Справа № 1-241/11

Провадження №11/0290/246/2012                                                                          Категорія: крим.                                                                                        

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Верьовочніков В.М.                                                              

Доповідач : Федчук В.В.

                       АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                           УХВАЛА

                                                 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

          Головуючого-судді: Федчука В.В.,

          суддів: Бурденюка С.І., Петришина І.П.

          за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.

          представника потерпілого: ОСОБА_2

          потерпілого: ОСОБА_3

засудженого: ОСОБА_4

розглянула 14 березня 2012 року у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями прокурора зі змінами, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції Бобира Д.Л. та апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року, яким

          ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України,  

уродженця та мешканця АДРЕСА_1  одруженого, з повною освітою,

працюючого юрисконсультом Шаргородських електромереж,

військовозобов’язаного раніше не судимого,

засудженого за ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі строком на два роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на два роки.

          На підставі ст. 74 ч. 5, ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного судом покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

          Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Вінницького відділення КНДІСЕ (м. Вінниця, вул. Кірова, 1, індекс 21004) 6726 гривень судових витрат за проведення судових авто товарознавчих експертиз № 294 від 30.03.2009 року, № 51/51 від 30.03.2009 року, № 2080 від 05.11.2009 року, № 202/203 від 15.02.2010 року, а також на користь Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (м. Київ, вул. Смоленка, 6 індекс 03680) 3615 гривень судових витрат за проведення судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи № 5237/5238/10-18 від 13.05.2011 року       

          Цивільний позов задоволено частково.

          Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 8728 гривень 85 копійок в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди та 20000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

          У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.  

          Вирішено долю речових доказів.

          Згідно вироку суду, ОСОБА_4 засуджений за те, що він 18 жовтня 2005 року перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, керував автомобілем Фольксваген-Поло, державний номер 64 77 РВА, по вул. Леніна в м. Шаргород Вінницької області в районі магазину «Леон»під час здійснення маневру розвороту не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав дороги попутному транспортному засобу, що рухався в попутному напрямку та розпочавши рух, створив аварійну ситуацію водію ОСОБА_3, який керуючи автомобілем «ВАЗ 2107»державний номер НОМЕР_1 рухаючись в напрямку вул. Л.Українки. При цьому, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. «а»п. 2.9, п. 10.1., п. 10.4 Правил дорожнього руху, згідно яких, водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема у стані алкогольного сп’яніння; перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконання цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині –і попутним транспортним засобам, внаслідок чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів, а водій ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня важкості у виді закритої черепно-мозкової травми у вигляді забою головного мозку легкого ступеня та компресійного перелому першого та другого поперекових хребців без порушення функції внутрішніх органів, а також отримав забій лівого колінного суглобу та закриту травму живота у вигляді забою передньої черевної стінки. Ці наслідки перебувають у причинному зв’язку з порушенням водієм ОСОБА_4 зазначених Правил дорожнього руху.

          Потерпілим ОСОБА_3 був заявлений цивільний позов із вимогами стягнення на його користь з ОСОБА_4 завданих матеріальної шкоди в сумі 24000 грн. та моральної шкоди в сумі 50000 грн.        

          В апеляції зі змінами прокурор просить вирок Жмеринського міськрайонного суду від 26 грудня 2011 року змінити, через істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства та виключити вказівку призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.  

          ОСОБА_4 в своїй апеляції просить скасувати вирок суду, у зв’язку з однобічністю та неповнотою судового слідства і невідповідністю висновків суду першої інстанції, фактичним обставинам справи, що являється істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину.    

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію державного обвинувача, засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, потерпілого ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_2, які підтримали рішення суду першої інстанції і апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає до задоволення, а апеляцію засудженого слід відхилити.

          Доводи апеляції засудженого ОСОБА_4 відносно скасування вироку, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину –є невірними і необґрунтованими. В апеляції засуджений вказує, що районним судом при винесені вироку були порушені вимоги ст. 334 КПК України: не вказано механізм дорожньо-транспортної пригоди, невмотивовано суперечливі висновки експертиз, не взято до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки у вироку, не зазначено чому взято до уваги одні докази і відкинуто інші.

          Як вбачається з вироку суду то він є достатньо обґрунтованим і законним, вказані докази, окрім показань підсудного, суд прийняв до уваги, так як вони зібрані та представлені із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному в основних частинах їх висновків, експертні висновки науково-обгрунтовані та ніким, окрім підсудного не заперечуються, а тому вимоги апеляції засудженого ОСОБА_4 є необґрунтованими, своїми запереченнями останній намагається уникнути кримінальної відповідальності.           

          Відповідно до ст. 365 КПК України вирок суд першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

          Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Обґрунтування вироку здійснюється на доказах, які були розглянуті в судовому засіданні. При цьому оцінку доказів суд здійснює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Винуватість  ОСОБА_4 у злочині передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України доведена зібраними у справі та дослідженими судом доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.10.2005 року та доданою до нього схемою ДТП (Т.1 а.с. 5-8); протоколом огляду транспортного засобу «Фольксваген Поло»від 18.10.2005 року (т. 1 а.с. 9, 11); протоколом медичного огляду від 18.10.2005 року (т. 1 а.с. 10) з якого вбачається, що ОСОБА_4 перебував у стані гострої інтоксикації внаслідок вживання алкоголю; протоколом огляду транспортного засобу «ВАЗ-2107»; протоколом відтворення обстановки та обставин події від 08.08.2007 року (т. 1 а.с. 67), від 23.04.2008 року (т. 1 а.с. 94-95), та протоколом додаткового огляду місця події із схемою ДТП від 14.03.2009 року (т. 1 а.с. 110-111), що підтверджують місце вчинення та уточнюють обставини ДТП; висновком автотоварознавчої експертизи № 294 від 30.03.2009 року (т. 1 а.с. 114-116), згідно якого матеріальний збиток завданий власнику автомобіля ВАЗ-2107, що належить ОСОБА_3 згідно розрахунків складає 8728,85 грн.; висновком автотехнічної експертизи №2080 від 05.11.2009 року (т. 1 а.с. 149-152), згідно якого водій автомобіля Фольксваген-Поло д/н НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху. В даній дорожній пригоді, аварійну ситуацію, яка привела до зіткнення автомобілів ВАЗ-2107 та Фольксваген-Поло створена діями водія автомобіля Фольксваген-Поло д/н НОМЕР_2 ОСОБА_4 і його невиконання вимог п.п. 10.1 та 10.4 Правил дорожнього руху України знаходяться у причинному зв’язку з виникненням даної дорожньої пригоди; висновком судово-медичної експертизи № 87 від 07.06.2007 р. (т. 1 а.с. 50-52) згідно якого у потерпілого ОСОБА_3 мали місце слідуючі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня, забій лівого колінного суглобу, закрита тупа травма живота у вигляді забою передньої черевної стінки, компресійний перелом першого та другого поперекових хребців без порушення функцій внутрішніх органів. Дані тілесні ушкодження утворились від дії твердих тупих предметів (предмета), можливо в термін та при обставинах вказаних постанові про призначення експертизи та відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості, так як спричинили за собою тривалий розлад здоров’я, більше 3-х неділь. Закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня та компресійний перелом 1-го та 2-го поперекових хребців без порушення функцій внутрішніх органів відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня важкості. Забій лівого колінного суглобу та закрита тупа травма живота у вигляді забою передньої черевної стінки відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричиняють за собою короткочасний розлад здоров’я.         

          Дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_3 середньої тяжкості тілесні ушкодження, але суд першої інстанції не вірно призначив ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

          Відповідно до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2011 року вирок Жмеринського міськрайонного суду від 10.08.2011 року, скасовано без вказівки на м’якість призначеного покарання.

          Згідно скасованого вироку додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, не призначалося.

          У зв’язку з чим суд першої інстанції в порушення вимог ст. 375 КПК України, незаконно призначив ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.     

          З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирок суду слід змінити.                                Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляцію прокурора зі змінами –задовольнити повністю.

Апеляцію ОСОБА_4 –залишити без задоволення.

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 грудня 2011 року щодо ОСОБА_4 змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку суду призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки.

В решті вирок залишити без змін.  

Судді:          

З оригіналом вірно: