Справа № 2-3105/11

Провадження № 22-ц/0290/583/2012Головуючий в суді першої інстанції:Федчишин С.А.

Категорія: 25  Доповідач: Зайцев А.Ю.  

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.03.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

                                                головуючого: Зайцева А.Ю.,

                                                           суддів: Гуцола П.П., Луценка В.В.,

                                               при секретарі: Торбасюк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «ПРОВІТА» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.01.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «ПРОВІТА», третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про стягнення страхового відшкодування, пені, річних, інфляційних та моральної шкоди, -     

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «ПРОВІТА»,  про стягнення страхового відшкодування, пені, річних, інфляційних та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивувала тим, що в липні 2008 року уклала споживчий кредит з АКБ «Форум» та придбала автомобіль Сузукі. 04.07.2008 року уклала з  СК «ПРОВІТА» договір добровільного страхування наземного транспорту. 03.03.2009 року сталася дорожньо-транспортна пригоду внаслідок якої було пошкоджено застрахований автомобіль позивача. Звернувшись до відповідача з приводу виплати страхового відшкодування отримала лише його частину в сумі 18601,34 гривень, недоплата становила 15352,78 гривень, яку просила стягнути, а також пеню в сумі 2363,91 гривень за порушення термінів виплати страхового відшкодування, інфляційні в сумі 3222,55 гривень та 3% річних в сумі 981,73 гривень відповідно до ст. 625 ЦК України, а також моральну шкоду в сумі 5000 гривень. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач зменшила вимоги позову подавши відповідну заяву в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь: страхове відшкодування в сумі 2854,06 гривень, пеню в сумі 443,51 гривень, інфляційні в сумі 612,77 гривень, 3% річних в сумі 225,20 гривень, а також моральну шкоду в сумі 5000 гривень.        

Рішенням  Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.01.2012 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача страхове відшкодування в сумі 2854,06 гривень, пеню в сумі 443,51 гривень, інфляційні в сумі 612,77 гривень, 3% річних в сумі 225,20 гривень, а також моральну шкоду в сумі 1000 гривень та судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідачем було подано апеляційну скаргу в якій просять скасувати рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.01.2012 року та ухвалити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.                       

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, пояснивши, що франшиза має бути застосована у розмірі 1%, а не 3%, а тому наявна заборгованість з виплати страхового відшкодування на яку мають бути нараховані пеня, річні та інфляційні.  

          Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову виходячи з наступних підстав.

          Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

          Апеляційний суд на виконання вимог ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

          Відповідно до ч.1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

          Задовольняючи позов та стягуючи страхове відшкодування в сумі 2854,06 гривень суд першої інстанції обмежився лише встановленням факту наявності укладеного між сторонами договору добровільного страхування наземного транспортного засобу, настання страхового випадку - пошкодження автомобіля та послався на матеріальні норми права, які регулюють спірні правовідносини.

          При цьому судом першої інстанції не надано правової оцінки доводам позивача, щодо наявності заборгованості з виплати страхового відшкодування та не перевірено з чого складається заявлена позивачем сума заборгованості та чи відповідає вона умовам укладеного договору та обставинам справи.         

Так, згідно заяви про уточнення позовних вимог (а.с.103) позивач виходив з вартості відновлювального ремонту без ПДВ – 29549,45 гривень, застосовував коефіцієнт 0,7003 згідно п. 12.3 договору страхування та відняв з цієї суми 1% франшизи (29549,45 гривень х 0,7003 – 1% = 20486,55 гривень). Врешті, позивачем враховано суму фактично виплаченого страхового відшкодування – 17632,49 гривень та заявлено до стягнення недоплачену суму 2854,06 гривень (20486,55 гривень – 17632,49 гривень), на яку також нараховано пеню, річні та інфляційні.

          Проте позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, не враховано положення п.12.5.2 договору страхування, щодо збільшення на 2% франшизи в разі настання протягом одного року страхування другого ДТП за участю застрахованого автомобіля та не враховано підтвердженого постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 17.02.2009 року (а.с.70) факту пошкодження невстановленими особами застрахованого транспортного засобу, який належить позивачу, що мав місце 11.02.2009 року.        

         В даному випадку суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що при визначенні суми страхового відшкодування має бути застосовано франшизу в розмірі 3%, оскільки мало місце два страхових випадки із застрахованим транспортним засобом протягом року.

         Враховуючи таке, сума страхового відшкодування зменшується на 3% франшизи, тобто на 3270 гривень (1090 гривень (1% від страхової суми в розмірі 109000 гривень п.3.3. договору) х 3).     

          Таким чином, відповідач зобов’язаний виплатити позивачу страхове відшкодування в розмірі 17423,47 гривень (29549,45 гривень х 0,7003 – 3270 гривень).  

          При визначенні суми фактично виплаченого страхового відшкодування, судом першої інстанції неповне з’ясовано дані обставини, зокрема враховано виплачену суму в розмірі 17632,49 гривень, яка перевищує належну до виплати суму відшкодування встановлену апеляційним судом (17423,47 гривень).

         Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що згідно даних банківської виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 (а.с.14), ТДВ СК «ПРОВІТА» сплатило страхове відшкодування 06.05.2009 року в сумі 968,85 гривень та 17632,49 гривень, а всього 18601,36 гривень, що також перевищує належну до виплати суму страхового відшкодування.         

           Встановивши дійсні обставини по справі колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем у повному обсязі виплачено позивачу страхове відшкодування і заборгованість з цього питання відсутня, а відтак позовні вимоги в частині стягнення невиплаченого страхового відшкодування в сумі 2854,06 гривень є безпідставні і не можуть бути задоволені.

Враховуючи безпідставне встановлення судом першої інстанції наявності боргу по сплаті страхового відшкодування, не можуть бути нараховані на неіснуючий борг та стягнуті пеня, річні а також інфляційні, а тому і в цій частині рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню.

Не може бути стягнута з відповідача і моральна шкода, оскільки порушень прав позивача відповідачем допущено не було, причинний зв'язок між діями відповідача та наслідками про які вказує позивач доведено не було, і чинним законодавством, що регулює правовідносини з приводу страхування та умовами укладеного договору, не передбачено такого наслідку невиконання зобов’язань, як відшкодування моральної шкоди.        

         Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.      

           Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -       

ВИРІШИЛА:

         Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «ПРОВІТА» – задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 19.01.2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «ПРОВІТА», третя особа Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» про стягнення страхового відшкодування, пені, річних, інфляційних та моральної шкоди - скасувати та ухвалити нове рішення яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «ПРОВІТА» - відмовити.    

          Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

         Головуючий:

                     Судді:

 З оригіналом вірно: