КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м. МАКІЇВКИ

ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                                                      Справа № 2-526/111/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

03 березня 2012 року                                                                                                                     м. Макіївка

          Кіровський районний суд міста Макіївка Донецької області у складі

                                                            головуючий   суддя                      Перевєрзєв М.М.

                                                            при секретарі                                 Покашовій В.Г.

                                                            за участю: позивача                    ОСОБА_1

                                                            представників: позивача          ОСОБА_2                                                                                відповідача                              Муляр І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні місцевого суду в місті Макіївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Макіївської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», про виключення квартири з числа службового житла, визнання за нею права користування та покладення на виконавчий комітет зобов’язання видати ордер на дане жиле приміщення,

В С Т А Н О В И В:

          01 вересня 2011 року ОСОБА_1, в інтересах якої за нотаріально посвідченою довіреністю діє ОСОБА_2, звернулась із зазначеним позовом до Макіївської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем її житлових прав на приватизацію квартири.

          Ухвалою суду від 13 лютого 2012 року під час розгляду справи за клопотанням позивача замінено первісного відповідача - Макіївську міську раду належним відповідачем –виконавчим комітетом Макіївської міської ради.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, в обґрунтування яких послалися на факти і обставини, викладені у заяві, та позивачка пояснила, що спірне жиле приміщення: квартиру АДРЕСА_1, вона отримала на сім’ю з чотирьох чоловік відповідно до рішення районного виконавчого комітету у якості службової, працюючи двірником в житлово-комунальній конторі треста «Макіївжилбуд». На підставі виданого спеціального ордеру вона була вселена у квартиру і зареєстрована в ній разом з дітьми, є її наймачем та дотепер в ній проживає. На підприємстві вона пропрацювала десять років, після чого звільнилась за власним бажанням. На теперішній час треста «Макіївжилбуд»не існує у зв’язку з банкрутством підприємства.

У вересні 2008 році з метою реалізації своїх прав на приватизацію житла вона звернулась із заявою, яка була підтримана керівниками комунального підприємства «Хімік», на балансі якого перебував будинок, та Кіровської районної адміністрації, до Макіївської міської ради із заявою про виведення спірної квартири зі складу службових.  До її заяви були долучені необхідні документи, у тому числі оригінал спеціального ордеру, який посадовими особами органу виконавчої влади було втрачено. Згідно листа начальника управління міського житлово-комунального господарства, а в подальшому і першого заступника міського голови, у задоволенні заяви їй було відмовлено і рекомендовано за вирішенням спору звернутися до суду, однак поставлене нею питання не виносилось на розгляд виконавчого комітету.

За таких обставин вважає, що у відповідача відсутні правові підстави використовувати спірне житлове приміщення у якості службового. Виходячи з наведеного, позивачка, посилаючись на положення статей 58, 63, 64, 121, 122, 125 ЖК УРСР, просить суд своїм рішенням виключити спірну квартиру з числа службового житла; визнати за нею право користування нею та зобов’язати  відповідача видати їй ордер на дане житлове приміщення.

Виконавчий комітет Макіївської міської ради заявлені позовні вимоги не визнав, пославшись на їх безпідставність. У судовому засіданні представник відповідача –юрисконсульт Муляр І.В., заперечуючи проти позову, стверджувала, що виключення квартири з числа службових проводиться за рішенням виконавчого комітету міської ради на підставі відповідного клопотання комунального підприємства. На теперішній час по місту Макіївка потреба у використанні даної квартири як службової не відпала, оскільки існують підприємства, які обслуговують державний житловий фонд. Сам по собі факт праці позивачки у тресті «Макіївжилбуд»десять років не є підставою для виключення цієї квартири з числа службових. Право на безстрокове користування позивачкою службовою квартирою ніким не оспорюється, тому законних підстав для підтвердження цього факту в судовому порядку немає. Ордер на квартиру згідно закону в установленому порядку може бути виданий тільки виконавчим комітетом міської ради і вирішення даного питання не належить до компетенції суду. З огляду на наведені обставини представник відповідача просить суд повністю відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд»не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні, надавши письмову заяву про можливість розгляду справи за його відсутності.

Вислухавши пояснення позивача, представників позивача і відповідача, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК України) установив наступне.

Відповідно з частинами першими статей 4 і 5 Житлового кодексу Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

За приписами статті 118 ЖК УРСР службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв’язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішеннями виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Службові жилі приміщення, як зазначено у статті 121 ЖК УРСР, надаються за рішенням адміністрації підприємств, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації.

Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної Ради народних депутатів м. Макіївки від 26 вересня 1990 року № 397 затверджено протокол засідання громадської комісії по житловим питанням житлово-комунальної контори треста «Макіївжилбуд»від 11 вересня 1990 року № 36 про надання ОСОБА_1 службової квартири 2-х кімнатної за адресою: АДРЕСА_1, жилою площею 29,5 кв.м., склад сім’ї 4 чоловіка, на квартирному обліку не перебуває.

Згідно інформації товариства з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд»Кіровською районною радою народних депутатів квартирі АДРЕСА_1 надано статусу службового жилого приміщення та згідно документів вона значилась зареєстрованою як службова житлово-комунальної контори треста «Макіївжилбуд». На теперішній час будинок передано у комунальну власність територіальної громади міста Макіївки та він перебуває на балансі комунального підприємства «Ремжитлобуд».

Наймачем квартири з 1990 року є ОСОБА_1 У житловому приміщенні зареєстровані: дочка наймача –ОСОБА_5, її син –ОСОБА_4 та онука –ОСОБА_6

За даними трудової книжки ОСОБА_1 вона на підставі наказу від 18.07.1990 р. № 67-к була прийнята двірником житлово-комунальної контори треста «Макіївжилбуд»та звільнена з роботи за статтею 38 КЗпП України (власне бажання) 18.07.2000 р. згідно наказу № 210-к.

Питання виключення жилих приміщень з числа службових вирішуються відповідно до пункту 6 Положення «Про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», затвердженого постановою Ради міністрів Української РСР від 04.02.1988 р. № 37, яким встановлено, що жиле приміщення включається до числа службових та виключається з їх числа рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації –у випадках, якщо відпала потреба в такому його використанні або у випадках, коли в установленому порядку воно виключено із числа жилих.

Сам факт проживання в службових жилих приміщеннях робітників і службовців, які припинили трудові відносини з організацією (в тому числі їх сімей), не є підставою для виключення цих приміщень із числа службових.

15 вересня 2008 року ОСОБА_1 звернулась до Макіївського міського голови Мальцева О.М. із заявою про виключення спірної квартири з числа службових приміщень. Вимога позивачки була підтримана клопотаннями комунального підприємства «Хімік»та Кіровської районної адміністрації Макіївської міської ради.

За результатами розгляду даного звернення управлінням житлово-комунального господарства Макіївської міської ради у задоволенні вимоги позивачки було відмовлено. З відповіді начальника управління від 04.11.2008 р. № 3270 убачається, що потреба у використанні спірної квартири як службової на теперішній час не відпала, так як підприємства, які обслуговуються житловий фонд існують.

Власник житла –Макіївська міська рада та її виконавчий комітет свою позицію про відсутність законних підстав для виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових приміщень підтвердили у письмовій відповіді першого заступника міського голови Кіжаєва В.Ф. від 11.10.2011 р. № Д-03247-32-4-11.

Наведені нормативно-правові акти свідчить про те, що за чинним житловим законодавством вирішення питання про право виключення квартири з числа службових належить не особам, які отримали і проживають в службовому приміщенні, а власнику цього приміщення. Таким чином, передбачено інший порядок вирішення правого спору.

Відповідно до положень статей 10 і 60 Цивільного процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів, що на теперішній час відпала потреба в користуванні спірним жилим приміщенням як службовою квартирою, стороною позивача суду не представлено.

Доводи позивачки і її представника про те, що відпала необхідність в користуванні цією квартирою як службовою, оскільки вона втратила своє цільове призначення як службова у зв’язку з її працею в ЖКК треста «Макіївжилбуд»десять років та неможливістю в такому випадку її виселення, не можуть буди прийняті судом до уваги, оскільки не відповідають вимогам закону та не можуть бути підставою для виключення спірної квартири з числа службового житла.

Враховуючи відсутність згоди відповідача на виключення квартири АДРЕСА_1, в якій проживає сім’я позивачки, з числа службових, суд не має законних підстав для задоволення зазначених позовних вимог ОСОБА_1, які не основані на законі.

За правилами статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права і обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

          Захист цивільних прав –це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення, визнання порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів міститься в ст. 16 ЦК України.

Відповідно до статті 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років.

За змістом статті 122 ЖК УРСР на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.  Форма ордера встановлюється Радою Міністрів Української РСР.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що житлові права ОСОБА_1, щодо безстрокового і постійного користування нею спірною квартирою ніким не порушені, не оспорюються та немає підстав вважати про реальну можливість такого порушення. В представлених позивачкою матеріалах відсутні об’єктивні дані про долучення нею до своєї заяви від 15.09.2008 року на ім’я  Макіївського міського голови оригіналу спеціального ордеру на вселення у дану квартиру.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши надані сторонами в порядку статті 60 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають вимогам діючого житлового законодавства, є необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

          Позивачка не вимагає компенсації судових витрат, понесених нею при зверненні з позовом до суду.          

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 3, 10, 60, 81, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 118, 121, 122, 125 Житлового кодексу Української РСР, суд

В  И  Р  І  Ш  И  В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Макіївської міської ради, третя особа –товариство з обмеженою відповідальністю «Ремжитлобуд», про виключення квартири АДРЕСА_1 в місті Макіївка з числа службового житла, визнання за нею права користування та покладання зобов’язання на виконавчий комітет Макіївської міської ради видати їй ордер на дане жиле приміщення, відмовити.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд міста Макіївки протягом десяти днів в з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: