Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #2156105014

              Справа № 204/2281/23

Провадження № 2/204/3023/25 р.


ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


20 червня 2025 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

за участю представника позивачки ОСОБА_1 за участю відповідача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:


У лютому 2023 року позивач подав до суду позовну заяву, в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованому в реєстрі за № 7122 від 27.11.2021 року; витребувати із чужого незаконного володіння об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2518000212020, номер об`єкта в РПВН 22714222. В обґрунтування позовних вимог вказано, що 24 вересня 2010 року позивачка придбала у приватну власність житлову квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 56,8 кв.м. Договір купівлі-продажу вона та колишній власник вказаної квартири ОСОБА_6 підписали та посвідчили у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишова С.О., після чого, договір був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1941. Маючи намір використовувати вказану квартиру під офіс для надання консультаційних послуг мешканцям міста, позивачка звернулася до Дніпровської міської ради з проханням виводу зазначеної квартири з житлового фонду міста. 23 січня 2013 року вона отримала рішення Дніпровської міської ради про виключення вказаної квартири з житлового фонду міста, замовила проект на перевлаштування, та розпочала ремонт квартири, який проводився тривалий час по наявності коштів та з перервами у зв`язку із розповсюдженням коронавірусного захворювання (COVID-19). 08 січня 2022 року після дзвінка сусідки цього будинку позивачка дізналася, що в її квартирі вже другий місяць знаходяться сторонні люди і виконують ремонтні роботи. Позивачка з її чоловіком ОСОБА_7 виїхала на квартиру, відкрила квартиру своїм ключем, побачила сліди присутності чужих речей, наявність будівельних робіт і відсутність її речей. Зателефонувала в поліцію, вони запросили її з чоловіком до відділення №6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області, де вона дала пояснення і написала заяву про відкриття кримінального впровадження. У той же день 8 січня, позивачка зробила витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і побачила, що право власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 , номер об`єкта РПВН 22714222, реєстраційний номер 2518000212020, зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 7122 від 27.11.2021 (HPP 247202, НРР 247203), виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. з записом рішення про державну реєстрацію. При перевірці документів поліція виявила, що на підставі підроблених документів, а саме: підробленого оригіналу паспорту позивачки, де була розміщена фотографія іншої людини і де було вказано місце народження замість міста Санкт-Петербург, було вказано місто Дніпропетровськ (сучасне м. Дніпро), підробленого оригіналу нотаріально завіреного договору купівлі продажу між ОСОБА_8 минулим власником квартири ОСОБА_6 з підробленими підписами, підробленого технічного паспорту на квартиру, з відмітками БТІ, приватним нотаріусом Солошенко Юлією Володимирівною 27.11.2021 року було посвідчено договір купівлі-продажу її квартири та внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про нового власника квартири ОСОБА_2 . Тобто поза її волі, без її участі та на підставі підроблених правовстановлюючих документів квартира була відчужена особою, яка не мала права на її відчуження, без відома та згоди дійсного власника майна і нотаріусом ОСОБА_5 було посвідчено договір купівлі продажу належної позивачу на праві приватної власності квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 56,8 кв.м. На підставі вище зазначених обставин було порушено кримінальне провадження з занесенням до реєстру досудових розслідувань ЄРДР за № 12022041680000026, яке пізніше було об`єднано в одне кримінальне провадження за № 12021040000000460 від 15.06.2021 року, в якому позивача визнано потерпілою особою, яка була позбавлена права розпоряджатися належним майном. Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Токар Н.В. від 17 січня 2021 року на квартиру АДРЕСА_2 було накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування. В ході досудового розслідування встановлено, що співучасники кримінального правопорушення підшукали належну позивачу квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , виготовили технічний паспорт на неї, а потім підшукавши особу жіночої статі, яка погодилася виконати роль підставної особи, видаючи себе за законного власника вказаної квартири при укладенні договору купівлі-продажу даної квартири іншим особам, підробили паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_4 . Організатору злочину ОСОБА_9 26 серпня 2022 року оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 27, ч.4 ст.28, ч.4 cт.190 КК України, ч.3 ст.27. ч.4 ст.28.ч.3 ст.358 КК України, ч.3 ст. 27, ч.4 ст.28.ч.4 ст.358 КК України. Також під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.06.2021 року за №12021040000000460 за фактом незаконного заволодіння квартирою, отримано висновки почеркознавчої експертизи, про те, що підпис від імені, а саме ОСОБА_4 , на договорі купівлі-продажу квартири та інших документах виконано іншою особою.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування відмови вказує наступне. Так, враховуючи те, що: тривалий час (більше 10 років) ОСОБА_4 не використовує квартиру за призначенням; намагання ОСОБА_4 перевести квартиру в нежитловий фонд для підприємницької діяльності; подання ОСОБА_10 заяви про вчинення кримінального правопорушення від 09.01.2021 року; винесення слідчим постанови про залучення ОСОБА_4 до провадження як потерпілої від 18.11.2022 року; допит слідчим ОСОБА_4 як потерпілої від 18.11.2022 року; накладення слідчим суддею арешту на квартиру, у формі заборони відчуження, розпорядження та користування майном; отримання слідчим висновку експерта від 13.12.2022 року, яким визначено ринкову вартість квартири у розмірі 804 456,00 грн.; складення та направлення до суду слідчим обвинувального акту у кримінальному провадженні №12021040000000460 від 15.06.2021 року, у зв`язку з чим, позивач ОСОБА_4 має право в порядку кримінального судочинства подати цивільний позов до обвинувачених у кримінальному провадженні №12021040000000460 від 15.06.2021 року, що дозволить останній у повному обсязі відшкодувати завдані збитки.

Представником позивача подано до суду письмові пояснення, відповідно до яких вказано наступне. 24 вересня 2010 року ОСОБА_4 придбала у власність житлову квартиру АДРЕСА_2 . загальною площею 56,8 кв.м. Договір купівлі-продажу вказаної квартири від 24.09.2010 серії ВРВ № 202907 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 підписали та посвідчили у приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишова С.О., після чого, договір був зареєстрований в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1941. Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів, запис 1, номер правочину 4129333. Оригінал договору має власниця квартири ОСОБА_4 . Досудовим розслідуванням установлено, що громадяни України, організувались у стійке ієрархічне об`єднання, стійкість якого базувалась на матеріальній зацікавленості учасників у скоєнні злочинів, координації дій учасників групи організатором, розподілом ролей між її учасниками, діяльність якого була направлена на досягнення спільного, відомого усім учасникам злочинної організації плану, спрямованого на вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень у складі злочинної організації, учасники якої одночасно, виконуючи відведену кожному роль, в період з 2021 року незаконно придбали право на майно шляхом обману в особливо великих розмірах. Таким чином, учасники злочинної організації незаконно заволоділи об`єктами нерухомого майна за кількома адресами, зокрема, АДРЕСА_1 , загальною площею 56,8 кв.м та вартістю не менше ніж 924946,84 грн. Відповідно до висновку Дніпропетровського науково дослідного експертно криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/104-22/346ж-ПЧ від 07.12.2022 за результатами судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підпис від імені ОСОБА_4 у графі «Покупець» договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2010 серії ВРВ № 202907 виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою. Відділенням поліції №2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000460 від 15.06.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених за ознаками ч.1,2 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3,4 ст. 358 КК України. 17 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу по справі № 205/1758/23 Провадження № 22-1/803/6243/24 ОСОБА_11 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Т.М., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача. Позивач є потерпілим по кримінальному провадженню, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021040000000460. Постановою по справі апеляційний суд рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2004 року скасував та ухвалив нове рішення: «Позов про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію, права власності, витребування майна у добросовісного набувача та стягнення моральної шкоди задовольнити частково. Витребувати квартиру від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа нею». Апеляційний суд у постанові вказав, що позивачем, на підтвердження доводів, видано до суду завірені копії матеріалів кримінального провадження, а саме: копію витягу ЄРДР №12021040000000460. ОСОБА_4 є також потерпілою по кримінальному провадженню за №12021040000000460.

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач та її представник в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. Раніше вона в судовому засіданні надала пояснення, відповідно до яких вказала, що нею був здійснений правочин, їй сторонами було надано оригінали документів, після розрахунку було зареєстровано правочин. Після цього, до неї прийшов слідчій із виїмкою та забрав всі документи для експертизи.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.

За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 41 Конституції України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

За змістом статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.

У позові позивач посилається на те, що її права порушені, оскільки спірна квартира фактично вибула з її володіння, як власника, поза її волею, через підроблення договору купівлі-продажу квартири від 27 листопада 2021 року.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Крім цього, у постанові від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19 (провадження №14-212цс21) за позовом про визнання протиправними рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування записів про державну реєстрацію права власності, Велика Палата Верховного Суду вказала про те, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то ефективним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідними для відновлення його права. Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання договору купівлі-продажу квартири від 27 листопада 2021 року недійсним, слід відмовити, так як відсутні правові підстави для його задоволення, оскільки заявлені позивачем вимоги не є ефективними для захисту порушених прав та їх відновлення.

Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

При цьому стаття 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Такі правові висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19.

У постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 передає у власність належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 , а гр. ОСОБА_4 приймає у власність вищезазначену квартиру. Вказаний договір зареєстрован в реєстрі Державних правочинів.

Згідно Витягу про державну реєстрацію прав №27731071 від 21.10.2010 року вбачається, що на праві власності ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_2 . Підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу/ВРВ№202907 реєстр №1941/24.09.2010/ посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишов С.О.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.02.2022 року вбачається, що приватним нотаріусом Солошенко Ю.В. внесено запис про право власності №45314251 на спірну квартиру, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 7122, виданий 27.11.2021 року.

Позивачем надано до суду: копію витягу з ЄРДР №12022041680000026; копію постанови про залучення потерпілого слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області від 18.11.2022 року ОСОБА_4 ; копію висновку експерта №СЕ-19/104-22/347ж-ПЧ від 05 грудня 2022 року стосовно підпису від імені ОСОБА_4 на зворотній сторінці в графі «Покупець» договору купівлі-продажу квартири серії ВРВ №202907 від 24.09.2010 року – виконаний ОСОБА_4 ; копію висновку експерта №СЕ-19/104-22/343-Ж-ПЧ від 07 грудня 2022 року стосовно підпису від імені ОСОБА_4 на зворотній сторінці в графі «Покупець» договору купівлі-продажу квартири від 27.11.2021 року, зареєстрованому в реєстрі за №7122 – виконаний не ОСОБА_4 , а іншою особою; копії повідомлення про підозру ОСОБА_9 у кримінальному провадженні; копії протоколів допитів потерпілих.

В судовому засіданні було допиті свідки. Зі сторони позивача надав пояснення свідок ОСОБА_7 , який є цивільним чоловіком ОСОБА_4 . Пояснив, що вони планували у квартирі зробити офіс, отримали у міській раді перечень документів, які потрібно було отримати для переоформлення квартири в нежитлове приміщення, що було зроблено та отримано всі дозволи, поступово. Не встигли закінчити зовнішні роботи (ганок), що б перевести квартиру з житлового фонду до нежитлового фонду. В квартирі залишалися їх металоконструкції, вхідні двері, демонтований унітаз, будівельні матеріали. Спільні кошти з ОСОБА_4 були вкладанні у спірну квартиру. Про ситуацію дізналися від нових жильців від сусідки. До квартири потрапили відкривши двері власним ключем. Після того, як дізналися, що у спірній квартирі змінився власник на ОСОБА_2 , змінили замки у квартирі. В квартиру навідувався раз в місяць. Наразі сплачують комунальні послуги.

Зі сторони відповідача було допитано свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 . Так, ОСОБА_14 , є родичем відповідача, пояснив, що робить ремонти в квартирах, запросили його оцінити, що потрібно буде зробити в квартирі та визначити обсяг робіт. В квартирі була готова одна кімната, інші приміщення були готові на половину, квартира була схожа на житлове приміщення. В перший раз був на квартирі зимою, ОСОБА_17 там не бачив, тільки невістку та зятя. Бачив там метал. ОСОБА_18 є донькою ОСОБА_2 . Пояснила, що на сайті OLХ побачила оголошення про продаж квартири від власника, зателефонувала поговорила з дівчиною, яка вказала, що вона родичка, власник буде присутній при укладанні угоди. Вона з мужем та зі знайомим ОСОБА_17 , який займається ремонтами, поїхали дивитися квартиру. Чоловік, який показував квартиру добре орієнтувався в ній, вказав, що він син власниці. На наступний день, розмовляла з сусідами, з першого під`їзду, сусідкою яка живе на поверх вище, вони підтвердили інформацію, що квартиру продають, вказали, що власники хотіли квартиру переоформити з житлового фонду в нежитловий, але не дали сусіди. Всі оригінали документів були надані нотаріусу при угоді. З боку продавця була жінка, яка представилася ОСОБА_4 , вона мала при собі всі оригінали документів на квартиру, в тому числі, паспорт, довідку про заборгованість по ЖК. При помічнику нотаріуса було передано грошові кошти за квартиру. Ключі були віддані на наступний день, коли вони вивезли сміття з квартири. У січні прийшли незнайомі люди та змінили замки на дверях. Невідома жінка вказала, що вона є власницею квартири та показала паспорт на ім`я ОСОБА_4 , документи на квартиру не показувала. ОСОБА_16 , який є зятем ОСОБА_2 пояснив, що на показі квартирі, в самій квартирі був метал, оскільки власники хотіли робити перепланування квартири, після цього коли знову приїхали на квартиру, метала вже не було, залишився тільки мусор. На угоді він не був присутнім, був на вулиці. Поліцію викликав тільки він, оскільки в квартирі були йому невідомі люді, які крутили замки.

Суд приходить до висновку, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею.

Встановлення цих обставин судом є достатньою правовою підставою для задоволення позовних вимог відповідно до пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України. Це, зокрема, стосується витребування майна з чужого незаконного володіння - повернення спірної квартири від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 .

Таким чином, суд дійшов висновку, що витребування квартири на користь законного власника є правомірним, оскільки спірне майно вибуло з його володіння без належних правових підстав, а договір купівлі-продажу визнано недійсним.

Захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно із законом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 зазначено, що «перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинне забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть.

Прийняття рішення, за наслідком якого добросовісний набувач усупереч приписам статті 388 ЦК України втрачає такий статус, а отже, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятним та покладає на добросовісного набувача індивідуальний і надмірний тягар. Адже не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з порушеннями інших осіб (продавця чи осіб, які його представляють у силу вимог закону), допущеними в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном, крім випадків, передбачених у статті 388 ЦК України».

Суд вважає, що у цьому конкретному випадку та за встановлених обставин справи, витребування майна є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, а тому не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Разом із цим, відповідач не позбавлений можливості на захист його прав відповідно до статей 22, 390, 661 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто судовий збір у розмірі 9249,47 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 216, 317, 319, 328, 387-388 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 128, 141, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 273, 280-284, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:


Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння – задовольнити частково.

Витребувати із чужого незаконного володіння об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно належить ОСОБА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2518000212020, номер об`єкта в РПВН 22714222.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 9249,47 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Юлія Володимирівна, місцезнаходження: 49044, м. Дніпро, вул. Шевченко, буд. 11.






Суддя В.В. Самсонова











  • Номер: 22-ц/803/10751/24
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.10.2024
  • Дата етапу: 23.10.2024
  • Номер: 22-ц/803/10751/24
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.10.2024
  • Дата етапу: 07.11.2024
  • Номер: 22-ц/803/10751/24
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.10.2024
  • Дата етапу: 11.11.2024
  • Номер: 22-ц/803/10751/24
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи: скасовано ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.10.2024
  • Дата етапу: 27.11.2024
  • Номер: 22-ц/803/10751/24
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 23.10.2024
  • Дата етапу: 27.11.2024
  • Номер: 2/204/139/24
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи: скасовано частково
  • Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.02.2023
  • Дата етапу: 27.11.2024
  • Номер: 2/204/3023/25
  • Опис: про визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна із чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 204/2281/23
  • Суд: Чечелівський районний суд міста Дніпра
  • Суддя: Самсонова В.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.02.2023
  • Дата етапу: 22.05.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація