ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2006 Справа № 13/48
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Герасименко І.М. (доповідача)
судді: Прудніков В.В., Ясир Л.О.
секретар судового засідання: Нурулаєва Г.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Диякон Д.В.;
від позивача: Здесенко Л.М.;
від відповідача: Ведмєдєв В.Л.
розглянувши у відкритому засіданні апеляційну скаргу Магдалинівське міжрайонне управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, смт. Магдалинівка
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.06р.
у справі № 13/48
за позовом Державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області, Мінекоресурсів України, м. Дніпропетровськ
до Магдалинівське міжрайонне управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, смт. Магдалинівка
про стягнення 23 298 грн. 51 коп.
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Дніпропетровської області звернулось Державне управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області, Мінекоресурсів України, м. Дніпропетровськ з позовною заявою до Магдалинівського міжрайонного управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, смт. Магдалинівка про стягнення 23 298 грн. 51 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Магдалинівське міжрайонне управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, смт. Магдалинівка здійснювало забір води з каналу “Дніпро-Донбас” без дозволу на спеціальне водокористування, в зв’язку з чим заподіяно навколишньому середовищу шкоду, у розмірі 23 298 грн. 51 коп., що підтверджується розрахунком розміру збитків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 року позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23 298 грн. 51 коп. – заборгованості, 233 грн. 00 коп. –державного мита, 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення повністю. Вказує, що позивач є єдиним уповноваженим органом, який має право та обов’язок, відповідно до вимог ст. 49 Водного кодексу України, на погодження та видачу дозволів на спеціальне водокористування, і що саме з вини позивача, який з порушенням строків, а саме місячного терміну, передбаченого Постановою КМУ від13.03.2002 р. №321 “Про затвердження порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до Постанови КМУ від 10.08.92 р. №459”, по розгляду подібних клопотань,
не видав відповідачу вказаний дозвіл, надавши його лише 17.07.2003 р. Також вказує, що позивач своїми діями, у вигляді зволікання на видачу дозволу, вимусив відповідача здійснювати водозабір без спеціального дозволу, аби виключити в подальшому можливість завдання більш значної шкоди державі.
В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник позивача заперечує проти апеляційної скарги; представник відповідача просить скасувати рішення господарського суду.
Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
При перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства Магдалинівським міжрайонним управлінням водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, смт. Магдалинівка, яку проводила Новомосковська регіональна екологічна інспекція, було встановлено, що підприємство з 06.05.2003 р. по 27.06.2003 р. здійснювало забір води з каналу “Дніпро-Донбас” без дозволу на спеціальне водокористування. Обсяг забраної води становить 486 399 куб.м., що зафіксовано в протоколі від 06.04.2004р. (а.с.3).
Статтею 49 та пунктом 9 ст. 44 Водного кодексу України передбачено, що водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу, а відповідач при здійсненні водокористування у вказаний період такого дозволу не мав.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами водного господарства –в разі використання поверхневих вод, державними органами геології –в разі використання підземних вод та державними органами охорони здоров’я –в разі використання водних об’єктів, віднесених до категорії лікувальних.
В зв’язку з порушенням природоохоронного законодавства, відповідачем завдано шкоду навколишньому середовищу на суму 23 298 грн. 51 коп., відповідно до розрахунку, виконаного позивачем на підставі “Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів”, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. № 37 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.06.1995р. за № 162/698.
Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що відповідно до звіту про використання води за другий квартал 2003 року відповідач не мав розходів води на свої виробничі потреби, а забірні води були транспортовані сільськогосподарським водокористувачам та надано на регулярне зрошення. Листом № 160 від 04.12.2002р. на адресу позивача були направлені матеріали з проханням пролонгувати або видати новій дозвіл на спеціальне водокористування за період 2003-2006рр., але спеціалістами позивача у січні 2003 року були постановлені нові вимоги щодо переоформлення матеріалів на отримання дозволу на спеціальне використання, яке вимагало тривалого часу. До січня 2003 року позивач не повідомляв відповідача про новий порядок переоформлення матеріалу на отримання дозволу на спеціальне водокористування.
На момент розгляду справи доказів відшкодування збитків відповідачем не надано.
Відповідно до ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Посилання відповідача на те, що 04.12.2004р. він направляв лист № 160 на ім’я заступника начальника державного управління екології та природних ресурсів в Дніпропетровській області (а.с.18) з проханням надати послуги по розгляду матеріалів на отримання дозволу на спеціальне водокористування не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності, так як він не довів, що здійснював дії по отриманню відповідного дозволу в період з 04.01.2003р. до 06.05.2003р., або оскаржував дії посадових
осіб в разі їх зволікання по оформленню вказаного дозволу.
Таким чином, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Крім того, відповідно до матеріалів справи, правильним найменуванням відповідача є Магдалинівське міжрайонне управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, про що вказано в даній постанові, а внесення виправлень в рішенні суду можливе відповідно до ст..89 ГПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Магдалинівське міжрайонне управління водного господарства Дніпропетровського облводгоспу, смт. Магдалинівка Дніпропетровської області –залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.06.2006р. по справі № 13/48 –залишити без змін.
Головуючий суддя І.М.Герасименко
Суддя Л.О.Ясир
Суддя В.В.Прудніков
З оригіналом згідно.
Помічник судді Ю.А. Тараненко