Справа № 2-434/11

Провадження № 22-ц/0290/724/2012Головуючий в суді першої інстанції:Кривенко Д.Т.

Категорія: 46  Доповідач: Марчук В. С.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13.03.2012 м. Вінниця

колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук В.С.

Суддів: Вавшка В.С., Іващука В.А.

При секретарі:  Франчук О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 3 лютого 2012 року за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про  поділ спільного майна подружжя , -

В С Т А Н О В И Л А :

          У липні місяці 2011 року ОСОБА_3 звернулася в Липовецький районний суд Вінницької області з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя .

          Позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що перебуваючи з відповідачем у шлюбі, який на даний час розірваний, вони придбали у спільну сумісну власність житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1 Вінницької області. Оскільки сім`ї більше не існує, позивачка просила поділити між сторонами вказане майно, виділивши її у приміщенні будинку: веранду-вхід-1 площею 6,9 кв.м; коридор -1-2 площею 6,5 кв.м; комору 1-3 площею 4.8 кв. м.; кухню 1-4 площею 12,5 кв. м.; з господарських будівель: льох –пВ, хлів –В.

          Відповідачу вона просила виділити з житлового будинку - кімнату 1-5 площею 19.5 кв.м. та із господарських будівель – хлів –в. При цьому позивачка просила суд визнати за сторонами право власності на виділене майно і стягнути з відповідача всі понесені нею судові витрати.

          Липовецький районний суд Вінницької області своїм рішенням від 16 грудня 2011 року заявлений позов задовільнив частково. А саме – визнав за ОСОБА_3 право власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями, зазначеними у позовній заяві. У іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки відповідно до висновку №2365/2803 судової будівельно-технічної експертизи відсутня технічна можливість розподілу вказаного майна в натурі у рівних частинах або близьких до рівних.

          Проте, суд першої інстанції в ухваленому рішенні не вирішив питання про розподіл витрат,  пов`язаних з проведенням зазначеної експертизи.

          У зв`язку з цим, позивачка звернулася в даний суд із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на її користь вказаних судових витрат.

          Суд першої інстанції 3 лютого 2012 року ухвалив додаткове рішення, яким заяву ОСОБА_3 задоволив та стягнув на її користь з відповідача Ѕ частину    витрат, пов`язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, що  складає 1371 грн. 24 коп.

          Відповідач не погодився з даним додатковим рішенням суду і оскаржив його в апеляційному порядку, як незаконне, необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить  скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що питання з приводу витрат, пов`язаних з проведенням експертизи не ставилося та не обговорювалося у судовому засіданні, тому суд вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності, передбачений ст.. 11 ЦПК України. Ще апелянт зазначає, що експертиза проведена в експертній установі, яка не підпорядкована Міністерству Юстиції України і ,у зв`язку з цим, позивачем було здійснено оплату вартості проведення експертизи всупереч Постанові КМ України від 26. 06.2007 року №870 зі змінами до Постанови КМ України №710 від 1.07.1996 року. А отже, ці витрати не є ні судовими, ні матеріальною шкодою, тому не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивачки.

          Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити у зв`язку зі слідуючим.

          Твердження апелянта, що судом порушене правило диспозитивності при ухваленні додаткового рішення безпідставне так, як у позовній заяві позивачка просила суд стягнути з відповідача всі понесені нею судові витрати, а відповідно до вимог ст.79 ЦПК України, витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, відносяться до судових витрат. Обов`язок суду вирішити питання судових витрат під час ухвалення рішення, передбачений ст..ст.214, 215 ЦПК України.

          Також безпідставним та голослівним є твердження апелянта про те, що експертиза проведена в експертній установі, яка не підпорядкована Міністерству Юстиції України. Натомість у самій назві експертної установи зазначено, що це-Вінницьке відділення Київського НДІ судових експертиз Міністерства Юстиції України. У ст..53 ЦПК України вказано, що експертом є особа, якій доручено провести дослідження матеріальних об`єктів, явищ і процесів, що містять інформацію про обставини справи, і  дати висновок з питань, які виникають під час розгляду справи і стосуються сфери її спеціальних знань.

          Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу», і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів. А у висновку №2365/2803 зазначеної експертизи вказано, що її виконання доручено старшому судовому експерту Кальніченко О.Б., який має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями: 10.6- «Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів», 10.10- « Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд», має 4-й  кваліфікаційний клас судового експерта і все це підтверджено свідоцтвом НОМЕР_1 МЮ України та Рішенням  ЕКК КНДІСІ від 2.11.2011 року.

          Що ж до Постанов КМ України №710 від 1.07.1996 року та №870 від 26.06.2007 року, то вони стосуються кримінальних та адміністративних справ.

          Таким чином,   додаткове рішення суду відповідає обставинам справи,   ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до вимог ст..308 ЦПК України, його необхідно залишити без змін.   

          На підставі наведеного та керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

           Додаткове рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 3 лютого 2012 року залишити без змін.

          Ухвала апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту її проголошення та з цього ж моменту може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

          Судді: /підписи/

         З оригіналом вірно: