УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2012 р.                                                                                  Справа № 18153/11/9104

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                        Пліша М.А.,

суддів                                                             Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 26.01.2011 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії, як дитині війни за 2008-2010 роки.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог за період з 01.01.2008 року по 26.07.2010 року - залишено без розгляду.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року (прийнятою в порядку скороченого провадження) позовні вимоги задоволено, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області провести перерахунок та виплату недоплаченого підвищення пенсії ОСОБА_1 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням раніше виплачених сум починаючи з 26.07.2010 року по 31.12.2010 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що у відповідності до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України» затв. Указом Президента України від 01.03.2001 року управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою у позові відмовити повністю.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183- 2.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

          Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач  є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 26.07.2010 року по 31.12.2010 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей» не зупинено. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.  

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.  

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ч. 10 ст. 183-2, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205,  ст.206, ст. 254 КАС України, колегія суддів,  

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тячівському районі Закарпатської області – залишити без задоволення, а постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 08 лютого 2011 року у справі № 2а-350/11 – без змін.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя                                                             М.А. Пліш

Судді                                                                                 Р.Й. Коваль

                                                                                          Н.М. Судова-Хомюк