П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 12.05.2008 р.                                                                                                     № 12/91 

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі:

головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського військового комісаріату, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання права на проведення перерахунку пенсії,   

встановив:

Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва із позовом до відповідачів та просить визнати його право на проведення нового перерахунку пенсії, зобов'язати відповідачів -Київський міський військовий комісаріат, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок його пенсії з 01.01.2003 року по 01.01.2005 рік з врахуванням 100% надбавки, з 01.05.2003 року по 01.01.2005 рік з врахуванням 90%, з 05.03.2001 року по 01.01.2005 рік з врахуванням щомісячної премії у розмірі 33,3% грошового забезпечення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що позивачу як військовому пенсіонеру було перераховано пенсію, але в розрахунок його пенсійного забезпечення не було враховано додаткові види грошового забезпечення згідно з положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»,  Указом Президента України від 14.07.1999 року №847 з врахуванням премії в розмірі 33,3% від сум грошового забезпечення, Указом Президента України від 23.02.2002 року №173 -з врахуванням 100% надбавки, Указом Президента України від 05.05.2003 року № 389 -з врахуванням 90% надбавки.

Представник Київського міського військового комісаріату в жодне судове засідання не з'явився, про час, дату та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, причини  неявки не сповістив.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві позов не визнав, посилаючись на те, що згідно із положеннями чинного законодавства України підстав для перерахунку пенсії позивачу не має. Подавши письмові заперечення.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач є військовим пенсіонером, прослужив у Збройних Силах України 31 рік. Наказом головнокомандуючого Військово-морським флотом від 05.08.1983 року був звільнений з військової служби у запас по хворобі та йому була призначена пенсія.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, виходячи з наступного. 

У ч.2 ст.19 Конституції України закріплено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ»пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей обчислюються з грошового забезпечення цих військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу. При цьому для обчислення їм пенсій враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавки за вчене звання і вчену ступінь, кваліфікацію і умови служби у порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.

Указом Президента України «Про посилення соціального захисту військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» від 23.02.2002 року  №173 та Указом Президента «Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу»від 05.05.2003 року №389 установлені додаткові види грошового забезпечення й приймаються в розрахунок при нарахуванні пенсії особам, які отримують її під час  проходження служби.  Так, як позивач був звільнений  у 1983 році, дія вище наведених постанов на нього поширюватись не може. 

В свою чергу п.7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року №393 встановлює, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Щодо перерахунку пенсії на підставі Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо впорядкування грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України»від 14.07.1999 року №849, то даний Указ втратив чинність відповідно до Указу Президента України від 23.02.2002 року.

Отже, позивач під час проходження служби не отримував надбавок, введених зазначеними вище указами Президента, а щомісячна премія у розмірі 33,3 % законодавством не віднесена до додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються при обчисленні пенсій військовослужбовцям, то підстав для їх включення в грошове забезпечення при обчисленні пенсії не має.

Відповідно до постанови  Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання застосування судами законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»від 15.04.2005 №4  законодавством з питань пенсійного забезпечення, яке діяло до 1 січня 2005 р., не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, котрі мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»  (N 2262-XII), нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон України «Про внесення змін до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (N 1769-IV), який набув чинності 1 січня 2005 р., не має зворотної сили, тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених після звільнення зі служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто до 1 січня 2005 р., задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач, діючи в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та нормативно-правовими актами України, не має достатніх підстав для перерахування пенсії з врахуванням надбавок та премії.

Разом з тим, суд бере до уваги пропущення позивачем строків звернення до суду.

В силу ч.2 ст.99 КАС України  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.

Представник відповідача наполіг на відмові у задоволенні адміністративного позову, зокрема, у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.

З огляду на обставини справи та враховуючи те, що позовні вимоги позивача стосуються періоду з 2001 року по 2005 рік, тому є підстави вважати, що позивачем пропущено строк звернення до суду.  

Позивач звернувся до суду з даним позовом у 2007 році, поважних причин пропуску процесуального строку, встановленого законом не довів.

Таким чином, з'ясувавши  обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 99-100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

           В задоволенні позову  ОСОБА_1відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                          Цвіркун Ю.І.