ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2012 р. Справа № 2а/0470/13186/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільков В.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 02.06.2011р. за № Ф-246, -
ВСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області, в якому позивача просить:
- визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо вимоги про сплату боргу № Ф-246 від 02.06.2011р. у розмірі 1756,80 грн. неправомірними;
- визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу № Ф-246 від 02.06.2011р. у розмірі 1756,80 грн. Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.01.2012р. було відкрито провадження за цим позовом та призначено справу до судового розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є платником фіксованого/єдиного податку, тобто суб’єктом, який перейшов на спрощену систему оподаткування. Відповідно до п. 6 указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» суб’єкт малого підприємництва, який сплачує фіксований/єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а тому і не зобов’язаний сплачувати внески у розмірах, передбачених положеннями Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування. З огляду на це відповідач неправомірно вимагає від позивача сплати додаткового страхового внеску до Пенсійного фонду за 2010 рік, а тому незаконною є вимога позивача про сплату боргу за № Ф-246 від 02.06.2011 року.
Позивач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, надав до суду 27.12.2011р. заяву про розгляд справи без його участі, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ч. 8 ст. 35 КАС України, надав до суду 28.02.2012р. клопотання про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, заперечив проти позову та зазначив, що приймаючи оскаржувану вимогу діяв у межах законодавства.
За таких обставин суд, керуючись положеннями ч. 6 ст.128 КАС України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, дослідивши подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, який набрав чинності з 01.01.2004 року (далі - Закон України № 1058- IV).
Статтею 15 Закону України №1058-IV передбачено, що платниками внесків є роботодавці, підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, що обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору ( контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.
ОСОБА_2 є суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою та зареєстрована виконавчим комітетом Криворізької міської ради Дніпропетровської області від 13.02.2002р., що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію, яка міститься в матеріалах справи.
Позивач є страхувальником, який повинен сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 1 Закону України №1058-IV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частиною 6 ст. 20 Закон України № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників є календарний місяць.
Таким чином, відповідач є зобов'язаним на підставі ст.20 Закону України №1058-1V до 20 числа наступного за звітним щомісяця сплачувати страхові внески.
Відповідно до ст. 24 Закону України № 1058-IV страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Як передбачено п.2 ч.8 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV та п.5.3.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої правлінням Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. за №21-1 (надалі - Інструкція) приватні підприємці повинні сплачувати страхові внески в розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок за ті місяці, в яких вони мали чистий дохід.
Відповідно до ч. 2 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08.07.2010р. за № 2461-VI внесено зміни, а саме: підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Відомості Верховної Ради України, 2003р., №№ 49-51, ст. 376) викласти в такій редакції: «4) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати у 2010р. мінімальний страховий внесок для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) становить у: липні – вересні – 294,82 грн.; жовтні – листопаді – 301,12 грн., грудні – 306,10 гривень.
Позивачем за період з липня по грудень 2010 року було сплачено єдиний/фіксований податок у загальній сумі 24 грн. (по 4 грн. кожного місяця), що підтверджується повідомленням від 01.06.2011 року.
Таким чином, сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого податку, що була перерахована позивачем до Пенсійного фонду України за III, IV квартал 2010 року, становила менше мінімального розміру страхового внеску.
Відповідно до пп. б) п.8.2 розділу 8 Інструкції якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, то йому надсилається вимога щомісяця протягом 5 робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі інформації особових рахунків платників на всю суму боргу.
Згідно із п.8.8 розділу 8 Інструкції у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом 10 робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми, узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін, фінансових санкцій (штрафів) та пені.
На підставі викладених норм відповідачем було направлено позивачу вимогу про сплату боргу від 02.06.2011р. за № Ф-246 у сумі 1756,80 гривень.
Щодо твердження позивача, що позивач як суб’єкт малого підприємництва, який сплачує фіксований/єдиний податок, не є платником збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, а тому і не зобов’язаний сплачувати внески у розмірах, передбачених положеннями Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для відповідних платників збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, то суд зазначає таке.
Згідно з п. 8.1 Інструкції стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 18 Закону України № 1058-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Таким чином, страхові внески не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи вимогу про сплату боргу від 02.06.2011р. за № Ф-246 на суму 1756,80 гривень діяв обґрунтовано, тобто з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За таких підстав, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 02.06.2011р. за № Ф-246 – відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб’єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно в порядку та строки, закріплені положеннями ст. 254 КАС України.
Суддя
В.В Ільков