ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311
РІШЕННЯ
Іменем України
15.03.2012Справа №5002-18/609-2012
за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест", м. Ялта (98635, м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 4)
до відповідача - Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001", м. Ялта, смт. Ореанда (98658, м. Ялта, смт. Ореанда, пансіонат "Гліцинія", адміністративний корпус, каб. № 2)
про стягнення 578500,00 грн.
Суддя І.К. Осоченко
ПРЕДСТАВНИКИ:
Від позивача – ОСОБА_1 – представник, довіреність від 21.02.2012.
Від відповідача – Ячменьова І.В. – голова правління.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001" (далі - відповідач), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 608500,00 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.03.2010 між позивачем та відповідачем було укладено договір позики за № 01/10-03.
Відповідно до п. 1 цього договору, позикодавець передає позичальнику у якості безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі в користування грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму коштів у встановлений договором строк.
Як вказує позивач у своїй позовній заяві, сума позики склала 1108500,00 (п. 2.1 договору від 10.03.2010 № 01/10-03), яку відповідно до п. 3.2 договору, відповідач зобов’язався повернути позивачу до 01.08.2011.
В свою чергу відповідач повернув лише незначну частину заборгованості в сумі 500000,00 грн., що призвело до створення заборгованості, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.
У судовому засіданні 06.03.2012 суд почав розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 06.03.2012 представник позивача надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 578500,00 грн. заборгованості, яка виникла на підставі договору позики від 10.03.2010 № 01/10-03, яку суд прийняв до свого розгляду.
У судовому засіданні 06.03.2012 представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, який суд залучив до матеріалів справи.
15.03.2012 у судовому засіданні голова правління Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001" надала суду клопотання про приєднання до матеріалів справи платіжного доручення № 467 від 22.07.2011.
Суд задовольняє клопотання відповідача та долучає до матеріалів справи таке платіжне доручення.
Слухання справи відкладалося у порядку, передбаченому статтею 77 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –
ВСТАНОВИВ:
10.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест" (позикодавець) та Закритим акціонерним товариством "Гліцинія-2001" (позичальник) укладено договір позики № 01/10-03 (безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі).
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до пунктів 1, 2 цього договору, позикодавець передає позичальнику у якості безпроцентної фінансової допомоги на поворотній основі в користування кошти, а позичальник зобов’язується повернути суму коштів у розмірі 1108500,00 грн. у встановлений договором строк.
Позивач, виконуючи умови договору позики № 01/10-03, перерахував на розрахунковий рахунок відповідача кошти у сумі 1108500,00 грн., що підтверджується банківськими виписками з особового рахунку.
Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно пункту 3 договору, дата повернення позики – 01.08.2011.
Судом встановлено, що 22.07.2011 відповідач перерахував позивачеві кошти у сумі лише 500000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 467 від 22.07.2011.
Оскільки у строк встановлені у договорі відповідач позивачу кошти у повному обсязі не повернув, а саме: до 01.08.2011, то позивач звернувся до суду з позовом про стягненя коштів у сумі 608500,00 грн. у судовому порядку.
У процесі вирішення спору судом встанолено, що 27.12.2011 (тобто до подачі позову до суду) відповідачем було сплачено частину коштів у сумі 30000,00 грн. в рахунок погашення позики за договором № 01/10-03, що підтверджується платіжним дорученням № 569 від 27.12.2011. У звязку із чим позивач заявою від 05.03.2012, яка прийнята судом до свого розгляду, зменьшив розмір позовних вимог, та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 578500,00 грн.
У судових засіданнях та у відзиві на позов відповідач визнав заборгованість у сумі 578500,00 грн., проте доказів погашення такої заборгованості суду не представив.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідач не представив суду доказів повернення коштів у сумі 578500,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів. У зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 578500,00 грн. підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Отже, факт порушення або оспорювання права чи законного інтересу повинен існувати до моменту звернення до суду, який, відповідно, надає право на таке звернення.
Звертаючись з позовом до суду позивач просив стягнути з відповідача кошти у сумі 608500,00 грн. У процесі вирішення спору судом встановлено, що 27.12.2011 (тобто до подачі позову до суду – 22.02.2012) відповідачем було сплачено частину коштів у сумі 30000,00 грн. У звязку із чим позивач заявою від 05.03.2012, яка прийнята судом до свого розгляду, зменьшив розмір позовних вимог на 30000,00 грн., та просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 578500,00 грн.
Враховуючи те, що станом на дату звернення позивача до суду заборгованість відповідача складала 578500,00 грн., та те, що підставою зменшення розміру позовних вимог слугувала сплата відповідачем коштів ще до подачі до суду позовної заяви, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 11570,00 грн.
15.03.2012 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 19.03.2012.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Гліцинія-2001", м. Ялта, смт. Ореанда (98658, м. Ялта, смт. Ореанда, пансіонат "Гліцинія", адміністративний корпус, каб. № 2; ідентифікаційний код 31683355) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Інвест", м. Ялта (98635, м. Ялта, Приморський парк ім. Гагаріна, 4; ідентифікаційний код 32542344) заборгованість у розмірі 578500,00 грн. та судовий збір у сумі 11570,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.