ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 79-57-10, факс 79-58-82
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
"30" жовтня 2006 р. Справа №15/217-НА
за позовом Спеціалізованого госпрозрахункового лісогосподарського комунального підприємства "Лісовик" м. Дунаївці
до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі Хмельницької області м. Дунаївці
про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2006р. №161 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21973грн. 38коп.
Суддя Муха М.Є.
Секретар судового засідання Капустян А.В.
Представники сторін:
від позивача Салецький П.А. –за довіреністю №64 від 24.07.2006р.
від відповідача Смолінський Р.М. –за довіреністю №1469/01 від 24.07.2006р.
У судовому засіданні згідно ч.3 ст. 160 КАСУ проголошено вступну і резолютивну частини постанови.
Постанова приймається 30.10.2006року, оскільки в судовому засіданні 23.10.2006року оголошувалась перерва.
Суть спору
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення від 30.05.2006р. № 161 про застосування фінансових санкцій.
В судовому засіданні 23.10.2006року представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 30.05.2006р. №161 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21973грн. 38коп.
Посилається на те, що перевіряючими безпідставно проведено перевірку та неправомірно застосовано норми чинного законодавства. В підтвердження своїх доводів наголошує, що СГЛКП „Лісовик” на момент перевірки перебував на спрощеній системі оподаткування - єдиний податок. Спрощена система оподаткування запроваджена Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, виданого відповідно до п.4 Перехідних положень Конституції України і який має силу Закону. Зазначеним Указом передбачено, що суб'єкт підприємницької діяльності, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Разом з тим, з 01.01.2004 року набув чинності Закон України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Статтею 19 Закону № 1058-ІУ для роботодавців страхові внески до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошове забезпечення Працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, і сплачуються на загальних підставах (32% від фонду оплати праці та 1-2% із заробітної плати найманих працівників). Підпунктом 7 пункту 14 Розділу XV прикінцевих положень Закону України № 1058-ІV передбачено надання на розгляд Верховної Ради України пропозицій щодо сплати страхових внесків у фіксованому розмірі суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний та фіксований податки), які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України. Наголошує, що на сьогодні відповідні зміни до законодавства про спрощену систему оподаткування щодо положень, які стосуються спрямування коштів до Пенсійного фонду України, не внесено. Тому, з метою недопущення подвійної сплати внесків на пенсійне страхування норми Закону № 1058-ІV не поширюються на суб'єктів спрощеної системи оподаткування до моменту законодавчого врегулювання цих питань. Таким чином, з 01.01.2004 року суб'єкти, які обрали спрощену систему оподаткування своїх доходів (єдиний податок), сплачують внески до пенсійного фонду України згідно з нормами Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Наголошує також на неналежному оформленні результатів перевірки, зокрема звертає увагу суду на те, що в порушення Порядку оформлення результатів документальних перевірок, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року N 6-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 травня 2003 р. за N 359/7680 на першому аркуші примірника акта перевірки не вказано номера. У акті також відсутня повна назва платника.
Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні повідомив, що проти позовних вимог заперечує. Посилається на те, що 30.05.2006р. працівниками управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі, на підставі посвідчення № 29 від 19.05.2006 р., проведено планову перевірку правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування СГЛКП „Лісовик” за період з 01.04.2004 р. по 01.05.2005 р., про що складено акт № 29. Згідно висновку акта перевірки: виявлено заниження фонду оплати праці в сумі 4 226,85грн., донараховано страхові внески на суму 1 472,91грн., виявлено несвоєчасність перерахування страхових внесків в сумі 4895,75грн. Наголошує, що на підставі акта перевірки від 30.05.2006 р. начальником УПФУ в Дунаєвецькому районі прийнято рішення № 161 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яке отримано позивачем 13.06.2006р. Даним рішенням донараховано 1 472,91 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 22 639,93грн. Зазначив, що вважає проведену Пенсійним фондом України в Дунаєвецькому районі 30.05.2006р. планову перевірку такою, яка відповідає Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” №1058 - IV від 9 липня 2003 року. Оскільки ніяких змін до вищезгаданого закону внесено не було, а закон має вищу юридичну силу, аргументи наведені позивачем вважаємо безпідставними. Зазначили, що СГЛКП „Лісовик” з 01.04.05 по 01.04.06 перебував на загальній системі оподаткування і постійно порушував строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідно за цей період йому були нараховані штрафні санкції та пеня. З врахуванням викладеного просить суд у позові відмовити.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне
30.05.2006р. Управлінням Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі проведено перевірку правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування СГКЛП „Лісовик”. За результатами перевірки складено акт №29.
У акті перевірки зазначено, що в результаті перевірки виявлено заниження фонду оплати праці в сумі 4226грн. 85коп.; в результаті перевірки розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування донараховано страхових внесків на суму 1472грн. 91коп.; в результаті перевірки несвоєчасності сплати страхових внесків одночасно із виплатою заробітної плати несвоєчасно перераховано внески в сумі 4895грн. 75коп.; виявлено несвоєчасне заявлення до сплати страхових внесків в розрізі звітних періодів.
На підставі акту перевірки начальником Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі 30.05.2006р. прийнято рішення № 161 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким застосовано до СГЛПК „Лісовик” 22639грн. 93коп. фінансових санкцій.
На виконання вимог ухвали суду від 12.10.2006р., якою було зобов’язано сторони надати в судове засідання матеріали взаємозвірки повноти та своєчасності сплати страхових внесків, останніми надано розрахунок фінансових санкцій застосованих відповідно до п.п.4 п.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. За змістом зазначеного розрахунку сторонами погоджено, що правомірним за період охоплений перевіркою буде застосування фінансових санкцій у розмірі 666,55 грн.
З врахуванням поданого розрахунку, частково не погоджуючись з рішенням № 161 від 30.05.2006р. Спеціалізоване госпрозрахункове лісогосподарське комунальне підприємство „Лісовик” м. Дунаївці просить суд визнати останнє протиправним та скасувати в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21973грн. 38коп.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені представниками сторін пояснення та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За змістом ст. 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Відповідно до прикінцевих положень та преамбули вказаного Закону цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року, зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Крім того, згідно ст. 5 цього Закону передбачено, що Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
При цьому згідно ст.ст. 14 та 15 зазначеного Закону страхувальниками і відповідно платниками страхових внесків відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. На виконання зазначеного Закону в п. 2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. наведено такий же перелік платників страхових внесків.
З врахуванням викладеного позивач як суб’єкт підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування єдиним податком є страхувальником і платником страхових внесків.
Судом враховується, що Указ Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” є нормативним актом, який поширює свою дію на податкові відносини. Натомість Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” регулює інші відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування,
Відповідно до ч. 4 ст. 18 цього Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство. Натомість п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” регулює випадки коли суб’єкт малого підприємництва звільняється від сплати податків зборів ( обов’язкових платежів).
За таких обставин суд приходить до висновку про безпідставність твердження позивача про те, що норми Закону № 1058-ІV не поширюються на суб'єктів спрощеної системи оподаткування.
З наявного в матеріалах справи акта перевірки правильності повноти нарахування та своєчасності сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування СГЛПК „Лісовик” вбачається, що перевірка проведена за період з 01.04.2004р. по 01.05.2006р. Перевіркою виявлено заниження фонду оплати праці в сумі 4 226,85грн., донараховано страхові внески на суму 1 472,91грн., виявлено несвоєчасність перерахування страхових внесків в сумі 4895,75грн. На підставі акту перевірки прийнято рішення № 161 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, яким застосовано до СГЛПК „Лісовик” 22639грн. 93коп. фінансових санкцій.
Застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 21973грн. 38коп. суд вважає необґрунтованим з врахуванням наступного.
Відповідно до преамбули Закону України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - I кварталу 2005 року” від 16.03.2006р. №3583-IV, цей Закон регулює суперечності, які виникли при прийнятті Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року №2285-IV та Закону України „Про внесення змін та доповнень до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 25 березня 2005 року №2505-IV у суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сплати внесків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття і виникнення у них заборгованості.
За змістом ст.1 Закону, суми внесків до Пенсійного фонду України суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005 року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23 грудня 2004 року №2285-IV, не вважати заборгованістю.
Статтею 2 даного Закону визначено, що донарахування та фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку та звітності щодо сум фактично сплачених внесків у 2004 році - I кварталі 2005 року, не застосовуються.
При цьому, відповідно до ст.4 (Прикінцеві положення) зазначеного Закону Пенсійному фонду України, якщо ним було застосовано фінансові (штрафні) санкції до суб'єктів господарювання, обумовлених в статті 1 цього Закону за період 2004 року - I кварталу 2005 року, та якщо вони були стягнуті, провести зарахування цих сум на особові рахунки страхувальників в рахунок майбутніх платежів.
З врахуванням викладеного суд приходить до висновку про безпідставність застосованих до позивача фінансових санкцій за визначений Законом №3583-IV період.
Крім того судом приймається до уваги розрахунок фінансових санкцій застосованих до позивача відповідно до п.п.4 п.9 ст.106 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” складений на виконання вимог ухвали суду від 12.10.2006р. За змістом зазначеного розрахунку сторонами погоджено, що правомірним за період охоплений перевіркою розмір застосованих фінансових санкцій складає 666,55 грн.
За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2006р. №161 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21973грн. 38коп. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають задоволенню.
Доводи відповідача судом до уваги не приймаються з підстав викладених вище. При цьому суд зважає на приписи ст.71 КАС України, в силу якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову
Враховуючи задоволення позову згідно ч. 3 ст. 94 КАСУ судові витрати, здійснені позивачем присуджуються йому. При цьому згідно ч. 1 ст. 94 цього Кодексу документально підтверджені судові витрати присуджуються з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94, 104, 105, 158-163, 167, 254-259, п.п.3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Позов Спеціалізованого госпрозрахункового лісогосподарського комунального підприємства „Лісовик” м. Дунаївці до Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі про визнання протиправним та скасування рішення від 30.05.2006р. №161 в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21973грн. 38коп. задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі від 30.05.2006р. №161 про застосування фінансових санкцій в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 21973грн. 38коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Спеціалізованого госпрозрахункового лісогосподарського комунального підприємства „Лісовик” (м. Дунаївці, вул. Горького, 7, код 31162226) судовий збір в розмірі 3грн. 40коп. (три гривні 40коп.).
Згідно з ст.ст. 185-186 КАСУ сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції.
Згідно з ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя М.Є. Муха
Віддрук. 3 прим. :
1 - до справи,
2 - позивачу,
3 - відповідачу.