ПОСТАНОВА

                                                                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2012 р. Справа № 152348/11/9104

          Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:                                        Гінди О.М.

суддів:                                                             Заверухи О.Б., Старунського Д.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату пенсії, –

встановив:

28 лютого 2011 року  позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача – УПФУ в м. Луцьку в якому просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов’язати його здійснити перерахунок та виплату пенсії в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за втрату годувальника у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, що передбачені ст.ст. 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням проведених виплат.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що вона перебуває на пенсійному обліку у відповідача та отримує пенсію по втраті годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 – учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліда 1 групи. Як вважає позивач, їй повинна виплачуватись пенсія у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів першої групи, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не може бути меншим 10 мінімальних пенсій за віком. Крім цього, позивач вважає, що відповідно до ст. 52 цього ж Закону, їй належить до виплати додаткова пенсія за втрату годувальника, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач нарахування та виплату відповідних пенсій проводив у розмірах встановлених постановами КМУ № 654 від 16.07.2008 року та № 530 від 22.05.2008 року, які є значно меншими, а ніж ті що установлені Законом.

Постановою Луцького міськрайонного суду від 04.04.2011 року прийнятою в порядку скороченого провадження, адміністративний позов задоволено частково. Визнано незаконними дії УПФУ в м. Луцьку щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року. Зобов’язано УПФУ в м. Луцьку провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком з урахуванням додаткової пенсії за втрату годувальника, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком за період з 01.09.2010 року по 28.02.2011 року включно на підставі ст.ст. 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з врахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова прийнята з неповним з’ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано положення ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до якої, порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. А тому на думку апелянта, Пенсійний орган правомірно позивачу нараховував та виплачував пенсію у розмірі визначеному Кабінетом Міністрів України. Крім цього, вказує на те, що судом першої інстанції не обґрунтовано застосовано до даних правовідносин положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки частина 3 статті 28 передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений частиною першою даної статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. За таких обставин, апелянт вважає, що положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не можуть застосовуватися до правовідносин щодо нарахування та виплати позивачу пенсії призначеної згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За наслідками апеляційного розгляду апелянт просить, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що постанова суду першої інстанції прийнята в порядку скороченого провадження, відповідно до ч. 8 ст. 1832 та п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що така апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 є вдовою померлого ОСОБА_2 – учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, інваліда І групи, інвалідність пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення НОМЕР_1 грн. позивач з 14.08.1998 року перебуває на пенсійному обліку у УПФУ в м. Луцьку та отримує пенсію по втраті годувальника, і учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, інваліда І групи, інвалідність пов’язана з Чорнобильською катастрофою (а.с. 6).

Із копії листа УПФУ в м. Луцьку № 108/ш-01 від 07.02.2011 року судом встановлено, що відповідач нараховував та виплачував позивачу пенсію у зв’язку і втратою годувальника та щомісячну компенсацію у зв’язку з втратою годувальника, право на які передбачено ст.ст. 52, 54 Закону України ««Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи», у розмірах визначених відповідно до постанов Кабінету Міністрів України  № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року (а.с. 4-5).

Суд першої інстанції постановляючи оскаржувану постанову прийшов до висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу пенсії є протиправними, а тому відповідача слід зобов’язати нарахувати та виплатити позивачу державної пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком з урахуванням додаткової пенсії за втрату годувальника, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись із таким рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою статті 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ (тут та далі в редакції з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008), щомісячна компенсація в разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Відповідно до ст. 53 цього Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.  

Згідно із ч. 1 ст. 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 3 ст. 54 Закону України № 796-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Враховуючи викладені правові положення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що у позивача як особи яка втратила годувальника, наявне право на отримання пенсії, у розмірі 50 % від пенсії померлого годувальника, а не у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком як це зазначив суд першої інстанції. Державна пенсія у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком призначається інвалідам 1 групи, інвалідність яких пов’язана із Чорнобильською катастрофою, однак позивач таким не є, що виключає можливість нарахування та виплати йому пенсії у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, під час нарахування та виплати позивачу пенсії, відповідачу слід виходи із розміру пенсії померлого годувальника позивача, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, інваліда І групи, інвалідність пов’язана з Чорнобильською катастрофою.

Згідно із ст. 54 Закону України № 796-ХІІ, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 1 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 10 мінімальних пенсій за віком.

Частиною третьою ст. 67 цього ж Закону визначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладені положення Закону, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що нарахування та виплата позивачу пенсії у зв’язку із втратою годувальника повинні здійснювати у розмірі 50 % від пенсії призначеної у відповідності до ст.ст. 49, 54, 67 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи», із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, під час нарахування та виплати пенсії позивача, відповідачу слід виходити із розміру мінімальної пенсії за віком який визначається відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, в системі національного законодавства немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на пенсію згідно із Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян передбачених цим же Законом.

З огляду на те, що судом першої інстанції рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.

Керуючись ст. ст. 11, 1832, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України,  суд –

постановив:

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області – задоволити частково, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 квітня 2011 року у справі № 2а-3678/11/0308 – скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячної компенсації за втрату годувальника у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, у відповідності до ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» та пенсії у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_2, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС віднесеного до 1-ої категорії, інваліда 1 групи, у розмірі 50 % від пенсії, призначеної у відповідності до ст.ст. 49, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.09.2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну компенсації за втрату годувальника, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 52 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» та пенсії у зв’язку із втратою годувальника – ОСОБА_2, ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС віднесеного до 1-ої категорії, інваліда 1 групи, у розмірі 50 % від пенсії, призначеної у відповідності до ст.ст. 49, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок від Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 10 мінімальних пенсій за віком, починаючи з 01.09.2010 року, з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                                О.М. Гінда

Судді:                                                                                          О.Б. Заверуха

                                                                                                    Д.М. Старунський