Справа № 22Ц-3839/11Головуючий в суді першої інстанції:ГРИЦЕНКО І.Г.

Категорія: 27        Доповідач: Панасюк О. С.

                  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          РІШЕННЯ

                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21.12.2011 м. Вінниця

   Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду   Вінницької  області   у   складі:   головуючого   –  судді Панасюка О.С., суддів Сопруна В.В., Матківської М.В., при секретарі Руденко О.М,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 5 листопада 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Комаргородське», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, процентів та неустойки за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про припинення договору поруки, –

встановила:

В грудні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (далі Банк) звернувся в суд з цим позовом. Вимоги мотивував тим, що 7 березня 2008 року між КБ «Заідінкомбанк», правонаступником якого тепер є ПАТ «Західінкомбак», та СТОВ «Комаргородське» було укладено кредитний договір № 0703/08-1, за яким Банк надав СТОВ «Комаргородське» кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для оплати за насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, запасні частини до сільськогосподарської техніки та паливно-мастильні матеріали у розмірі 25000000 грн. на умовах, визначених договором, зі сплатою 17% річних, терміном до 6 березня 2011 року; в забезпечення виконання зобов’язання за договором 7 березня 2008 року укладені договори поруки, відповідно, №№ 0703/08-1 та 0703/08-2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а також договір іпотеки № 912 від 11 березня 2008 року. Оскільки СТОВ «Комаргородське» своєчасно та в повному обсязі не сплачувало відсотки за користування кредитом, то станом на 1 листопада 2009 року виникла заборгованість в сумі 8000000 грн. по тілу кредиту, 118362,80 грн. прострочених процентів, а також Банком було нараховано пеню за прострочення їх сплати відповідно до п.3.2.6. кредитного договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 7109,77 грн. та встановлений п.3.2.17 договору штраф в розмірі 30% несплаченої суми тіла кредиту, що становить 2400000 грн.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2009 року, яка набрала законної сили 24 березня 2010 року, провадження у справі в частині вимог до СТОВ «Комаргородське» закрито; в квітні 2010 року Банк збільшив позовні вимоги, зокрема, в частині процентів за березень 2009 року по березень 2010 року в сумі 194483,36 грн., пені за порушення строків сплати процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 19755,60 грн.

В травні 2011 року ОСОБА_5 подав зустрічний позов до Банку про припинення договору поруки, посилаючись на те, що в жовтні 2010 року між Банком та СТОВ «Комаргородське» без його згоди було укладено додаткову угоду до кредитного договору, за якою змінено процентну ставку з 17% річних на 23%.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 5 жовтня 2011 року позов Банку задоволено частково, стягнуто на його користь з ОСОБА_2 1254238,96 грн. заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 1 березня 2010 року та судові витрати в розмірі 1820 грн., у стягненні суми заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 відмовлено, задоволено повністю його зустрічний позов, визнано договір поруки № 0703/08-1 від 7 березня 2008 року, укладений між Банком, СТОВ «Комаргородське» та ОСОБА_4 припиненим з 7 березня 2008 року.

В апеляційній скарзі Банк просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про повне задоволення його позовних вимог і відмову у задоволенні зустрічних вимог ОСОБА_4 Вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення порушив норми матеріального і процесуального права, не врахував обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 7 березня 2008 року між КБ «Заідінкомбанк», правонаступником якого тепер є ПАТ «Західінкомбак», та СТОВ «Комаргородське» було укладено кредитний договір № 0703/08-1, за яким Банк надав СТОВ «Комаргородське» кредит у вигляді відкриття відкличної поновлювальної кредитної лінії для оплати за насіння, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, запасні частини до сільськогосподарської техніки та паливно-мастильні матеріали у розмірі 25000000 грн. на умовах, визначених договором, зі сплатою 17% річних, терміном до 6 березня 2011 року. Відповідно до п.6.5 цього договору при зміні кредитної політики, рівня інфляції, та настанні інших об’єктивних обставин, кредитор за письмовим повідомленням позичальника має право змінювати процентну ставку встановлену за користування кредитними коштами, що оформляється додатковою угодою. Кредитний договір підписано сторонами та погоджено з поручителями (а.с.11). Згідно з  п.1.1. договорів поруки №№ 0903/08-1 та 0703/08-2 від 7 березня 2008 року, укладених між Банком СТОВ «Комаргородське» та, відповідно, ОСОБА_4 і ОСОБА_2, поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за виконання позичальником в повному обсязі усіх зобов’язань позичальника, що випливають з кредитного договору та додаткових до нього договорів, укладених між кредитором та позичальником (а.с.13). 24 жовтня 2008 року між Банком та СТОВ «Комаргородське» було укладено додатковий договір до кредитного договору № 0703/08-1 від 7 березня 2011 року, яким було збільшено процентну ставку по кредиту з 17% до 23% річних. СТОВ «Комаргородське» не виконувало належним чином зобов’язання за кредитним договором, а відтак станом на 1 березня 2010 року утворилась заборгованість перед банком в сумі 1254238,96 грн., з яких 800000 грн. борг по тілу кредиту, 194483,36 грн. заборгованість по процентах, а також Банком була нарахована пеня за порушення строків сплати процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 19755,60 грн. відповідно до п.3.2.6. кредитного договору та встановлений п.3.2.17 договору штраф в розмірі 30% несплаченої суми тіла кредиту, що становить 2400000 грн. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 27 грудня 2009 року, яка набрала законної сили 24 березня 2010 року, провадження у справі в частині вимог до СТОВ «Комаргородське» закрито.

Відмовляючи у задоволенні вимог Банку до ОСОБА_4 та задовольняючи його зустрічний позов суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що порука ОСОБА_4 припинилася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки зміна зобов’язання – збільшення процентної ставки за кредитом, відбулась без його згоди, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Проте, з таким висновком погодитись не можна з  таких підстав.

Ст.553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткової (субсидіарної) відповідальності поручителя (ч.1 ст.554 ЦК).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов`язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника, та кредитором боржника.

Ч.2 ст.553 встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Судом встановлено, що п.2.2. договору поруки № 0703/08-1 від 7 березня 2008 року визначено обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_4 за кредитним договором № 0703/08-1 від 7 березня 2008 року в розмірі 2500000 грн. за тілом кредиту, нарахованих за користування кредитом відсотками в розмірі, передбаченому в кредитному договорі та додаткових до нього договорах, неустойки, збитків, а також інших боргових зобов’язань, що випливають з кредитного договору та додаткових до нього договорів.

Згідно з п.6.5 кредитного договору № 0703/08-1 від 7 березня 2008 року при зміні кредитної політики, рівня інфляції, та настанні інших об’єктивних обставин, кредитор за письмовим повідомленням позичальника має право змінювати процентну ставку встановлену за користування кредитними коштами, що оформляється додатковою угодою.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою.

Проте, місцевий суд встановивши, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни розміру процентів в кредитному договорі, дійшов помилкового висновку, що внесення змін до кредитного договору в цій частині змінило основне зобов’язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

Аналогічну правову позицію про те, що підстави для припинення поруки відсутні, оскільки закон пов`язує припинення договору поруки не із зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою, а із зміною основного зобов’язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності викладено у постанові Верховного Суду України від 17 січня 2011 року № 5020-10/012, яка в силу ч.1 ст.360-7 ЦПК України є обов’язковою для всіх судів України.

З наведених вище мотивів не можна також вважати правильним рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову Банку до ОСОБА_2, тому що згідно з ч.1 ст.554 ЦК України поручителі несуть солідарну відповідальність разом з боржником за виконання зобов’язання перед кредитором.

Оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норму матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про повне задоволення первісного позову Банку та відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 315, 316, 209, 218 ЦПК України, колегія суддів, –

вирішила:

          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» задовольнити.

          Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 5 листопада 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу, процентів та неустойки за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» 1254238,96 грн. заборгованості за кредитним договором, що виникла станом на 1 березня 2010 року та судові витрати в розмірі 1820 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про припинення договору поруки відмовити повністю через безпідставність позовних вимог.

          Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

          Рішення може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: