Справа № 22Ц-3861/11Головуючий в суді першої інстанції:ОВСЮК Е.М.
Категорія: 27 Доповідач: Панасюк О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого – судді Панасюка О.С., суддів Камзалова В.В. та Іванюка М.В., при секретарі Руденко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, –
встановила:
В грудні 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суд з цим позовом, вказуючи, що 19 травня 2009 року позичив ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 37576, 13 грн., які вона зобов’язалась повернути до 9 липня 2009 року. На підтвердження укладення договору ОСОБА_2 написала розписку. Оскільки у встановлений договором строк відповідачка грошей не повернула, вимагав стягнути на його користь борг за договором позики, що, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних, становить 45902,58 грн.
Рішенням Леннінського районного суду м. Вінниці від 15 листопада 2011 року позов задоволено повністю, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 37576 грн. основного боргу за договором позики, втрати, пов’язані з індексом інфляції в сумі 6424,10 грн., три проценти річних в розмірі 1902,48 грн., а також 459,90 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду і закрити провадження у справі. Вважає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував обставини, що мають значення для справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив з того, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути пред’явлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей чи кількості речей (ч.2 ст.1047 ЦК України).
Оскільки у наданій ОСОБА_2 ОСОБА_5 розписці зазначені: сторони зобов’язання, грошова сума, яка передається, строк її повернення та особистий підпис позичальника, то відповідно до вимог ст.1047 ЦК України ця розписка є одночасно документом, який підтверджує передання грошей позикодавцем позичальнику й укладення договору позики.
Крім того, ст.1051 ЦК України дає право позичальникові оспорити договір позики через його безгрошовість, але відповідачка такого позову не подавала, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що гроші позикодавцем позичальникові насправді не передавались не заслуговують на увагу.
Так само безпідставним є посилання апелянта на відсутність в договорі позики (розписці) зазначення відповідальності за невиконання його умов у виді стягнення суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки така відповідальність боржника за прострочення грошового зобов`язання встановлена Законом (ч.1 ст.625 ЦК України) і, крім випадків встановлення договором іншого розміру процентів, на вимогу кредитора є обов`язковою до застосування.
Колегія суддів відхиляє також посилання апеляційної скарги на невстановлення судом першої інстанції походження переданих позивачем відповідачці грошей, як і на відсутність письмової згоди на укладення договору позики з боку дружини ОСОБА_5, тому що законом не передбачено обов’язку позикодавця доводити перед судом правомірність набуття таких грошей, а згода другого з подружжя на укладення договору презюмується на підставі ч.2 ст.65 СК України.
Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на невідповідність стягуваної позивачем суми основного боргу сумі, зазначеній у розписці, тому що збільшення чи зменшення позовних вимог є правом позивача, яким він може скористатись протягом усього часу розгляду справи (ч.2 ст.31 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.310 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі з підстав, визначених ст.205 ЦПК України, однак жодної з цих підстав апелянт не наводить.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, –
ухвалила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 15 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
Оригіналу відповідає: