11 та який вказав, що після ДТП ОСОБА_8 намагався надати потерпілому першу медичну допомогу. А свідок ОСОБА_13 , яка була пасажиркою в автомобілі, зазначила, що після ДТП вона разом зі ОСОБА_8 підійшли до потерпілого, викликали швидку допомогу та почали надавати першу медичну допомогу. Також свідок ОСОБА_14 , який був водієм іншого автомобіля, вказав про те, що після ДТП обвинувачений намагався надати потерпілому першу медичну допомогу.

Щодо позиції потерпілого про необхідність призначення обвинуваченому максимально можливого покарання, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, то слід зазначити, що думка потерпілого враховується судом при призначенні покарання в сукупності із обставинами, визначеними ст. 65 КК України, однак, не є вирішальною при призначенні покарання судом.

Посилання захисника обвинуваченого про встановлення судом першої інстанції обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, а саме щирого каяття у вчиненому, активного сприяння розкриттю злочину, надання допомоги потерпілому на місці пригоди, часткове відшкодування потерпілому шкоди, що з урахуванням особи обвинуваченого, на думку захисника, надавало суду підстави призначити обвинуваченому покарання з застосуванням вимог ст. 75 КК України, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки лише щире каяття було визнано обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого та було враховано судом першої інстанції при призначенні покарання, а щодо інших обставин, на які посилається захисник, то вони не були встановлені судом першої інстанції в ході судового розгляду, не встановлено таких обставин і в ході апеляційного перегляду справи.

Так, під активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, при цьому таке сприяння має бути активним та ініціативним.

Між тим, жодних даних про надання ОСОБА_8 органам досудового розслідування будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи, тобто в активному сприянні у розкритті злочину, матеріали справи не містять, дії ОСОБА_8 були викриті співробітниками поліції самостійно після їх прибуття на місце ДТП,усі факти та обставини вчиненого злочину були встановлені правоохоронними органами, жодних нових фактів по справі, ніж ті, що були встановлені слідством самостійно, обвинувачений не повідомив, а участь обвинуваченого у слідчому експерименті та надання показань, в яких він заперечував місце наїзду на пішохода, не є тими обставинами, що свідчать про активне сприяння розкриттю злочину.

Щодо посилань захисника на часткове відшкодування шкоди обвинуваченим, як обставини, яка пом`якшує покарання та тверджень представника потерпілого про відсутність жодного відшкодування сім'ї загиблого з моменту вчинення кримінального правопорушення і до часу звернення із апеляційною скаргою, то колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах кримінального провадження копії квитанції від 23.06.2022, то обвинуваченим ОСОБА_8 здійснювався грошовий переказ потерпілому ОСОБА_6 у сумі 10 000 грн. (т.1 а.с. 210).

В суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_8 зазначив, що даний переказ йому було повернуто з незалежних від нього підстав, як і інший переказ на суму 20 000 грн., копію квитанції щодо якого останній надав в суді апеляційної інстанції.

Отже, з матеріалів справи, а саме копій квитанцій від 23.06.2022 та 15.12.2024 АТ «Укрпошта» слідує, що обвинувачений намагався частково відшкодувати шкоду, завдану кримінальним правопорушенням. Між тим, лише намагання обвинуваченим частково відшкодувати шкоду не може бути віднесено до обставини, яка пом`якшує покарання, оскільки не охоплюються нормативним визначенням ознаки, передбаченої п.2 ч.1 ст. 66 КК України - добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що навіть з урахуванням, відшкодування обвинуваченим 10 000 грн. під час досудового розслідування та 20 000 грн., під час апеляційного перегляду справи, з огляду на загальний розмір завданої протиправними діями обвинуваченого шкоди, визначеної судом першої інстанції 111 640 грн. - матеріальної шкоди та 200 000 грн. - моральної шкоди, у даному конкретному випадку не свідчить про бажання обвинуваченого усунути шкоду чи відшкодувати завдані збитки, а відтак не є фактором, який знижує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення та особи обвинуваченого та відповідно не може бути визнаний обставиною, яка пом`якшує покарання, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 66 КК України.

З приводу посилань захисника на надання її підзахисним допомоги потерпілому на місці пригоди, то дана обставина, а саме поведінка обвинуваченого після вчинення злочину, була врахованасудом першої інстанції у сукупності із усіма обставинами, які враховуються при призначенні обвинуваченому покарання, та ОСОБА_8 було призначено покарання наближене до мінімальної межі установленої санкцією інкримінованої йому статті, відповідно до положень КК України.

Додаткових доводів, які б могли бути підставою для зміни вироку та зменшували суспільну небезпеку вчиненого у такій мірі, щоб застосувати до ОСОБА_8 приписи ст. 75 КК України стороною захисту до апеляційного суду не надано. Як не наведено і представником потерпілого доводів, які б свідчили про необхідність призначення обвинуваченому покарання у максимальних межах інкримінованої йому статті зі збільшенням строку додаткового покарання.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги представника потерпілого щодо неправильного вирішення судом першої інстанції цивільного позову в частині відшкодування потерпілому ОСОБА_6 моральної шкоди, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у її душевних стражданнях через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.

При цьому, Пленум Верховного Суду України в п.9 своєї постанови №4 від 31.09.2013 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснив, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що представником цивільного позивача ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 в порядку ст. 128 КПК України, було заявлено цивільний позов до ОСОБА_8 про відшкодування, в тому числі, моральної шкоди в сумі 2 000 000 грн. (Т. 1 а.с.60-64).

В подальшому була подана заява про збільшення позовних вимог (Т.1 а.с. 88-90), проте, така заява стосувалась відшкодування витрат на придбання пам`ятника померлому.

Як вбачається з оскаржуваного вироку, установивши доведеність винуватості ОСОБА_8 , та факт спричинення потерпілому моральної шкоди, суд першої інстанції задовольнив частково позовні вимоги потерпілого ОСОБА_6 та стягнув із ОСОБА_8 на його користь 200 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції, ухвалюючи таке рішення, не в повній мірі дослідив питання про те, чи відповідає визначений розмір згаданої вище шкоди засадам розумності, виваженості та справедливості, не дав оцінки характеру вчиненого кримінального правопорушення та глибині, характеру моральних страждань потерпілого.

Так, життя та здоров`я людини, згідно зі ст.3 Конституції України визнається в Україні найвищою соціальною цінністю та є особливим об`єктом кримінально-правової охорони.

Разом з тим, матеріалами провадження підтверджено, що у результаті вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, пішохід ОСОБА_11 загинув на місці ДТП, через це потерпілий ОСОБА_6 , безумовно зазнав сильних душевних страждань, пов`язаних із втратою свого брата. Він зазнав немайнових втрат, які не можуть бути відновлені, моральних, душевних, психічних страждань, що потягло за собою негативні переживання та спогади, тривогу, емоційні реакції, тяжкість вимушених змін як у його житті, так і у житті їх батьків.

Водночас, стягнення судом з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди в розмірі 200 000 грн. на думку колегії суддів, є недостатнім, враховуючи зазначені вище моральні страждання потерпілого.

Тому, оцінюючи наведені вище обставини у сукупності з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір завданої потерпілому моральної шкоди, який підлягає стягненню за рішенням суду, необхідно збільшити до 500 000 гривень, у зв`язку із чим вирок суду першої інстанції підлягає зміні в цій частині.

За таких обставин,оскаржуваний вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди слід змінити, відповідно, апеляційну скаргу представника потерпілого задовольнити частково, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення.

Керуючись ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 -задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 07 серпня 2023 року у кримінальному провадженні №12021100000001431 від 13.12.2021 щодо ОСОБА_8 за ч.2 ст. 286 КК України змінити в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 500 000 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

В іншій частині вирок суду залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

__________ _______________ ____________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4