ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2006 Справа № А23/163
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сизько І.А.(доповідач)
суддів: Тищик І.В., Швець В.В.
при секретарі судового засідання: Чоха Є.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Фрідман В.Б., довіреність №1 від 17.05.06, представник;
Фрідман Б.А., довіреність №2 від 05.06.06, представник;
Овчинникова О.В., довіреність №3 від 05.06.06, представник;
від відповідача: Стрелюхін Ю.А., довіреність №17336/9/10-016 від 28.09.06, головний податковий інспектор юридичного відділу;
Маринченко Ю.О., довіреність №9242/9/15-243 від 05.06.06, головний державний податковий ревізор інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", м. Дніпропетровськ на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.06р. у справі № А 23/163
за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", м.Дніпропетровськ
до державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ
про скасування податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Позивач, приватне виробничо-комерційне підприємство "Гурас", звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська від 26.05.2006 року №0005851502/08684/10/15-240 про завищення бюджетного відшкодування на 63501,00грн., №0005861502/08684/10/15-240 про сплату 1162,00грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та 58,10грн. штрафних санкцій, №0005841502/08684/10/15-240 про сплату 5332,00грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та 266,60грн. штрафних санкцій.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.06р. у справі №А23/163 (суддя Добродняк І.Ю.) в позові відмовлено.
При цьому господарський суд посилається на те, що відповідач дійшов правильного висновку щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року, оскільки позивачем в порушення пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” включені суми податку на додану вартість, сплачені за товар (роботи, послуги) в інші, ніж січень 2006 року, податкові звітні періоди, і ці суми включались в податкових деклараціях з ПДВ попередніх періодів до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; позивачем в порушення пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 вказаного Закону занижені податкові зобов’язання в липні2005р. на суму 9166,00грн., в серпні 2005 року на суму 1167,00грн.
Позивач, не погодившись з постановою суду, подав апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм законодавства України, просить скасувати постанову господарського суду, прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що у нього відсутні податкові зобов’язання як у липні так і у серпні 2005 року, що не дає права відповідачу донараховувати неіснуючі зобов’язання та застосовувати штрафні санкції. Позивач може використовувати від’ємне значення у наступних періодах у відповідності до п.п.7.7.3 Закону України “Про податок на додану вартість”. Позивач є сільськогосподарським товаровиробником, та реалізує переробникам м’ясо у живій вазі, декларуючи ПДВ за нульовою ставкою у відповідності до абз.1 п.11.21 ст.11 та п.п.6.2.6 п.6.2 ст.6 вказаного Закону та не має зобов’язань з ПДВ у наступних податкових періодах. Відшкодування, на яке претендує позивач передбачене п.2 “Порядку нарахування, виплат та використання коштів спрямованих для виплат дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продане ними м’ясо у живій вазі”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1999року №805.
У відзиві відповідач посилається на безпідставність і необґрунтованість доводів позивача, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", м.Дніпропетровськ. За результатами вказаної перевірки був складений Акт №775/152/20279145/ДСК від 19.05.06р.
Перевіркою встановлено факт порушення позивачем пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: заниження податкових зобов’язань, зазначених позивачем в податковій декларації за липень 2005 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, на суму 9166,00 грн. Позивачем до складу податкових зобов’язань не віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 5332,00 грн.
Також в порушення вказаної норми Закону позивачем занижені податкові зобов’язання, зазначені ним в податковій декларації за серпень 2005 року з урахуванням уточнюючих розрахунків, на суму 1167,00грн. Відповідачем зроблений висновок, що позивачем до складу податкових зобов’язань в серпні 2005 року не віднесена сума податку на додану вартість у розмірі 1162,00 грн.
На підставі викладеного, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.05.06р.:
- №0005841502/08684/10/15-240, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 5598,60грн., з яких 5332,00 грн. –основний платіж, 266,60 грн. –штрафні (фінансові) санкції;
- №0005861502/08684/10/15-240, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1220,10грн., з яких 1162,00 грн. –основний платіж, 58,10 грн. –штрафні (фінансові) санкції.
Перевіркою також встановлено, що у січні 2006 року сума податку на додану вартість, яка була сплачена постачальникам товарів, робіт, послуг, склала 7007,95 грн., із яких податок на додану вартість із фактично поставленої продукції (робіт, послуг) у січні 2006 року - в сумі 6499,45грн., сума податку на додану вартість 508,50грн. включена до ціни товарів (робіт, послуг), поставлених позивачу в податкових періодах 2005 року. Сума податку на додану вартість 70000,00грн. заявлена до відшкодування з бюджету в порушення вимог абз. "а" пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки решта суми податку на додану вартість позивачем сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) за період з липня по грудень 2005 року.
ДПІ у Кіровському районі зроблений висновок про завищення позивачем суми податку на додану вартість в розмірі 63501,00грн., на підставі чого відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.05.2006р. №0005851502/08684/10/15-240, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 63501,00грн.
1.Стосовно зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 63501,00грн., заявленої позивачем до відшкодування згідно декларації за лютий 2006 року.
Відповідно до пп.7.8.1 п.7.8 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач є платником податку на додану вартість, для якого податковим періодом є один календарний місяць.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.05р. внесені зміни до Закону України "Про податок на додану вартість", зокрема в пункт 7.7 статті 7, який відповідно до ст.13 "Перехідні положення" набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року.
Згідно наданого для перевірки реєстру платіжних доручень за січень 2006 року, ПВКП “Гурас” фактично було оплачено постачальникам товарів за фактично поставлений товар у відповідному періоді на суму 6499,45грн. На суму 508,50грн. товар ( послуги, роботи) було оплачено за товари, які були поставлені в 2005 році. Сума у розмірі 62992,05грн. позивачем була сплачена постачальникам товарів (робіт, послуг) з липня по грудень 2005 року.
Починаючи з 01.06.05р. відповідно до пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. „а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Колегія суддів вважає, що на підставі аналізу п.7.7 Закону України “Про податок на додану вартість” господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року , оскільки позивачем всупереч вимогам пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" включені суми податку на додану вартість, сплачені за товар (роботи, послуги) в інші, ніж січень 2006 року, податкові звітні періоди, і ці суми включались в податкових деклараціях з податку на додану вартість попередній періодів до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Для сільськогосподарських підприємств п.п. 11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва.
Згідно абз.4 п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997р. №166 платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України ”Про податок на додану вартість”) суми податку на додану вартість повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.
Отже, сільськогосподарські підприємства можуть складати та подавати до податкового органу декларації за трьома формами та суми ПДВ, сплачені (нараховані) за придбаними ТМЦ, повинні відображатися в тій формі податкової декларації, в якій відображені (будуть відображатися) податкові зобов'язання за операціями з продажу товарів (робіт, послуг), до вартості яких віднесена вартість відповідних ТМЦ.
На час перевірки реалізації сількогосподарської продукції власного виробництва у позивача не було, підприємство є сільськогосподарським підприємством у якого ПДВ повинен залишатися у власному розпорядженні, то у відповідності до абз.4 п.1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість ПВКП “Гурас” повинно надавати «скорочену»форму декларації з ПДВ, при цьому суми ПДВ, які сплачені (нараховані) по придбаних товарах, послугах повинні відображатися відповідно в тій формі податкової декларації, в якій відображені (будуть відображатися) податкові зобов'язання по операціях з продажу товарів (послуг), до складу вартості яких віднесена вартість відповідних матеріальних ресурсів.
Декларація з ПДВ за скороченою формою не передбачає бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок підприємства. При поданні декларації з ПДВ за скороченою формою від'ємне значення переноситься до наступного звітного податкового періоду та зменшує суму ПДВ, яка в наступному звітному періоді зменшує суму податку, що залишається у розпорядженні платника податку для цільового використання, і не відображається в особовому рахунку платника.
За результатами перевірки встановлено, що окрема декларація з ПДВ (згідно п.11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”) за скороченою формою до ДПІ не надавалась.
Починаючи з червня 2005р. підприємству необхідно надавати до ДПІ декларації з ПДВ за окремою (скороченою) формою (згідно п.11.21 ст.11 Закону України “Про податок на додану вартість”). Результати господарської діяльності, яка пов'язана з сільським господарством, перенести до окремих декларацій з ПДВ та відображати в них свою відповідну діяльність поки у підприємства не з'являться перші зобов'язання з продажу власної продукції.
2. З матеріалів справи вбачається, позивачем подана податкова декларація з ПДВ за липень 2005 року, в якій з урахуванням уточнюючих розрахунків позивачем визначено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту в липні 2005 року –20582,00 грн.
Згідно наданих до ДПІ копій реєстрів та податкових накладних у підприємства ПВКП «Гурас»за липень 2005р.: податкові зобов'язання повинні були складати 21333,00грн., але згідно декларації з
ПДВ за липень 2005р. та уточнюючих розрахунків складають лише 12167,00 грн.; податковий кредит повинен був бути 36583,00 грн., але згідно декларації з ПДВ за липень 2005р. та уточнюючих розрахунків складає 32749,00 грн.
В податковій декларації з ПДВ за серпень 2005 року, враховуючи уточнюючи розрахунки, позивачем визначена сума ПДВ з від'ємним значенням - 41407,00 грн.
Згідно наданих до ДПІ копій реєстрів та копій податкових накладних у ПВКП «Гурас»за серпень 2005р.: податкові зобов'язання повинні були складати 18727,00грн., але згідно декларації з ПДВ за серпень 2005р. та уточнюючих розрахунків складають лише 17560,00грн.; податковий кредит повинен був бути 58972,00грн., але згідно декларації з ПДВ за
серпень 2005р. та уточнюючих розрахунків складає 58967,00 грн.
При порівнянні даних декларацій з ПДВ та наданих реєстрів з податковими накладними, фахівці ДПІ дійшли висновку про порушення підприємством п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме, ПВКП "Гурас" у липні 2005 року до складу податкових зобов'язань не віднесена сума ПДВ у розмірі 5332,00 грн. , у серпні 2005 року до складу податкових зобов'язань не віднесена сума ПДВ у розмірі 1162,00 грн. Штрафні санкції до позивача застосовані відповідно до п.п.17.1.4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами".
За таких обставин постанова суду першої інстанції відповідає вимогам законодавства і повинна бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства "Гурас", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.06р. у справі № А 23/163 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя І.А.Сизько
Суддя І.В.Тищик
Суддя В.В.Швець
З оригіналом згідно.
Помічник судді О.В.Кравець