Справа № 22Ц-4051/11
Провадження № 22-ц/290/200/12Головуючий в суді першої інстанції:БОЙКО В.М.
Категорія: 52 Доповідач: Панасюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.01.2012 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого – судді Панасюка О.С., суддів Іванюка М.В., Камзалова В.В., при секретарі Руденко О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допомоги по тимчасовій непрацездатності, відшкодування моральної шкоди, –
встановила:
У вересні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з цим позовом, вказуючи, що з 1974 по 21 жовтня 2008 року працював на ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону»; 21 жовтня 2008 року під час перебування на стаціонарному лікуванні він був звільнений з ініціативи власника, але трудової книжки в цей день йому видано не було, повного розрахунку не проведено; трудову книжку він отримав лише в січні 2009 року після закінчення лікування, однак при цьому йому не було виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за листками непрацездатності за період з 21 жовтня до 31 грудня. Просив визнати незаконним наказ про звільнення, поновити його на посаді начальника автотранспортного цеху ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», стягнути з відповідача на його користь 4230 грн. допомоги по тимчасовій втраті працездатності, 25380 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 грудня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати це рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України передбачає, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених ОСОБА_2 в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропущення позивачем строків звернення до суду за захистом своїх прав.
Судом встановлено, що наказом № 252-ос 21 жовтня 2008 року від ОСОБА_2 було звільнено з посади начальника автотранспортного цеху ВАТ «Гніванський завод спецзалізобетону» на підставі п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України у зв’язку із втратою довір`я з боку власника (а.с.12). З 21 жовтня по 31 грудня 2008 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.13-19). Відповідно до позовної заяви про звільнення позивач був повідомлений та отримав трудову книжку в середині січня 2009 року, це ж підтверджується і актом про відмову ОСОБА_2 від підпису у книзі руху трудових книжок (а.с.45).
Ч.1 ст.233 КЗпП України встановлено тримісячний строк для звернення працівника до суду за захистом свого права з часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про його порушення, а у справах про звільнення – місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Оскільки ОСОБА_2 пропустив місячний строк звернення до суду із позовом про поновлення на роботі, причин його пропуску не вказував та заяви про його поновлення не подавав, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову через пропуск цього строку.
При цьому вимоги про стягнення допомоги по тимчасовій втраті працездатності, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди є похідними від вимоги про поновлення на роботі і згідно із законом підлягають задоволенню лише у разі задоволення такої вимоги (п.11 ст.35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ч.2 ст.235, ч.1 ст.237-1 КЗпП України).
Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, норми матеріального і процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 9 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства «Гніванський завод спецзалізобетону» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та допомоги по тимчасовій непрацездатності, відшкодування моральної шкоди залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: