Справа № 2-1039/11

Провадження № 22-ц/0290/772/2012Головуючий в суді першої інстанції:Антонюк В.В.

Категорія: 37       Доповідач: Пащенко Л. В.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

12.03.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:     

    Головуючого: Пащенко Л.В.

    Суддів: Медяного В.М., Жданкіна В.В.

     При секретарі: Агеєвій Г.В.     

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 01 лютого 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та визнання права власності на житловий будинок,-

                                                   ВСТАНОВИЛА:

В липні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

  В заяві зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, на день смерті якої відкрилась спадщина на жилий будинок з господарськими будівлями по 2-му АДРЕСА_1. Даний будинок належав ОСОБА_5 на підставі рішення Староміського райнарсуду м. Вінниці від 19.03.1984 року. Він-позивач є єдиним спадкоємцем ОСОБА_5 на підставі заповіту від 29.04.2009 року. Після смерті ОСОБА_5 він звернувся до нотконтори із заявою про прийняття спадщини, однак отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не може, оскільки відповідачі протиправно заволоділи спадковим майном на підставі заповіту ОСОБА_6

  Вважає, що свідоцтва про право власності за заповітом, які видані на ім'я відповідачів на вказаний житловий будинок є недійсними, оскільки, на його думку, спірний жилий будинок ОСОБА_6 не належав, так як договір дарування, який був укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 15.06.1998 року хоча й був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, однак в органах БТІ зареєстрований не був.

  Тому просив суд визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, які видані на ім'я відповідачів і які посвідчують їх право власності на спірний будинок, та визнати за ним право власності на цей будинок, посилаючись, зокрема на ст.ст.328,392,1269,1270,1296-1298,1301 ЦК України.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 01 лютого 2012 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду, як постановлене з порушенням вимог закону скасувати, та ухвалити нове рішення, яким задоволити його позов повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідачів, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення по слідуючих підставах.

         Суд встановив, що 15.06.1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений та нотаріально посвідчений договір дарування цілого житлового будинку з господарськими будівлями та АДРЕСА_1 (а.с.13). Цей договір був зареєстрований у КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» 17.09.2010 року на підставі заяви представника відповідачів ОСОБА_7. ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть - а.с.10).

  Після смерті ОСОБА_6, на підставі її заповіту від 26.04.2007 року, спадщину прийняли відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та 24.09.2010 року їм 1-ою Вінницькою держнотконторою були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом у рівних частках на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та АДРЕСА_1 (а.с.15,18).

  З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_5, згідно свідоцтва про смерть (а.с.11), померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За свого життя, 29.04.2009 року, ОСОБА_5 склала заповіт (а.с.12), яким усе своє майно заповіла ОСОБА_2. Останній прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, подавши про це заяву до 2-ї Вінницької держнотконтори.

  Як видно, позивач звернувшись до суду, посилався на те, що ОСОБА_6 не набула на вказаний будинок права власності, оскільки за свого життя вона не зареєструвала договір дарування від 15.06.1998 року у Вінницькому ООБТІ, у зв’язку з чим на цей будинок не могла відкритись спадщина, а тому відповідачі незаконно успадкували після смерті ОСОБА_6 спірний житловий будинок.

  Вирішуючи спір, суд вірно визначив, що правовідносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, пов'язані з даруванням будинку, почались та закінчились до набрання законної сили ЦК України 2003 року, і до цих правовідносин слід застосовувати вимоги ЦК України (в редакції 1963 року), зокрема вимоги ст. ст.128,243,244,227 вказаного Закону.

  Так, законом, чинним на 15.06.1998 року, було передбачено, що право власності на нерухоме майно, яке набуте за договором дарування виникає з моменту передачі майна обдарованому, тобто момент виникнення права власності на об'єкт нерухомого майна не пов’язувався з моментом здійснення реєстрації договору у відповідному органі. Єдиною вимогою, яка висувалась законодавством щодо договору дарування об'єкту нерухомого майна для дійсності такого договору, було його обов'язкове нотаріальне посвідчення.

  Судом встановлено, що цю вимогу сторони за договором дарування від 15.06.1998 року виконали і за свого життя цей договір не оспорювали.

  Крім цього, судом враховано, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 21.02.2011 року (а.с.29-30), залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 16.05.2011 року (а.с.31-32), було встановлено, що «ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, після смерті якої відкрилась спадщина на будинок з господарськими будівлями та АДРЕСА_1». Тобто, цим судовим рішенням встановлено, що станом на день своєї смерті ОСОБА_6 була повноправним власником спірного будинку, так як спадщина може відкритись лише на те майно, яке належало на праві власності померлій особі на час її смерті.

  А відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, зокрема у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

  Відмовляючи в позові, суд врахував вищевказані обставини та вимоги закону і дійшов правильного висновку, що вимоги позивача необґрунтовані та не доведені, оскільки відсутні підстави вважати, що спадщина на спірний житловий будинок після смерті ОСОБА_6 не відкрилась.

         Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

         Доводи апеляційної скарги, які є аналогічними доводам позовної заяви, безпідставні, необґрунтовані і висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

                                                                 УХВАЛИЛА:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 01 лютого 2012 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Судді: підписи:

З оригіналом вірно: