КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 13.06.2007                                                                                           № 9/87-9/119

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Зеленіна  В.О.

 суддів:                                          Рєпіної  Л.О.

                                        Синиці  О.Ф.

 при секретарі:                     Голюк Н.І. 

 За участю представників:

 Від позивача - Гончаренко О. В.- по довіреності.

Від відповідача -ОСОБА_1 - по довіреності.

 Від третьої особи - Семеній М. В. - по довіреності.

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "ПМК-210"

 на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2007

 у справі № 9/87-9/119 (Iвченко С.М.)

 за позовом                               ВАТ "ПМК-210"

 до                                                   Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2

             

                       

 про                                                  визнання договору дійсним.

та за зустрічним позовом СПД - фізичної особи ОСОБА_2

до ВАТ “ПМК-210”

третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

про визнання договору недійсним.

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2007 р. у справі № 9/87-9/119 у задоволенні первісного позову ВАТ “ПМК-210” до СПД - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання договору дарування  від 17.12.2003 р. дійсним було відмовлено; у задоволенні зустрічного позову СПД - фізичної особи ОСОБА_2 до ВАТ “ПМК-210” про визнання договору дарування від 17.12.2003 р. недійсним також було відмовлено. Цим же рішенням позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області до СПД - фізичної особи ОСОБА_2 та ВАТ “ПМК-210” про визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003 р. був повністю задоволений: було визнано недійсним договір дарування об'єкту незавершеного будівництва плавального басейну, що розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Східночеська, на земельній ділянці площею 0,136 га від 17.12.2003 р., укладений між СПД - фізичною особою             ОСОБА_2 та ВАТ “ПМК-210”; зобов'язано СПД - фізичну особу ОСОБА_2 та ВАТ “ПМК-210” повернути один одному все одержане за цим договором, визнаним недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом - ВАТ “ПМК-210” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови ВАТ “ПМК-210” у задоволенні позовних вимог про визнання дійсним договору дарування від 17.12.2003 р. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ “ПМК-210” задовольнити: визнати дійсним договір дарування від 17.12.2003 р. укладений між СПД - фізичною особою ОСОБА_2 та ВАТ “ПМК-210”.

Також скаржник у своїй апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області і в частині задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області щодо визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003 р., просить прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області щодо визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003 р.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення було прийняте по неповно з'ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права, що недоведені обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2007 р. було порушене апеляційне провадження у справі № 9/87-9/119, розгляд справи був призначений на 13.06.2007 р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області на неї, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, третьої особи, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.01.2000 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області та фізичною особою ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - плавального басейну розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Східночеська, на земельній ділянці площею 0,136 га.

17.12.2003 р. СПД - фізична особа ОСОБА_2 уклав з ВАТ “ПМК-210” договір дарування вище зазначеного об'єкту. Зазначений договір був укладено у простій письмовій формі, без нотаріального посвідчення.

В лютому 2005 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області звернулось з позовом, який був задоволений Деснянським районним судом м. Чернігова, до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу від 28.01.2000 р. у зв'язку з невиконанням зобов'язань щодо завершення будівництва придбаного об'єкту незавершеного будівництва. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.06.2005 р. про розірвання договору купівлі-продажу від 28.01.2000 р. було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 02.09.2005 р.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_2 виконувати зазначене рішення суду, Деснянським відділом ДВС Чернігівського міського управління юстиції виконавчий лист було повернуто до суду, після чого ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.10.2006 р. було відкрито провадження у справі за позовом РВ ФДМУ по Чернігівській області до ОСОБА_2 про визнання права власності. Рішення, яке б набрало законної сили по суті цієї справи господарському суду надано не було.

Визнаючи договір дарування від 17.12.2003 р. недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що сторонами договору дарування під час його укладення було порушено ст. 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” від 14.09.2000 р. та ч. 1 ст. 244 ЦК УРСР.

Місцевий господарський суд помилково застосував положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”, обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; заборона відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, до завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію; забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Сторонами договору дарування під час його укладення не було порушено ч. 1 ст. 19 вище вказаного Закону, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 19 Закону вказує на необхідність зазначення в умовах приватизації об'єкта незавершеного будівництва заборони відчуження об'єкта незавершеного будівництва до закінчення його будівництва.

Статтею 11 згаданого вище Закону встановлено, що порядок укладення договорів купівлі-продажу та оплати вартості об'єкта незавершеного будівництва і земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, визначається законодавством.

Згідно ст. 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”, при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

Таким чином, виходячи з вище викладеного, умови приватизації кожного окремого конкретного об'єкту повинні бути прописані в договорі купівлі-продажу об'єкта приватизації та виконуватися сторонами.

Тобто, вимоги ч. 1 ст. 19 Закону України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного   будівництва” є умовами  укладення   договору   купівлі-продажу  такого об'єкта незавершеного будівництва, які повинні бути включені в договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва для того щоб він вважався укладеним.

Однак, на момент укладення договору купівлі-продажу від 28.01.2000 р. був чинним Указ Президента України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва” 28.05.1999 р. № 591/99, який встановлював інші обов'язкові умови для договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва, аніж Закон України “Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва”.

Так, згідно пункту 22 вище згаданого Указу обов'язковими умовами приватизації (умова договору купівлі-продажу) об'єктів незавершеного будівництва є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; заборона продажу об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт до моменту завершення будівництва та введення об'єкта в експлуатацію. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть змінюватися за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування з укладенням додаткового договору.

Відповідні положення Указу Президента України від 28.05.1999 р. № 591/99 знаходять своє відображення в пункті 5.1.4. договору купівлі-продажу від 28.01.2000 р.

Отже, заборонено було лише продавати об'єкти незавершеного будівництва, проте не було заборонено вчиняти щодо таких об'єктів інші угоди, які мали наслідком відчуження об'єкту незавершеного будівництва, наприклад, дарування, міни, застави, оренди з правом викупу, тощо.

Щодо посилань суду першої інстанції на порушення сторонами договору дарування від 17.12.2003 р. положень ч. 1 ст. 244 ЦК УРСР, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вище вказаної статті договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений.

Вище вказана стаття зазначає, що договір дарування грошових коштів на суму 500 карбованців, а валютних цінностей на суму понад 50 карбованців підлягає нотаріальному посвідченню, тобто, у випадку якщо укладається договір дарування грошових коштів. Однак, у даному випадку укладався договір дарування об'єкту нерухомості і не на суму 500 карбованців, а майно, що дарувалося мало вартість. Проте поняття суми і вартості є різними поняттями.

Згідно пункту 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі (стаття 47 Цивільного кодексу). Зокрема, вимоги щодо обов'язкової нотаріальної форми угоди встановлені для довіреності на укладення угод, що потребують нотаріальної форми (стаття 65 Цивільного кодексу), довіреності за якою повноваження передаються іншій особі (стаття 68 Цивільного кодексу), договору іпотеки (стаття 32 Закону України “Про заставу”), договору купівлі-продажу об'єкта приватизації (стаття 27 Закону України “Про приватизацію державного майна”) та інших договорів, щодо яких це передбачено законом.

У зв'язку з недодержанням нотаріальної форми визнаються недійсними лише такі угоди, які відповідно до закону підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню у порядку, встановленому Законом України “Про нотаріат”.

Вирішуючи відповідні спори, господарські суди повинні перевіряти, чи підлягала укладена угода такому посвідченню та чому сторона за договором ухилилася від нотаріального посвідчення угоди.

Якщо однією зі сторін угода виконана повністю або частково, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, господарський суд на підставі частини другої статті 47 Цивільного кодексу вправі за позовом сторони, яка виконала угоду, визнати таку угоду дійсною. Судове рішення у цьому випадку замінює нотаріальне посвідчення. Однак, якщо угода містить протиправні умови, відповідний позов не може бути задоволений.

Враховуючи викладене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга ВАТ “ПМК-210” є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2007 р. у справі № 9/87-9/119  підлягає скасуванню, позов ВАТ “ПМК-210” - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “ПМК-210”на рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2007 р. у справі № 9/87-9/119 - задовольнити.

2.  Рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.04.2007 р. у справі № 9/87-9/119 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства “ПМК-210” до до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання договору дійсним - задовольнити.

Визнати дійсним договір дарування від 17.12.2003 р., укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 та Відкритим акціонерним товариством “ПМК-210”.

У позові Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства “ПМК-210” та Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003 р. - відмовити.

У позові Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області про визнання недійсним договору дарування від 17.12.2003 р. - відмовити.

3. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; р/р НОМЕР_1 в Чернігівській філії ВАТ Банку “Біг Енергія”, МФО 353508, ід. код НОМЕР_2) на користь Відкритого акціонерного товариства “ПМК-210” (14000, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 30; р/р 2600630218900 в ЧОД “Укрсоцбанк”, МФО 353014, код ЄДРПОУ 01037809) 42 (сорок дві) грн. 50 (п'ятдесят) коп. витрат по сплаті державного мита за подану апеляційну скаргу. Видати наказ.

4. Матеріали справи № 9/87-9/119 повернути Господарському суду Чернігівської області для видачі наказу.    

 Головуючий суддя                                                                      Зеленін  В.О.

 

 Судді                                                                                          Рєпіна  Л.О.

 

                                                                                          Синиця  О.Ф.

 

 04.07.07 (відправлено)