У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
|
головуючого |
Міщенка С.М., |
|
суддів |
Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М. |
|
за участю прокурора |
Кравченко Є.С. |
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 12 лютого 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2006 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2006 року щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2
Вироком Київського районного суду м. Одеси від 21 вересня 2006 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, несудимий,
і
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянин України, несудимий,
виправдані кожний за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 12 грудня 2006 року вирок щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишено без зміни.
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обвинувачувались органом досудового слідства у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах за таких обставин.
16 червня 2005 року ОСОБА_3, який займався підприємницькою діяльністю, звернувся до заступника директора ТОВ “Репер” ОСОБА_2 з проханням передати йому в оренду земельну ділянку ТОВ “Репер” для будівництва і розміщення складських приміщень.
17 червня і 22 червня 2005 року ОСОБА_3 повторно звертався з аналогічним проханням до ОСОБА_2 і директора ТОВ “Репер” ОСОБА_1, які йому пояснили, що в ТОВ “Репер” є земельна ділянка площею 1,68 га, але вона не належить їм на праві власності, а тому не може передаватись в оренду.
22 червня 2005 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном пояснили ОСОБА_3, що зазначену ділянку в майбутньому може бути передано йому в оренду за умови, якщо він укладе з ними договір оренди на приміщення лісопильної рами з прилеглою земельною ділянкою площею 2560 кв. м., тим самим ввели його в оману, оскільки на земельну ділянку площею 2560 кв. м. вони не мали правовстановлюючих документів. Крім того, вони заявили потерпілому, що за укладення договору оренди він повинен заплатити їм 100000 доларів США, а в договорі оренди буде вказана сума орендної плати в розмірі 2000 грн щомісячно.
23 червня 2005 року приблизно о 14-ій год. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у своєму службовому кабінеті ТОВ “Репер”, що в смт. Авангард Овідіопольського району Одеської області, уклали з ОСОБА_3 строком на п'ять років договір оренди № 1 приміщення лісопильної рами загальною площею 102,8 кв. м. з підвальним приміщенням площею 80 кв. м., а також земельної ділянки розміром 2560 кв. м., хоча права власності на вказану ділянку, а, відтак, і права передавати її в оренду, в них не було. В даному договорі ОСОБА_1 вписав суму орендної плати в розмірі 2000 грн, яку за її умовами ОСОБА_3 повинен був щомісячно вносити на розрахунковий рахунок ТОВ “Репер”.
У тому ж службовому кабінеті ОСОБА_1 і ОСОБА_2 шляхом обману отримали від ОСОБА_3 100000 доларів США, що згідно довідки НБУ становить 505500 грн і в 600 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, передавши йому при цьому договір оренди № 1 від 23.06.2005 року та акт прийому-передачі до нього.
Розглядаючи справу, суд дійшов висновку, що в ситуації, яка склалась з укладенням договору оренди, мали місце цивільно-правові відносини, а тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виправдав за відсутністю події злочину.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на неповноту судового слідства, стверджуючи, що суд не дав належної оцінки доказам, які є в матеріалах справи, та дійшов безпідставного висновку про невинуватість ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає.
Посилаючись на неповноту судового розгляду, поза увагою прокурора залишилась та обставина, що відповідно до вимог ст. 398 КПК України фактичні обставини справи, які були предметом перевірки та оцінки судів першої та апеляційної інстанцій, перегляду в касаційному порядку не підлягають, а тому наведені ним доводи не є підставою для скасування або зміни постановлених у справі судових рішень.
З огляду на це, касаційний суд при розгляді касаційного подання на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Висновок суду про відсутність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у вчиненні шахрайства за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах грунтується на доказах, які судом всебічно та повно досліджено.
Зокрема, на показаннях на досудовому слідстві та в суді ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про те, що 23 червня 2005 року вони уклали з ОСОБА_3 договір оренди лісопильної рами, яка належала їм на праві приватної власності. Згідно п. 1.5 цього договору орендований об'єкт передавався з прилеглою земельною ділянкою площею 2560 кв.м., право користування якої покупцеві не надавалось.
Також ОСОБА_1 і ОСОБА_2 стверджували, що в оману ОСОБА_3 не вводили, бо той їздив з ними в землевпорядну організацію, де їм роз'яснили про неможливість передачі в оренду земельної ділянки площею 1,68 га, оскільки вони не мали на неї правовстановлюючих документів. Крім того, договір оренди виготовив і надав ОСОБА_3, який знав, що передається йому у тимчасове користування на праві оренди лише будівля лісопильної рами загальною площею 102,8 кв. м. з підвальним приміщенням площею 80 кв. м., а прилегла до неї земельна ділянка розміром 2560 кв. м. до об'єкту оренди не належить.
Наведені показання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 об'єктивно узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_3 в суді в тій частині, що підставою для його звернення в органи міліції стала незгода з розміром орендної плати і неотримання ділянки площею 1,68 га, на яку документи на право власності в ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не були повністю оформлені.
Висновок суду про відсутність вини ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у пред'явленому їм обвинуваченні підтверджується також даними, що містяться у свідоцтвах про право власності на будівлі та споруди, виданих 24.07.2002 року виконкомом Авангардівської селищної ради, згідно з якими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 належить 1/100 будівель і споруд КСП “Тепличне”, в тому числі і лісопильна рама, договорі оренди та акті прийому-передачі від 23.06.2005 року, відповідно до яких ОСОБА_3 передавалась в оренду лісопильна рама у виді одноповерхової будівлі з підвальним приміщенням, типовому договорі оренди землі площею 2560 кв.м., яка ПП “Тепличне” була передана 22.06.2005 року в оренду ТОВ “Репер” з наданням дозволу на передачу цієї ділянки в користування третій особі, іншими доказами, які є в справі.
Дослідивши зібрані в справі докази та дійшовши висновку про те, що в ході судового розгляду вина ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не знайшла свого підтвердження, суд постановив законне рішення про їх виправдання за обвинуваченням у вчинені злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляцією прокурора, перевірив викладені в ній доводи, які є аналогічними доводам касаційного подання, та залишив її без задоволення, зазначивши в ухвалі відповідні підстави.
За таких обставин, доводи касаційного подання прокурора про незаконне виправдання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є необгрунтованими.
З огляду на те, судовий розгляд проводився в межах того обвинувачення, яке після його зміни було пред'явлено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 190 КК України, доводи прокурора про наявність у їх діях складу злочину, передбаченого ст.ст. 15, 212 ч. 2 КК України, є безпідставними, оскільки таке обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не пред'являлось.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при провадженні досудового слідства та судовому розгляді, які були б підставою для скасування судових рішень, у справі не виявлено.
З огляду на викладене, вирок і ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є законними і обгрунтованими, а тому підстав для їх скасування з мотивів, викладених прокурором у касаційному поданні, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Одеської області по кримінальній справі щодо ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
С у д д і:
С.М. Міщенко Л.Ф. Глос Ю.М. Кармазін