ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р.                                                                                  Справа № 147805/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді                                               Каралюса В.М.,

суддів:                                                             Олендера І.Я., Улицького В.З.,

за участі секретаря судового засідання                     Корчинської О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про зобов’язання провести нарахування та виплату пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

04.11.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до в Залізничному районі м. Львова (далі – УПФУ), в якому просив визнати неправомірним рішення відповідача від 22.09.2009 року № 229/Л-9 у непроведенні перерахунку пенсії , як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС; зобов’язати відповідача призначити та виплатити з 01.09.2009 року щомісячну додаткову 50 % пенсії у розмірі 50 % від мінімальної пенсії за віком та виплатити різницю додаткової 50 % пенсії з 01.09.2010 року враховуючи раніше виплачену додаткову 50 % пенсію; призначити та виплатити з 01.09.2009 року пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та виплатити різницю пенсії з 01.09.2009 року з врахуванням раніше виплаченої пенсії; визначити розмір мінімальної пенсії за віком виходячи із розміру пенсії за віком установленого абз. 1 ч. 1ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а саме у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність УПФУ незабезпечення ОСОБА_1 перерахунку раніше призначених державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов’язано УПФУ провести перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної державної та додаткової пенсії відповідно до Закону України № 796-12 із змінами внесеними Законом України № 231-V встановивши їх з 01.01.2011 року в розмірі державна пенсія не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, додаткова пенсія 50 % мінімальної пенсії за віком.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, УПФУ подало апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення норм матеріального і процесуального права при винесенні судом постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши та дослідивши матеріали  справи, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Його віднесено до категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.05.2009 року та вкладки до посвідчення № НОМЕР_2 від 11.05.2004 року. З копії довідки МСЕК № 042299 від 03.09.1999 року вбачається, що позивачу встановлено III групу інвалідності на захворювання, що пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії. Позивач знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова.

Право позивача на одержання пенсії для інвалідів з вказаний період, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст.72 ч.3 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що пенсія позивача у відповідності до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліда III групи не може бути нижчою від 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, цією ж нормою передбачено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати  пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України та не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 50 даного Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам ІІI групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов’язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з положеннями ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року №1, постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» №654 від 16.07.2008 року, постанова Кабінету Міністрів України №894 від 13.07.2004 року, постанова Кабінету Міністрів України №1293 від 27.12.2005 року, оскільки останні істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача згідно ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.ст. 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки позивачу слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачу повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо наявності законних підстав для визнання неправомірними дій УПФУ щодо відмови в перерахунку позивачу пенсії по інвалідності згідно з ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.

Вищенаведене також підтверджується тим, що положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким були внесені зміни до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними з 22.05.2008 року тобто з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.2008 року.

Крім того колегія суддів приходить до обгрунтованого висновку, що після визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» згідно рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22.05.2008 року, зміни до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» внесені не були, а тому позивач має право на перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності у редакції закону, яка діяла до 01 січня 2008 року.

Відтак, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують, постанову суду першої інстанції ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд першої інстанції в повному обсязі захистив права та законні інтереси позивача як постраждалого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліда ІІI групи, а тому апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ч. 3 ст.160, ст.195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Залізничного районного суду м. Львова від 21 липня 2011 року у справі № 2а-528/11 – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя                                                                                                  В.М. Каралюс

суддя                                                                                   І.Я. Олендер

           суддя                                                                                        В.З. Улицький

Повний текст ухвали виготовлено 24.02.2012 р.