Справа № 22Ц-4049/11
Провадження № 22-ц/290/198/12Головуючий в суді першої інстанції:ЗАЙЦЕВ А.Ю.
Категорія: 25 Доповідач: Панасюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого – судді Панасюка О.С., суддів Медяного В.М., Матківської М.В., з участю секретаря Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» (далі ПрАТ «УТСК») на заочне рішення Леннінського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПрАТ «УТСК» про стягнення страхового відшкодування, –
встановила:
В серпні 2011 року ОСОБА_2 звернулася в суд з цим позовом, вказуючи, що 14 травня 2010 року о 20 год. на 403 км + 802 м автодороги Стрий-Кіровоград-Знам`янка сталась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої застрахований ПрАТ «УТСК» належний позивачці автомобіль «Фольксваген Тігуан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні ушкодження. 14 травня 2011 року ОСОБА_2 подала відповідачу заяву для здійснення страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування від 31 липня 2009 року № 022637. 24 травня 2011 року ПрАТ «УТСК» направило на її адресу лист, відповідно до якого вимагало дати відповідь на питання, що не стосуються виплати страхового відшкодування, а 29 червня 2011 року їй надійшла відповідь відповідача про те, що через необхідність додаткового вивчення наданих позивачкою документів та дослідження обставин страхового випадку ПрАТ «УТСК» прийнято рішення про відстрочку у прийнятті рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у ньому. Оскільки відповідно до п.14.1. договору страхування страховик має право відстрочити прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування на строк до 30 робочих днів з моменту одержання усіх необхідних документів, цей строк закінчився 9 серпня 2011 року, але в порушення умов договору відповідач не здійснив виплати страхового відшкодування, то вимагала стягнути з ПрАТ «УТСК» 20552,39 грн. страхового відшкодування за заподіяні в результаті ДТП збитки.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2011 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ «УТСК» на користь ОСОБА_2 20552,39 грн. страхового відшкодування, а також судовий збір в сумі 205 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. Ухвалою цього ж суду від 16 листопада 2011 року заяву ПрАТ «УТСК» про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ПрАТ «УТСК» просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вказуючи, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував обставини, що мають значення для справи, вважав встановленими ті обставини справи, які в судовому засіданні доведені не були.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких міркувань.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги вимог, заявлених ОСОБА_2 в суді першої інстанції, та заперечень, зазначених ПрАТ «УТСК» у заяві про перегляд заочного рішення, із посиланням на докази на обґрунтування цих заперечень (п.4 ч.2 ст.229 ЦПК України).
Задовольняючи повністю позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції правильно виходив з того, що внаслідок ДТП, яка сталась 14 травня 2010 року о 20 год. на 403 км + 802 м автодороги Стрий-Кіровоград-Знам`янка, належний позивачці автомобіль «Фольксваген Тігуан», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, отримав механічні ушкодження, що підтверджується довідками, складеними інспектором з адміністративної практики роти ДПС УДАІ м. Вінниці Коваленком Ю.В. (а.с.25,26). Відповідно до заказів-нарядів ТОВ «Джерман-Центр» від 28 травня, 2 та 14 червня 2010 року були виконані ремонтно-відновлювальні роботи автомобіля позивачки, вартістю 20552,39 грн. (а.с.31-35). 14 травня 2011 року ОСОБА_2 подала відповідачу заяву для здійснення страхового відшкодування, а 24 травня 2011 року ПрАТ «УТСК» направило на її адресу лист, відповідно до якого вимагало дати відповідь на питання про те з ким узгоджувався ремонт автомобіля, чому із заявою на виплату страхового відшкодування вона звернулась через 1 рік після ДТП та чому не було надано для огляду автомобіль (а.с.27); 1 червня 2011 року ОСОБА_2 направила ПрАТ «УТСК» відповідь на цей лист (а.с.28), який дійшов на адресу відповідача 7 червня 2011 року (а.с.29), 29 червня 2011 року їй надійшла відповідь відповідача про те, що через необхідність додаткового вивчення наданих позивачкою документів та дослідження обставин страхового випадку ПрАТ «УТСК» прийнято рішення про відстрочку у прийнятті рішення про здійснення страхового відшкодування або відмову у ньому (а.с.30), але до 9 серпня 2011 року страхової виплати не здійснило.
Відповідно до ч.1 ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові внески та виконувати інші умови договору.
Згідно з п.4.1.1. укладеного 31 липня 2009 року між сторонами договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № 022637 страховим випадком є, зокрема, «Дорожньо-транспортна пригода» – пошкодження або знищення транспортного засобу, його складових частин та додаткового обладнання, а також пошкодження скла, лакофарбового покриття внаслідок події, що відбулась під час руху транспортного засобу.
П.3 ч.1 ст.988 ЦК України встановлено обов’язок страховика у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Оскільки в результаті ДТП, яка є страховим випадком, завдано шкоди майну позивачки в розмірі 20552,39 грн., позивачка надала відповідачу усі, передбачені Розділом 11 договору страхування документи, необхідні для підтвердження страхового випадку та визначення розміру збитків, але ПрАТ «УТСК» у встановлений договором строк страхової виплати не здійснило, то страхове відшкодування підлягає стягненню зі страховика.
Колегія суддів відхиляє доводи ПрАТ «УТСК» щодо порушення судом першої інстанції правил підсудності, тому що спірні правовідносини виникли з договору страхування, укладеного директором Вінницької філії ПрАТ «УТСК», а тому відповідно до ч.7 ст.110 ЦПК України спір за вибором позивача підлягав розгляду за місцем розташування цієї філії.
Як на підставу заперечень проти позову ПрАТ «УТСК» посилається на те, що в порушення вимог п.13.6 Договору позивачка не надала після виплати страхового відшкодування, яке було здійснено страховиком 27 червня 2010 року в розмірі 18069,31 грн. у зв’язку із ДТП, яка мала місце 29 січня 2010 року і в результаті якої також було пошкоджено передню частину автомобіля, для огляду страховику, а відтак претензії за аналогічними пошкодженнями страховиком не приймаються і він не несе відповідальності за зазначеними пошкодженнями.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а відтак саме на відповідача покладається обов’язок доводити цю обставину, зокрема аналогічність пошкоджень, які були спричинені застрахованому автомобілю в ДТП, що сталася 29 січня та 10 травня 2010 року, а також ненадання страхувальником автомобіля страховику після його відновлення від ушкоджень, отриманих у результаті першого за часом ДТП, за яким було виплачено страхове відшкодування 27 червня 2010 року.
Проте, на підтвердження цієї обставини відповідачем надано лише акт огляду об’єкта, дорожньо-транспортного засобу від 1 лютого 2010 року, з якого вбачається, що в ДТП 29 січня 2010 року також було пошкоджено передню частину автомобіля. При цьому у зазначеному акті вказано на пошкодження елементів кузова та оздоблення автомобіля позивачки, натомість з заказів-нарядів ТОВ «Джерман-Центр» на виконання відновлювально-ремонтних робіт видно, що внаслідок ДПТ, яка мала місце 14 травня 2010 року, окрім елементів кузова і оздоблення було пошкоджено і елементи ходової частини автомобіля, відновлення яких становило більшу частину витрат (а.с.31-35), а відтак зазначений акт не може беззаперечно свідчити про аналогічність пошкоджень, які були спричинені застрахованому автомобілю в ДТП, що сталася 29 січня та 10 травня 2010 року. На підтвердження ненадання відповідачкою автомобіля для огляду страховикові після його відновлення жодних доказів відповідач взагалі не наводить. В договорі страхування не відображено яким чином має фіксуватись таке надання, натомість представник позивачки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що неодноразово автомобіль бачив керівник Вінницької філії ПрАТ «УТСК», на цьому ж автомобілі він привозив документи для отримання страхового відшкодування.
Разом з тим, п.1.4 Договору встановлена безумовна франшиза (розмір збитків, що не відшкодовуються страховиком) в розмірі 1,5%, а відтак розмір страхового відшкодування має бути зменшеним на вказаний відсоток (20552,39 грн. – 1,5% = 20244,11 грн.), пропорційно цьому підлягає зменшенню і розмір стягнутих з відповідача на користь позивача судових витрат (ч1. ст.88 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 309, 313, 314, 315, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, –
вирішила:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» задовольнити частково.
Заочне рішення Леннінського районного суду м. Вінниці від 12 вересня 2011 року змінити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» на користь ОСОБА_2 20244 (двадцять тисяч двісті сорок чотири) грн. 11 к. страхового відшкодування, 202 (двісті дві) грн. судового збору та 118 (сто вісімнадцять) грн. 20к. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: