2а-14/11

2-а/1305/3/12

    01.03.2012  01.03.2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 березня 2012р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої – судді                                Струс Л.Б.

з участю секретаря                                 Цап І.М.

представника позивача                          ОСОБА_1

представника третьої особи                  ОСОБА_2

адвоката                                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Городок справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Городоцької міської ради, третя особа ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 про визнання протиправним та скасування рішень, суд –

В С Т А Н О В И В:

6.08.2010р. ОСОБА_4  звернувся до суду із позовом до Городоцької міської ради, третя особа представник неповнолітньої ОСОБА_2, вимоги якого доповнював (збільшував), остаточно просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача №1644 від 2.07.2009р. «Про земельний спір між гр.ОСОБА_5 власницею будинку по АДРЕСА_1 та гр.ОСОБА_4 власником будинку по АДРЕСА_2» та визнати протиправним і скасувати рішення Городоцької міської ради №1856 від 29.12.2009р. «Про затвердження технічної документації про передачу безоплатно у власність гр.ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1».

          Свої вимоги мотивував тим, що на протязі 1962-1964 р.р. його дідусеві ОСОБА_6 по взаємній згоді було передано у користування від ОСОБА_7 земельну ділянку довжиною 34 м. 90 см. і шириною 16 м. 60 см., яку фактично було долучено до його присадибної ділянки. Вказаною земельною ділянкою  він користуються більше 40 років. Третя особа ОСОБА_2  подала заяву відповідачеві про повернення частини присадибної земельної ділянки. Відповідачем винесено рішення №1644 від 2.07.2009р., яким зобов»язано його повернути  нібито самовільно зайняту земельну ділянку. Даним рішенням також затверджено межу суміжних земельних ділянок між ним і ОСОБА_5  Проте відповідачем при підготовці і винесення рішення на підставі заяв сусідів, які проживають на значній  віддалі від його будинку і не можуть знати  про деталі переданої йому в користування земельної ділянки не враховано в першу чергу  його інтересів, як землекористувача та того факту, що він користується спірною земельною ділянкою більше 40 років, а тому має переважне перед ОСОБА_5  право  на приватизацію цієї земельної ділянки. Окрім того, подана ним заява про приватизацію даної земельної ділянки взагалі не була предметом розгляду в порядку підготовки на земельній комісії, а в подальшому на сесії міської ради. При винесенні оскаржувано рішення №1644 від 2.07.2009р. відповідачем не було отримано згоди в нього, як землекористувача, порушено порядок вилучення земельної ділянки і її передання ОСОБА_5, порушено вимоги земельного законодавства про підстави набуття права власності на землю ОСОБА_5, також третьою особою не було представлено  жодних підтверджуючих документів про під ставність користування цією земельною ділянкою.

Окрім цього, в доповненні  до позову в порядку ст.51 КАС України, позивач на обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в ході розгляду справи судом та під час заборони вчиняти будь-які дії по приватизації спірної земельної ділянки відповідачем 29.12.2009р. прийнято рішення №1856, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності  ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 у м.Городок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Вважає рішення відповідача №1856 від 29.12.2009р. незаконним, таким, що суперечить чинному законодавству України і підлягає скасуванню, оскільки основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації (план земельних ділянок, кадастровий план, план встановлення меж, карточки закладення межових знаків), а при затвердженні меж суміжних ділянок відповідач керувався абрисом суміжної земельної ділянки і межі затверджувалися згідно цього абрису, який не може братися за основу для відновлення меж, так як це є чорновик схеми і невідображений в масштабі землекористування, а також він не відображає дійсне землекористування. Фактично користування земельної ділянки залишається на межі яка була для обслуговування будинку ОСОБА_5 площею 0,0325 га, а ділянка 0,59, якою він користується в порядку спадкування по заповіту більше 40 років передана ОСОБА_5 без вилучення з його користування та без жодних на те законних підстав. Дану земельну ділянку, яка є загородженою металевою сіткою він використовує за цільовим призначенням, вирощує фруктові дерева, квіти, с/г продукцію. Тому відповідачем не було встановлено дійсних меж. В разі неможливості виявлення дійсних меж їх використання здійснюється за фактичним використанням земельних ділянок. Також посилається на те, що 9.10.2009р. він звернувся до суду з позовом про відміну рішення відповідача №1644 від 2.07.2009р., судом було  винесено ухвалу про заборону вчиненя дій по приватизації, яка не виконувалася, всупереч такої  відповідачем 29.12.2009р. винесено рішення №1856, що послужило  в дальнійшому виготовленню Державного акту ОСОБА_5 Крім цього, у  договорі дарування житлового  будинку ОСОБА_2 від 5.12.2008р. не визначено розміру подарованої земельної ділянки, її межових знаків і не присвоєно земельно-кадастрового номеру, а тому підстав повернення земельної ділянки, якою він користується більше 40 років не має. Вважає, рішення відповідача №1856 від 29.12.2009р. протиправним, оскільки таке прийнято всупереч закону, ухвалі про заборону вчинення дій по приватизації земельної ділянки, межі земельної ділянки між ним і ОСОБА_5 фактично не погоджувалися, земельна ділянка якою він користується більше 40 років рішенням відповідача у нього не вилучалася, просить про задоволення вимог в повному обсязі.

         В судовому засідання позивач ОСОБА_4 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, пояснив, що  рішення відповідача №1644 від 2.07.2009р. та №1856 від 29.12.2009р. є протиправним, оскільки більше 40 років він користується спірною земельною ділянкою, вирощує фруктові дерева, квіти, с/г продукцію, має переважне право на її приватизацію, дана земельна ділянка ніколи не належала до житлового будинку №63 по АДРЕСА_1 у м.Городок, оскільки  згідно договору дарування  від 5.12.2008р. не визначено розміру подарованої земельної ділянки ОСОБА_5, її межових знаків, не присвоєно земельно-кадастрового номеру. Крім цього, приймаючи рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_5 відповідачем порушено вимоги земельного законодавства, оскільки  межі між землекористувачами встановлювалися на підставі  абрису, який не може братися за основу для відновлення меж землекористування, оскільки це є чорновик схеми і він не відображений в масштабі  землекористування та не відображає дійсне землекористування. Рішення відповідача №1856 від 29.12.2009р. про затвердження технічної документації із землеустрою для оформлення документів на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку є незаконним і з тих підстав, що було прийняте відповідачем під час розгляду спави в суді та заборони дій по приватизації земельної ділянки. Земельна ділянка передана третій особі з порушенням вимог закону, без вилучення з його користування і без жодних на те підстав, відповідачем не було встановлено дійсних меж землекористування за фактичним використанням земельних ділянок, просить про задоволення позову та скасування рішень відповідача.

          На підтримку позову з мотивів і обставин викладених у такому в суді висловився представник позивача ОСОБА_1, просить про задоволення вимог в повному обсязі, оскільки рішення відповідача  №1644 від 2.07.2009р. та №1856 від 29.12.2009р. є протиправними, прийняті з грубим порушенням вимог закону, так як не було враховано інтересів його довірителя ОСОБА_4, який більше 40 років правомірно користується цією земельною ділянкою, використовує за цільовим призначенням, загородив таку, засадив  дерева, вирощує квіти, с/г продукцію, має переважне право на її приватизацію, оскільки користування нею носить тривалий і постійний характер. Земельної комісією відповідача  переваги надання спірної земельної ділянки ОСОБА_5, не враховано пропозиції та інтереси його довірителя, шкоду яка буде спричинена йому внаслідок знищення огорожі, зелених насаджень і інше. Також, земельна ділянка відповідачем безпідставно передана ОСОБА_5, оскільки така ніколи не належала до житлового будинку №63 по АДРЕСА_1 у м.Городок, так як згідно договору дарування  від 5.12.2008р. не визначено розміру подарованої земельної ділянки ОСОБА_5, її межових знаків, не присвоєно земельно-кадастрового номеру. Крім цього, приймаючи рішення про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_5 відповідачем порушено вимоги земельного законодавства, оскільки  межі між землекористувачами встановлювалися на підставі  абрису, який не може братися за основу для відновлення меж землекористування, оскільки це є чорновик схеми і він не відображений в масштабі  землекористування та не відображає дійсне землекористування. Рішення відповідача №1856 від 29.12.2009р. про затвердження технічної документації із землеустрою для оформлення документів на право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку є протиправним і з тих підстав, що було прийняте відповідачем під час розгляду спави в суді та заборони дій по приватизації земельної ділянки. Земельна ділянка передана ОСОБА_5 з порушенням вимог закону, без вилучення з користування його довірителя і без жодних на те правових підстав, відповідачем не було встановлено дійсних меж землекористування за фактичним використанням земельних ділянок, просить про задоволення позову в повному обсязі та скасування рішень відповідача.

        Представник відповідача – Городоцької міської ради в судове засідання не з»явився, подав відгук на позов у якому позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні з  тих підстав, що  рішення №1644 від 2.07.2009р. не є протиправним, прийняте на підставі чинного законодавства, що регулює земельні відносини, з врахуванням  свідчень сусідів та пропозицій  земельної комісії, на підставі експлікації земель. Рішення №1856 від 29.12.2009р.  також прийнято у відповідності  до чинного законодавства, в межах повноважень передбачених законом, копії ухвали суду від 23.12.2009р. про заборону проводити дії по приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Городок міська рада  не отримувала, просить в задоволенні позову відмовити, справу розглядати у відсутності представника. (

       Третя особа – представник  неповнолітньої ОСОБА_5 – ОСОБА_2 в суді заперечила задоволенню позову, пояснила, що рішення №1644 від 2.07.2009р. є законним і таким, що не порушує прав позивача, оскільки  неповнолітня ОСОБА_5, інтереси якої вона представляє стала власником житлового будинку АДРЕСА_1 у м.Городок Львівської області на підставі договору дарування від 5.12.2008р. та земельної ділянки для його обслуговування, позивач  самовільно захопив її земельну ділянку, не надав на розгляд сесії міської ради підтверджуючих документів  про право користування чи право власності на земельну ділянку, огородив її, відмовляється переставити огорожу. Також пояснила, що відповідачем при прийнятті рішення №1856 від 29.12.2009р. дотримано норм діючого законодавства та не порушено прав позивача, оскільки вона з моменту винесення ухвали суду від 23.12.2009р. не вчиняла жодних дій по приватизації земельної ділянки, а виготовила технічну документацію на земельну ділянку та Державний акт на землю після скасування заходів забезпечення позову 11.06.2010р. Вважає рішення відповідача законними і такими, що не порушують прав інших осіб в тому числі позивача та просить в задоволенні позову відмовити.

          На відмову в задоволенні позову в суді висловилася адвокат третьої особи ОСОБА_3, мотивуючи  безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, просить в позові позивача відмовити.

          Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника, третьої особи, її адвоката, вивчивши матеріали справи, дослідивши в сукупності зібрані у справі та перевірені в судовому засіданні докази, вважає, що позов є обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення з таких підстав.

Так, правові відносини  сторін по справі регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України «Про місцеве самоврядування».   

          Даний спір за участю Городоцької міської ради Львівської області є публічно-правовим і його вирішення згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України належить до компетенції адміністративних судів України.

          Судом встановлено, що предметом розгляду справи в даному конкретному випадку є не спір про право на земельну ділянку, а процедура передачі земельної ділянки у власність і прийняття з цього приводу рішень органом місцевого самоврядування.                      

         Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб,  що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням  адміністративного  судочинства  є  захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних осіб  у  сфері  публічно-правових  відносин  від  порушень  з боку органів державної влади,  органів місцевого самоврядування,  їхніх посадових  і  службових осіб,  інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій  на  основі  законодавства,  в  тому числі  на  виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого розгляду адміністративних справ.

За вимогами ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;  обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;  безсторонньо (неупереджено); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;  пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення;  з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

За правилами ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

 У відповідності до ст. 104 КАС України, до адміністративного суду має право звернутися із адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Статтею ст. 4 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”встановлено принцип законності при здійсненні місцевого самоврядування.

           Відповідно до ч. 1 ч. 10 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно з п. 34 ч. 1 ч. 26 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За вимогами ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбаченіх Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.  

            За  змістом ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні  та інші акти у формі рішень.

Згідно ст.12 Земельного Кодексу України, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян і юридичних осіб, відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.   

            В силу ст.120 ЗК Украхни,  до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.

        Оспорювані позивачем рішення органу місцевого самоврядування є правовим актом індивідуальної дії прийняте суб’єктом владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій в сфері земельних правовідносин і спір щодо його оскарження згідно ч.2 п.1 ст. 17 КАС України віднесено до юрисдикції адміністративних суддів.   

        Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання рішення недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного рішення прав та охоронюваних законом інтересів особи. Отже, підставою для скасування рішення може бути: невідповідність рішення вимогам чинного законодавства;  не дотримання принципів передбачених ст.2 КАС України, порушення у зв'язку з прийняттям рішень прав та охоронюваних інтересів особи.

Судом  встановлено, що позивач ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 5.10.1999р. (а.с.-11) та реєстраційного посвідчення від 12.10.1999р. (справа №2/221/2010р. а.с.-17) є власником житлового будинку АДРЕСА_2 у м.Городок Львівської області.  Неповнолітня ОСОБА_5 в інтересах якої дії ОСОБА_2 стала лише власником житлового будинку АДРЕСА_1 у м.Городок Львівської області, що підтверджується договором дарування від 5.12.2008р. та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 8.12.2008р. (а.с.-28-29).

Земельні ділянки, на яких розташовані вищевказані житлові будинки, межують між собою, і з приводу межі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5 виник спір з приводу землекористування.

Для вирішення даного спору ОСОБА_2  та ОСОБА_4 зверталися до відповідача із заявами про вирішення земельного спору між власником житлового будинку АДРЕСА_1 у м.Городок  ОСОБА_5 та власником будинку АДРЕСА_2 у м.Городок  ОСОБА_4 (а.с.-6, 101-103).

17.09.2009р.  з метою врегулювання конфліктної ситуації земельною комісією Городоцької міської ради було проведено обстеження спірних земельних ділянок та складено відповідний акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки згідно з абрисом-схемою (а.с.-12, 65), однак суміжна земельна ділянка ОСОБА_4  не була погоджена позивачем.

На підставі даного акту та складеного абрису-схеми  земельна комісія вирішила рекомендувати сесії Городоцької міської ради затвердити документацію представлену ОСОБА_2, зокрема із протоколу засідання постійно-діючої  земельної комісії Городоцької міської ради від 7.05.2009р. вбачається про наявність на порядку денному розгляд земельної спору між ОСОБА_4 і ОСОБА_2 Рішенням земельної комісії рекомендовано сесії затвердити представлену ОСОБА_2 документацію (а.с.-80).

Рішенням  Городоцької міської ради Львівської області №1644 від 2.07.2009р. затверджено межу суміжних земельних ділянок між ОСОБА_5 власницею будинку по АДРЕСА_1  у м.Городок та ОСОБА_4, власником будинку по АДРЕСА_2 у м.Городок по наявній межі від вул..Перемишльська вздовж всієї ділянки згідно абрису, що додається. Зобов»язано ОСОБА_4 повернути земельну ділянку  в користь ОСОБА_5 (а.с.-7). Вказане рішення ґрунтується на заявах-свідченнях свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 і пропозицій постійної земельної комісії

Позивач ОСОБА_4 не погоджуючись з вказаним рішенням оскаржив таке в судовому порядку, звернувся до суду з відповідним позовом 15.10.2009р. Дана обставина підтверджується оглянутими в судовому засіданні матеріалами цивільної справи №2-221/2010р. На забезпечення даного позову Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області від 23.12.2009р. заборонено ОСОБА_2 проводити будь-які дії по приватизації земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 у м.Городок Львівської області (справа №2-221/2010р. а.с.-30). Скасовані такі заходи забезпечення позову були 11.06.2010р. Ухвалою Городоцького районного суду Львівської області про залишення позову ОСОБА_13 без розгляду і скасування накладених заходів забезпечення позову  (а.с.-3).

Із довідки Городоцької міської ради №0221/1333 від 5.08.2009р. (а.с.-8) вбачається, що  процес приватизації по заяві від 2.03.2009р. його присадибної земельної ділянки, на якій належить йому на праві власності житловий будинок згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 5.10.1999р. та реєстраційного посвідчення за реєстровим №1294 від 12.10.1999р. був призупинений  через розгляд  розгляд земельного спору між ним та суміжним землекористувачем ОСОБА_5 власницею будинковолодіння по АДРЕСА_1 у м.Городок (а.с.-8).

Між тим, рішенням Городоцької міської ради №1856 від 29.12.2009р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо оформлення документів, що посвідчують право власності  ОСОБА_5 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Передано у власність  ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0923 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.30). Проте суд звертає увагу на той факт, що дане рішення приймалося в період заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії з приводу приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м.Городок, яка була обізнана з даною ухвалою суду.(цив.справа №2-902\2009р.-№2-221\2010р. а.с.84).

На підставі вищевказаного рішення відповідача ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №184905 від 22.07.2010р. за яким ОСОБА_5 є власником земельної ділянки, що в м.Городок по АДРЕСА_1 Львівської області площею 0,0923 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.-32).

В судовому засіданні також достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_4 тривалий час користується спірною земельною ділянкою, що підтверджується  поясненнями самого позивача та свідченнями свідка ОСОБА_14, який підтвердив той факт, що на протязі тривалого часу ОСОБА_13 користується спірною земельною ділянкою, використовує її за цільовим призначенням, вирощує фруктові дерева, квіти, с/г продукцію. Наведена обставина підтверджується долученими до справи копіями заяв ОСОБА_8 та ОСОБА_15 (а.с.-17-18) про те, що протягом 1962-1964 р.р. ОСОБА_16 по взаємній домовленості  передала ОСОБА_6 земельну ділянку, котра  в подальшому була огороджена ОСОБА_13,  який користується нею по даний час, використовує за цільовим призначенням, вирощує фруктові дерева, квіти, с/г продукцію.  Даних про відкликання цих заяв у матеріалах справи не має.

За вимогами ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є в тому числі  вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до роз»ясень постанови  Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», вирішуючи спори про припинення права власності на земельну  ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав  і за умов, передбачених ст.ст. 140-149 ЗК України. У випадках визначених  цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористання проводиться за позовом відповідного органу в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та у випадках державних актів недійсними.

Проте, при передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0923 га по АДРЕСА_1 у м.Городок земельна ділянка у встановленому законом порядку у ОСОБА_4 не вилучалася, його право користування земельною ділянкою не припинялося.

          Поряд із цим, відповідно до положень ст.107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки.

          Згідно Наказу Держкомзему від 04.05.1999р. № 43 межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність чи у користування, відновлюються або переносяться в натурі (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами.

          Для погодження проекту землевпорядної документації по виготовленню правовстановлюючих документів на земельні ділянки  до її матеріалів необхідно долучати документ який засвідчує належним чином факт відсутності спірних питань щодо погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами.

          Відповідно із положень ст. 198 Земельного кодексу України виготовлення кадастрового плану являється результатом кадастрової зйомки, яка є комплексом робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» визначення меж земельних ділянок у випадках, коли відсутні матеріали  встановлення  їх  у  натурі  (на місцевості)  або  ж  існуючі  межі  не  відповідають земельно-кадастровій документації, проводиться відповідно до вимог Земельного кодексу України з урахуванням нормативів відведення земельних ділянок.

Відновлення меж земельної ділянки на місцевості передбачає повторне винесення меж в натурі на підставі наявної земельно-кадастрової документації.  

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).  

Встановлення меж «за фактичним використанням земельної ділянки» проводиться в порядку земельно-кадастрової інвентаризації, проведення якої врегульовано наказом Держкомзему України № 85 від 26.08.97 «Про затвердження Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів».

Зібрані у справі матеріали справи не містять інформацію про те, що ОСОБА_5 на підставі цивільно-правових угод, відповідних рішень органу місцевого самоврядування чи даних земельно-кадастрової документації користувалася земельною ділянкою площею 0,0923 га, у договорі  дарування будинку від 5.12.2008р. розмір земельної ділянки не вказано.  

Суд звертає увагу на той факт, що земельною комісією при вирішення спору між ОСОБА_4 і ОСОБА_5 взагалі не досліджувались межі фактичного використання суміжних земельних ділянок та вважає, що при здійсненні безоплатної передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_5 був порушений порядок встановлений ст.118 ЗК України, що призвело до порушення прав іншого суміжного землекористувача ОСОБА_4

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 ствердив суду, що експлікації земельних ділянок ОСОБА_4 і ОСОБА_5 не має, земельна комісія рекомендувала передати у власність земельну ділянку ОСОБА_5 на підставі складеного абрису-схеми. Дані складеного абрису-схеми не є належним і допустими доказом у цій справі, відповідач всупереч вимогам закону взяв такий за основу при винесенні рішення  №1644 від 2.07.2009р., що свідчить про протиправний характер рішення відповідача.

Пояснення свідка ОСОБА_14 підтверджується також відповіддю із Самбірського МБТІ  від 10.10.2012р. на запит суду (а.с.-133) про те, що  матеріалів експлікації земель  мікрорайону, в т.ч. земельних ділянок по АДРЕСА_1 у м.Городок Львівської області не має.

Твердження третьої особи ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_17 про належність спірної земельної ділянки саме ОСОБА_5 жодними доказами не підтверджено, оскільки в договорі дарування житлового будинку від 5.12.2008р. не вказано розмір земельної ділянки саме площею 0,0923 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, інших належних і допустимих доказів щодо розміру переданої у власність ОСОБА_5 земельної ділянки третьою особою і її адвокатом  суду не було надано.  

Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 17.09.2009р. (а.с.-65), що слугував підставою винесення відповідачем рішення №1856 від 29.12.2009р., суд також до уваги як доказ не бере, не може погодитися з його даними, оскільки такий не погоджений позивачем ОСОБА_4, сам акт не може бути предметом розгляду на сесії відповідача, а письмові висновки земельної комісії на розгляд сесії не надавалися, що підтвердили в судовому засідання свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_18

Дана обставина також підтверджується відповіддю відповідача за №02.27/2241 від 19.10.2011р. на запит суду (а.с.-121) з якої вбачається, що висновків та пропозицій земельної комісії від 2.07.2009р., що зазначені в мотивувальній частині рішення сесії Городоцької міської ради від 2.07.2011р. №1644 «Про земельний спір між ОСОБА_5 власницею будинку по АДРЕСА_1 та ОСОБА_4 власником  будинку по АДРЕСА_2 у м.Городок  у письмовому вигляді не знайдено та відповідачем не надано. Книга (зошит), що був представлений у судове засідання юридичної сили не має, він використовується спеціалістом І категорії з земельних питань міської ради  для видачі довідок мешканцям.  

Суд критично розцінює, як доказ у справі абрис-схему земельної ділянки (а.с.-12), що слугував підставою винесенню відповідачем оскаржуваних рішень, оскільки виготовлення такого документа нормами закону не передбачено і він не може братися за основу при встановленні меж землекористування, даний абрис-схема не може вважатися даними земельно-кадастрової документації.

Факт тривалого користування спірною земельною ділянкою позивачем підтверджено свідченнями свідка ОСОБА_14, ., ОСОБА_19   заявами ОСОБА_8 та ОСОБА_15,  поясненями позивача про те, що близько 40 років користується земельною ділянкою, огородив таку, вирощує зелені насадження (дерева), квіти, с/г продукцію і така у нього не вилучалася та не заперечується відповідачем і представником третьої особи.

Наданими представником відповідача письмовими запереченнями не спростовано факту добросовісного користування земельною позивачем та вилучення у нього цієї земельної ділянки.

          Суд критично оцінює свідчення свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11 про те, що  спірна земельна ділянка належить до будинку АДРЕСА_1 у м.Городок, власником якого є ОСОБА_5, оскільки тривалий час ОСОБА_2 не користувалася нею, не доглядала за нею, не претендувала на таку, у договорі дарування будинку  від 5.12.20008р. не зазначено розміру і площі земельної ділянки, яка призначена для обслуговування такого.

Згідно ч.1 ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.  

          Відповідачем в порушення вимог закону в оспорюваних позивачем рішеннях не встановлено межі між ОСОБА_4 і ОСОБА_5  за фактичним використанням суміжних земельних ділянок.

          Третьою особою, її адвокатом не надано, а в судовому засіданні не здобуто доказів на підтвердження факту самовільного захоплення позивачем належної їй земельної ділянки.

         Таким чином, при винесенні рішення відповідачем не дотримано принципу погодження суміжних меж між співвласниками земельних ділянок будинку №61 та АДРЕСА_1 у м.Городок за фактичним землекористуванням.

           За вищенаведених обставин, суд вважає, що оскаржуване рішення Городоцької міської ради №1644 від 2.07.2009р. прийняте у відсутності належних даних земельно-кадастрової документації та без визначення  розміру земельних ділянок по фактичному землекористуванні та без погодження меж із суміжними землекористувачами у встановленому законом порядку.       

          Отже, наявні у справі докази та їх належна оцінка свідчать про те, що  оскаржуване рішення №1644 від 2.07.2009р.  міської ради є протиправним, оскільки прийнято без врахування наведених вище обставин  та положень закону, не підтверджене відповідними даними земельно-кадастрової документації, не обґрунтоване письмовими висновками земельної комісії відповідача, без належного встановлення факту самовільного захоплення позивачем земельної ділянки ОСОБА_5, а тому прийняте з недотриманням вимог чинного законодавства України, а прийняття незаконного рішення тягне за собою його скасування.

        Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв, як суб’єкт владних повноважень, правомірністі, законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень суду не довів належними та допустимими доказами. Його посилання в запереченні про законність і обґрунтованість оскаржуваних рішень є безпідставними та нічим не підтвердженими.         

Оскільки судом встановлено, що рішення Городоцької міської ради №1644 від 2.07.2009р. та №1856 від 29.12.2009р. порушує права позивача, прийняті з порушенням та у відсутності належних даних земельно-кадастрової документації, без визначення меж земельних ділянок по фактичному землекористуванню, в період заборони суду вчиняти дії по приватизації земельної ділянки,  тому такі підлягають скасуванню.

Отже, фактичні обставини справи у їх сукупності свідчать про законність і обґрунтованість позовних вимог позивача та про наявність порушень вимог чинного законодавства України відповідачем при винесенні оскаржуваних рішень, що слугує підставою до їх скасування.

 На думку суду, в судовому засіданні під час розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи позивача про неправомірність оспорюваних рішень № 1644 від 2.07.2009р. та №1856 від 29.12.2009р.  

За таких обставин суд прийшов до висновку, що оспорювані позивачем рішення Городоцької міської ради суперечать вимогам ст.2 КАС України,  ст.ст. 88, 116, 118 ЗК України, прийняті відповідачем достатніх на те правових підстав, і зокрема за відсутності відповідної земельно-кадастрової документації, без належного висновку постійно-діючої земельної комісії, тобто з перевищенням повноважень та такі порушують права позивача як співвласника будинку №61 по вул.Перемишльська, у м.Городок Львівської області.

З огляду на вищевикладене в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи позивача про протиправність рішень Городоцької міської ради № 1644 від 2.07.2009р. та №1856 від 29.12.2009р., а тому такі визнаються судом протиправними та підлягають скасуванню.

Підсумовуючи вищенаведене, аналізуючи оскаржувані рішення Городоцької міської ради №1644 від 2.07.2009р. та №1856 від 29.12.2009р. суд приходить до висновку,  що вказані рішення прийняте з порушенням вимог Конституції України, земельного законодавства, Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, а отже неправомірно, без урахування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення земельного спору та прийняття законного і обґрунтованого рішення, без достатнього обґрунтування та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

          За таких обставин, суд, вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.      

За наведеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 19, 22, 24 Конституції України, ст.ст. 4, 10, 24, 26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування»,  ст.ст. 12, 107, 120, 141, 152, 155, 158, 198 ЗК України та на підставі ст.ст.2, 7-14, 17-19, 69, 70, 86, 104, 143, 158-163, 167 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

 адміністративний позов ОСОБА_4 – задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької міської ради №1644 від 2.07.2009р. «Про земельний спір між гр.ОСОБА_5, власницею будинку по АДРЕСА_1 та гр. ОСОБА_4, власником будинку по АДРЕСА_2».

Визнати протиправним та скасувати рішення Городоцької міської ради №1856 від 29.12.2009р. «Про затвердження технічної документації та передачу безоплатно у власність гр.ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_1».

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду, через Городоцький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                                       Струс Л.Б.