ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2006 р.                                                            Справа № 35/414-06

вх. № 10495/5-35

Суддя господарського суду Швед Е.Ю. 

при секретарі судового засідання Сергієнко О. Є.

за участю представників сторін:

позивача - Шугайло С.В., дов. № 2 від 07.04.06 р.  відповідача - Лизогуб Р.Ю., дов. № 24ю від 01.02.06 р.

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Полтавський гофрокартоний завод", м. Полтава  

до  ТОВ "Хаск", м. Харків  

про стягнення 19007,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заявдані збітки в сумі 19007,87 грн., а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач у відзиві на позов та в судовому засіданні проти позовнх вимог заперечує повністю, посилаючись на їх безпідставність та необгрутованість, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони до початку судового засідання звернулись до суду з клопотанням про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Як вбачається з матералів справи, 24.11.04 р. між сторонами укладено договір № 24-11/043, відповідно до умов якого відповідач зобов*язався поставити та передати у власність позивача продукцію, а позивач - прийняти та оплатити її вартість. Відповідно до умов спірного Договору (п.3.1) відповідач зобов*язався поставляти позивачеві продукцію, ціна якої визначається при подачі позивачем заявок на поставку, а відповідно повинна зазначатись кількість та номенклатура продукції. Пунктом 5.1 спірного договору, сторонами передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах доставки автотранспортом відповідача на склад позивача в м.Полтава в строк, обумовлений сторонами додатково.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як витікає з матеріалів справи, позивач не надав суду доказів погодження між сторонами строку, в якій повинна бути поставлена продукція відповідачем на склад позивача. Окрім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача за отриманням спірної продукції, оскільки відповідно до ст.688 ЦК України покупець  зобов'язаний  повідомити  продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства,  а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару, чого позивачем в даному випадку зроблено не було.

Відповідно до ч.2 ст.224 ГК України під  збитками  розуміються  витрати, зроблені  управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається: неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не довів суду прямого причинного зв*язку між порушенням зобов*язання та завданими збитками.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимог є необгрунтованими, не доведеними документально, в зв*язку з чим  в їх задоволенні треба відмовити.

Витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя                                                                                            Швед Е.Ю.