ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2012 р.                                                                                  Справа № 71485/11

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                          Сапіги В.П.,

суддів                                                     Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області на  постанову Гусятинського  районного суду Тернопільської області від 14.02.2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

01.02.2011 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області в якому просив зобов’язати відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 2007 року по день прийняття рішення.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.02.2011р. адміністративний позов задовольнено частково.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги на користь ОСОБА_1 в розмірі встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 01.08.2010 року по 14.02.2011 року включно, з врахуванням виплачених сум.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми права, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та винести постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Суд апеляційної інстанції вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році та до змін у законодавстві дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області проводити нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії в період з 01.08.2010 року по 14.02.2011 року та правомірність задоволення вимог в цій частині судом першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд апеляційної інстанції не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачали виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» були чинними на час виникнення спірних правовідносин, а позивач належить до вказаної групи осіб і мав право на її отримання, органи державної влади не могли свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись  ст. 160, ч.10 ст. 183-2, ст. 195, ст. 197,  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.02.2011 року у справі № 2а-492/11 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                    В.П.Сапіга

Судді:                                                                                                            Т.В.Онишкевич

                                                                                                                      Я.С.Попко