У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року.

         Вироком Краснолиманського міського суду Донецької області від 25 січня 2007 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянина України, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік обмеження волі за місцем роботи з утриманням в дохід держави 10 % заробітку.

         Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 125 грн. 98 коп., моральної - 3000 грн. та на користь Краснолиманської ЦРЛ за лікування потерпілого 430 грн. 22 коп.

         Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 6 квітня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

         Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 серпня 2007 року ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання за вироком цього ж суду від 25 січня 2007 року на підставі п. «б» ст. 1 Закону України від 19 квітня 2007 року «Про амністію».

         ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за умисне нанесення 5 вересня 2006 року середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому Кормілкіну К.В. за обставин, викладених у вироку.

         У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити через невідповідність висновків суду фактичними обставинам та неправильне застосування кримінального закону, посилаючись на те, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання і діяв в межах необхідної оборони.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України, при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування вироку місцевого суду, суд касаційної інстанції керується статтями 370-372 КПК України, тобто, відповідно змісту зазначених норм закону, підставами для зміни або скасування вироку місцевого суду в касаційному порядку є лише істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Як вбачається із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, визначення якого дано у ст. 369 КПК України, тоді як ці обставини не є предметом розгляду касаційним судом. Тому зазначені доводи касаційної скарги засудженого не можуть бути підставою для скасування постановлених щодо нього судових рішень.

Разом з тим, перевіркою матеріалів справи встановлено, що висновки суду про винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину обгрунтовані сукупністю доказів, які з достатньою повнотою зібрані органами досудового слідства та були ретельно досліджені у судовому засіданні. Досліджені докази, відповідно до вимог ст. 67 КПК України, отримали належну оцінку у вироку суду. Об'єктивність оцінки наведених у вироку доказів було перевірено апеляційним судом. Тому підстав для сумніву в правильності оцінки зібраних доказів судом першої інстанції у касаційного суду немає.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 про те, що він перебував у стані сильного душевного хвилювання та діяв у межах необхідної оборони колегія суддів вважає безпідставними.

Як видно із протоколу судового засідання засуджений показав, що в руках у потерпілого ОСОБА_2 нічого не було, від ударів потерпілого у нього були синці, але в лікарню він не звертався, раніше займався «карате» і усвідомлював, що може заподіяти тому тілесні ушкодження (а.с. 123, 136). Зазначені обставини в сукупності із зібраними та дослідженими судом доказами свідчать, що ОСОБА_1 не перебував у стані сильного душевного хвилювання та не знаходився у стані необхідної оборони, викликаної суспільно небезпечним посяганням на нього з боку потерпілого.

З урахуванням встановлених у справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що злочинні дії засудженого ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 122 КК України, тобто кримінальний закон до нього застосовано правильно, а тому підстав для скасування судових рішень за доводами  касаційної скарги засудженого немає.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що судом також правильно вирішено і цивільний позов як щодо стягнення на користь потерпілого матеріальної, так і моральної шкоди, оскільки внаслідок заподіяння останньому тілесних ушкоджень він переніс моральні страждання, фізичний біль, бо перебував на лікуванні більше 21 дня.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

         у задоволенні касаційної скарги засудженому ОСОБА_1 відмовити.

СУДДІ :

         Міщенко С.М.                       Вус С.М.                        Глос Л.Ф.