ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2012 р.                                                                                  Справа № 115964/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                              Шавеля Р.М.,

суддів                                                  Ліщинського А.М. та Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської обл. на постанову Володимир-Волинського міського суду від 25.02.2011р. у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської обл. про визнання дій протиправними, зобов’язання нарахувати і виплатити основну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, -

В С Т А Н О В И Л А:

04.02.2011р. позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому, із врахуванням поданих під час розгляду справи уточнених позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача Управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської обл. щодо нарахування та виплати йому державної і додаткової пенсій у визначених законом розмірах у відповідності з вимогами ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати пенсійний орган здійснити перерахунок та виплату йому як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та інваліду війни ІІІ групи державної пенсії в розмірі 6 (шість) мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 (п’ятдесят) відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності з ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум, починаючи з 01.01.2011р., до настання обставин, за яких закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин; стягнути з державного бюджету на його користь судові витрати (а.с.2-4, 27-29).

Справа розглянута судом першої інстанції згідно вимог ст.183-2 КАС України в порядку скороченого провадження.

Постановою Володимир-Волинського міського суду від 25.02.2011р. заявлений позов задоволено; визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської обл. щодо здійснення перерахунку та виплати державної та додаткової пенсій позивачу відповідно до ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01.01.2011р. по теперішній час, протиправною; зобов’язано відповідача здійснити нарахування і виплату позивачу державної і додаткової пенсій у розмірах, визначених відповідно до ч.4 ст.54, ч.1 ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2011р., до виникнення обставин, за яких закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення спірних правовідносин, з урахуванням виплачених сум; стягнуто з державного бюджету на користь позивача судові витрати в розмірі 03 грн. 40 коп. (а.с.35-37).

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач Управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської обл., який покликаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю (а.с.39-40).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що положення ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо мінімального розміру пенсії за віком не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; також фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється за рахунок державного бюджету, а не Пенсійного Фонду України.

Окрім цього, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається КМ України; питання обчислення розміру пенсій по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у відповідності до закону, регулюються постановами уряду.

Також законодавцем не вносилися відповідні зміни до Законів України про Державний бюджет на 2008 та 2009 роки, через що нарахування і виплата пенсії позивачу правомірно здійснювалися із врахуванням вимог, передбачених постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, являється інвалідом ІІІ групи (а.с.6-10).

Позивач отримує пенсію відповідно до ст.50, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по ІІІ групі інвалідності та як потерпілий від Чорнобильської катастрофи категорії 1, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 цього Закону особам, віднесеним до категорії 1, зокрема інвалідам ІІІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст.53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком.

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Будучи інвалідом ІІІ групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесеним до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; позивач одержує пенсію по інвалідності на підставі ч.4 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі ст.50 цього Закону.

Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем на підставі постанов КМ України № 530 від 28.05.2008р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та № 654 від 16.07.2008р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМ України № 523 від 30.05.1997р. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пунктом 2 постанови КМ України № 01 від 03.01.2002р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», а також постановами КМ України № 530 від 28.05.2008р. та № 654 від 16.07.2008р. всупереч положень ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» КМ України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції, враховуючи вимоги Законів України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

          З урахуванням наведеного, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому шести мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму; оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитися, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Наведені висновки відповідають вимогам ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

За таких обставин відмова пенсійного органу у проведенні наведеного перерахунку у разі встановлення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, є протиправною.

          Таким чином, відповідач зобов’язаний був виплатити позивачу державну пенсію та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 01.01.2011р., виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на положення ст.ст.21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю. Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен був визнати такі дії незаконними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону.

          У частині відсутності вказівки в рішенні суду на кінцеву дату проведення пенсійних виплат колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що органи Пенсійного фонду України зобов’язані проводити спірні нарахування і виплати пенсії до втрати позивачем права на них. При цьому, колегія суддів не вказує на протиправність рішень, дій та бездіяльності суб’єкта владних повноважень, які можуть бути допущені останнім у майбутньому.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про задоволення позовних вимог з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 183-2, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Володимир-Волинському Волинської обл. на постанову Володимир-Волинського міського суду від 25.02.2011р. у адміністративній справі № 0301/2а-464/11 залишити без задоволення, а згадану постанову суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                                 Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                             А.М.Ліщинський

                                          Р.М.Гулид