Справа № 22Ц-3862/11Головуючий в суді першої інстанції:ФЕДЧИШЕН С.А.
Категорія: 56 Доповідач: Панасюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого – судді Панасюка О.С., суддів Медяного В.М., Матківської М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 грудня 2011 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, ОСОБА_5 про зняття арешту з майна, –
встановила:
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з цим позовом і, з урахуванням поданої 1 грудня 2011 року заяви про зміну предмету позову, просив зняти арешт з належного йому на праві приватної власності автомобіля ВАЗ 21099, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1, накладений постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Короля І.В.
Вимоги мотивував тим, що рішенням Леніського районного суду м. Вінниці від 7 липня 2010 року за ним визнано право власності на цей автомобіль, але він як власник транспортного засобу обмежений у праві розпорядження своїм майном.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 грудня 2011 року провадження у справі закрито.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушенням норм процесуального права, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 7 липня 2010 року, яке набрало законної сили 19 липня 2010 року, за ОСОБА_2 визнано право власності на автомобіль ВАЗ 21099, 2006 року випуску, шасі НОМЕР_1, придбаний на аукціоні з реалізації арештованого рухомого майна (Т.1 а.с.7-8). Постановою старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області Короля І.В. від 11 січня 2008 року на цей автомобіль накладено арешт в рамках кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_5 за ч.4 ст.191 КК України (Т.2 а.с.30-31).
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що оскільки арешт на належний позивачу автомобіль накладено слідчим під час розслідування кримінальної справи, порушеної проти попереднього власника автомобіля ОСОБА_5, то питання про зняття арешту підлягає розгляду в порядку, передбаченому ст.409 КПК України.
З таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.
Згідно з ч.4 ст.338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення судом касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Як вбачається із матеріалів справи позивач не є учасником кримінального судочинства.
Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Позивач є власником автомобіля на підставі рішення суду.
За змістом ст.ст.317,321 ЦК України власникові належить право користування, володіння та розпорядження своїм майном; ніхто не може бути протиправно позбавлений свого права, чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених законом.
Із матеріалів справи видно, що спір між сторонами виник через порушення прав власника автомобіля, який не є учасником кримінального судочинства і вимагає усунути йому перешкоди у користуванні та розпорядженні своїм майном, а відтак цей спір є цивільно-правовим і відповідно до ст.15 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
До такого ж висновку прийшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі від 29 червня 2011 року, якою скасовано ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 10 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 8 грудня 2010 року.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що підстав закривати провадження у справі не було, а оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п.4 ч.2 ст.307 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст.307, 311, 313, 314, 315, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Вінниці від 1 грудня 2011 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області, ОСОБА_5 про зняття арешту з майна скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Стягнути солідарно з Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 94 грн. 10 к. судового збору, сплаченого при поданні апеляційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді:
Оригіналу відповідає: