Справа № 2-532/11

Провадження № 22-ц/0290/384/2012Головуючий в суді першої інстанції:Славінська Н.Л.

Категорія: 45       Доповідач: Панасюк О. С.

                   АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                            УХВАЛА

                                 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15.02.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду   Вінницької  області   у   складі:   головуючого   –  судді Панасюка О.С., суддів Матківської М.В., Камзалова В.В., з участю секретаря Руденко О.М,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Слободо-Шаргородська сільська рада Шаргородського району Вінницької області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, –

встановила:

У серпні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з цим позовом, вказуючи, що 16 серпня 1987 року вона купила житловий будинок в АДРЕСА_1, який розташовувався на земельній ділянці, розміром 0,30га. Рішенням Шаргородської міської ради (до якої відносилось в той час і с. Слобода-Шаргородська) № 86 від 24 червня 1987 року ця земельна ділянка була закріплена за нею та передана в її користування. Незабаром на прохання користувача суміжної земельної ділянки ОСОБА_3 вона передала йому в користування частину своєї ділянки, розміром 0,09га, а тепер він відмовляється її повернути, а тому вимагала усунути перешкоди в користуванні її земельною ділянкою, зобов’язавши відповідача демонтувати металеву огорожу.

Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.

          Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

          Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

          За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

          Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених ОСОБА_2 в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не є законним власником чи землекористувачем земельної ділянки, що рахується за по господарським  номером 458 по вул. Леніна в с. Слобода-Шаргородська, а відтак не має права вимагати усунення перешкод в користуванні нею.

Судом встановлено, що рішенням 2 сесії 22 скликання Слободо-Шаргородської сільської ради Шаргородського району Вінницької області чоловікові позивачки ОСОБА_5 передана у приватну власність земельна ділянка, розміром 0,21га, а ОСОБА_6 цим же рішенням – ділянка, розміром 0,18га (а.с.37,38). Такий же розмір ділянок зазначений в земельно-кадастровій книзі колгоспу ім. Куйбишева (а.с.46) та по господарській книзі за 1991 – 1995 роки (а.с.52-65).

Відповідно до ст.22 ЗК України в редакції 1992 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядною організацією меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Ст.23 цього Кодексу встановлювалось, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

За змістом ст.ст. 125, 126 ЗК України, які діють на час вирішення спору, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування земельною ділянкою виникають з моменту державної реєстрації цих прав і посвідчується державним актом.

Ст.59 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України право вимоги усунення порушень права на землю належить власнику земельної ділянки або землекористувачу.

Таким чином законним власником земельної ділянки або землекористувачем є лише особа, право якої зареєстроване у встановленому законом порядку та посвідчено державним актом, а тому висновок суду про відсутність у позивачки права вимоги усунення перешкод в користуванні цією ділянкою є правильним.

Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми матеріального і процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –   

ухвалила:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2011 року у цій справі залишити без змін.

          Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

          Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді:

З оригіналом вірно: