ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2012 р. м.Вінниця Справа № 2а/0270/5328/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни,
при секретарі судового засідання: Щербатюк Л.Є.
за участю представників :
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Лесика В.В.
свідка : ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до: Державної податкової інспекції у місті Вінниці
про: визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування податквого повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про:
- визнання протиправними дій стосовно формування висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки СПД - фізичної особи ОСОБА_4 щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 1.07.2011 р. по 31.07.2011 р. № 3976 від 5.10.11 р.;
- визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення № 0010791750 від 8.11.2011 р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення, яким зменшено від’ємне значення ПДВ в сумі 312837 грн. за липень 2011 р.
Підставою для прийняття даного рішення слугував акт № 3976 від 5.10.2011 р. про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 1.07.2011 р. по 31.07.2011 р.
На думку позивача, дії відповідача стосовно формування висновків акту є неправомірними, а рішення таким, що підлягає скасуванню, оскільки зустрічні звірки не є перевірками, проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України та за їх результатами складається довідка. У даному випадку складний акт, який за своїм змістом, свідчить про проведення перевірки.
Крім того, як зазначає позивач, у акті міститься висновок про порушення позивачем п. 198.6 ст. 198 ПК України, згідно якого «у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної». Зокрема, в акті зазначено, що податкові накладні виписані в період з 19.08.2010 р. по 31.08.10 р., а включені до податкової декларації за липень 2011 р. Тобто, позивачем дотримано визначеного законом строку в 365 днів.
Позивач також посилається на приписи п. 73.5 ПК України та Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, згідно яких зустрічна звірка полягає у співтавлені даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювались між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податку. Однак, податковим органом при проведені перевірки використано висновок ГВПМ ДПІ у м. Вінниці на підтвердження висновків викладених у акті.
Окремо позивач звертає увагу на безпідставні, на його думку, висновки щодо нікчемності/недійсності правочинів. Оскільки перевіряючим не вказано, які саме угоди вчинені із порушенням положень ст.ст. 203, 216, та 228 ЦК України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та відсутність правових підстав у податкового органу проводити таку перевірку, складати акт, який не передбачено чинним законодавством та робити висновки, які не відповідають дійсним обставинам.
Представник відповідача позов не визнав, просив у його задоволені відмовити, обґрунтовуючи свою позицію наявністю підстав для проведення перевірки , складання акту та прийняття рішення.
За клопотанням представника податкового органу в судове засідання викликано свідка – головного державного податкового ревізора-інспектора ДПІ у м. Вінниці ОСОБА_3, яка суду пояснила, що фактично проводилась зустрічна звірка, підставою для проведення якої стало невиконання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 вимог запиту податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження по кожному з перелічених у запиті питань. Свідок також пояснила, що нікчемними визнано всі правочини, які укладались між позивачем та його контрагентами у липні 2011 р. В судовому засіданні свідок зазначила, що акт про неможливість проведення саме зустрічної звірки складено, в зв’язку з тим, що згідно висновку начальника ГВПМ ДПІ у м. Вінниці приватний підприємець ОСОБА_4 тривалий термін не проживає за адресою місця реєстрації.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі та свідка суд встановив наступне.
26 вересня 2011 р. Державна податкова інспекція у м. Вінниці отримала від Шепетівської об’єднаної державної податкової інспекції лист №9220/7/17-041 від 22.09.2011 р. «Про проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання», яким на підставі п.73.5 ст. 73 Податкового кодексу України просила провести зустрічну звірку ПП ОСОБА_5, що перебуває у господарських відносинах з СПД ОСОБА_6, за липень 2011 р. по 1 ланці ланцюга проходження. В зв’язку з чим, ДПІ у м. Вінниці заплановано провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання.
Разом з тим, ще 22 вересня 2011 р. ДПІ у м. Вінниці (з посиланням на норми пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України), складений та вручений СПД ОСОБА_4 письмовий запит № 52497/2/17 про надання, протягом десяти робочих днів від дати отримання, пояснення та їх документальне підтвердження по зазначеним у запиті питанням. Із вказаного запиту вбачається, що він сформований у зв’язку з тим, що за результатами проведеного аналізу податкової інформації, що міститься у декларації з податку на додану вартість за липень 2011 р. та інших звітних документах, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів по СПД ОСОБА_4 встановлено наявність імовірних податкових ризиків, податковий кредит сформований по ланцюгу постачання від суб’єктів господарювання («транзитерів», «податкових ям»).
5 жовтня 2011 р. податковим інспектором складено акт № 3976 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_2, щодо підтвердження господарських відносин із платником податків за період з 1.07.2011 р. по 31.07.2011 р.»(далі-Акт) (а.с. 7-16), у висновках якого зазначено наступне.
На порушення 1 ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині додержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з наступними постачальниками: ПП "Спецкомпсервіс" на загальну суму 2980945,8 грн., в т.ч. ПДВ 496824,33 грн.; ТОВ "Вереск-2007" на загальну суму 4528,9 грн., в т.ч. ПДВ 751,83 грн.; ПП "ІТ-Сервіс" на загальну суму 6270000 грн., в т.ч. ПДВ 1045000 грн.
При постачанні товару ФОП ОСОБА_4 наступними покупцями: ТОВ науково-виробнича фірма "Інтелсервіс" на загальну суму 2214000 грн., в т.ч. ПДВ 369000 грн.; ПП "ІТ-Сервіс" на загальну суму 2371800 грн., в т.ч. ПДВ 3953000,00 грн.; ОСОБА_6 на загальну суму 46998 грн., в т.ч. ПДВ 7833,33 грн.; ОСОБА_7 на зальну суму 114652,9 грн., в т.ч. ПДВ 19108,8 грн.; ПП "Спецкомсервіс" на загальну суму 2631000 грн., в т.ч. ПДВ 438500 грн.
Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655, 656 ЦК України. Внаслідок вищевказаних порушень ФОП ОСОБА_4 завищено від"ємне значення різниці між сумою податкового зобов"язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 312837 грн.
Перевіркою встановлено відсутність об"єктів, які підпадають під визначення ст. 185 Податкового кодексу України.
Дані, наведені в декларації з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов"язання за перевіряємий період в сумі 1229742 грн. та податковий кредит за перевіряємий період в сумі 1542579 грн. - не є дійсними.
За наслідками провежденої звірки/перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення № 0010791750 від 8.11.2011 р., яким зменшено розмір від"ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 312837 грн. за липень 2011 р.
Не погоджуючись з таким рішенням та діями щодо формування висновків акту, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій стосовно формування висновків Акту про неможливість проведення зустрічної звірки, суд виходить з наступного.
Актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно статей 20, 21 Податкового кодексу України, у межах наданих прав та обов’язків, органи державної податкової служби вживають заходів для забезпечення притягнення до відповідальності.
За таких обставин акт перевірки є лише засобом документування, в той час, коли предметом оскарження в адміністративному суді є юридичні наслідки (застосовані наслідки), що безпосередньо випливають з результатів перевірки. В даному випадку –податкове повідомлення-рішення, яке прийняте за результатом такої звірки/перевірки.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи положення законодавства, під нормативно-правовим актом чи правовим актом індивідуальної дії державного чи іншого органу слід розуміти юридичну форму рішень цих органів - офіційний письмовий документ, який породжує певні наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
За визначенням, наведеним у пункті 6 частини 1 статті 3 КАС України, адміністративний позов –це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно –правових відносинах.
Відповідно до статті 105 КАС України зміст адміністративного позову –це адресоване адміністративному суду прохання позивача процесуально-правового характеру задовольнити його вимогу до відповідача. Частина четверта і п’ята даної статті визначають формулювання позовних вимог, що можуть становити зміст адміністративного позову. За суттю, це бажаний для позивача спосіб захисту адміністративним судом прав, свобод чи інтересів, які він вважає порушеними.
За приписами статті 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд зобов’язаний зробити висновок щодо позовних вимог та застосувати спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів.
Із матеріалів справи встановлено, що СПД ОСОБА_4 висловлено прохання визнати протиправними дії державної податкової інспекції, які полягають у викладені безпідставних висновків в акті, тобто позивачем сформульовано, що через визнання висновків відповідача безпідставними, дії щодо їх встановлення є протиправними. Однак, слід зазначити, що оцінка висновків контролюючого органу за результатами перевірки досліджується в межах формування податкового повідомлення-рішення і саме через такий спосіб захисту, передбачений статтею 162 КАС України, а саме визнання протиправним та скасування рішення, права позивача будуть відновлені. У той час, коли самі по собі дії щодо формування висновків не порушують права, свободи та інтереси позивача, а відтак не створюють підстав для їх захисту.
За таких обставин позовні вимоги в досліджуваній частині задоволеню не підлягають.
Визначаючись щодо вимог про скасування податкового –повідомлення рішення, суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань, визначений Податковим кодексом України (ПК України).
Згідно з п.п. 73.3, 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту. Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Разом з тим, з аналізу запиту від 22.09.2011 р. № 52497/2/17 вбачається, що відповідачем не зазначено жодної з підстав, передбачених п. 73.3. ст. 73 Податкового кодексу України для направлення такого, що є обов’язковою складовою письмового запиту про подання інформації необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань щодо проведення саме зустрічної звірки. Натомість, податковий орган, як вже зазначалось, посилається на пп. 78.1.1, пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, яка, визначає порядок проведення документальних позапланових перевірок.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що як вбачається з акту № 3976 від 5.10.11 р. підставою проведення перевірки/звірки стали саме положення п. 73.5 ст. 73 ПК України проведення саме зустрічної перевірки підтвердила і свідок.
Судом також встановлено, що по змісту всього Акту йдеться про проведення як зустрічної звірки так і перевірки, хоча проведення таких врегульовані різними статтями ПК України та встановлений різний порядок і підстави їх проведення.
Так, стаття 75 ПК України визначає види перевірок, які органи державної податкової служби мають право проводити, а саме: камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. При цьому, проведенню деяких з них передує відповідне рішення керівника, оформлене наказом та повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Слід також зауважити, що відповідно до вимог пункту 73.5 статті 75 ПК України зустрічні перевірки не є перевірками і проводяться в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.
Додатково суд зазначає, що механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 р. № 1232 (далі –Порядок ).
Згідно пунктів 1, 4, 6 вказаного Порядку зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Орган державної податкової служби (виконавець), який проводить зустрічну звірку, складає довідку за наявності інформації, для отримання якої надіслано запит органом державної податкової служби (ініціатором), та її документального підтвердження. У разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.
Як встановлено судом, запит у рамках вказаного Порядку та положень статті 73 ПК України, суб’єкту господарювання не надсилався. Однак відповідач все ж таки ставить в провину позивачу ненадання інформації та документів саме для звірки.
Судом встановлено, що відповідачем запитувалась інформація, з посиланням на положення пп.78.1.1, пп.78.1.4 ст. 78 ПК України, хоча норма передбачає порядок проведення документальних позапланових перевірок, які, в свою чергу можуть бути поведені за наявності відповідного рішення керівника податкового органу. Останній, як встановлено судом, позивачу не вручався.
Отже, з наведеного вбачається, що проведення перевірки/звірки, що є предметом розгляду у даній справі не узгоджується з жодною нормою податкового законодавства.
Крім того, в порушення вимог Податкового кодексу України відповідачем було складено Акт, а не довідку. Таким чином, за своєю формою Акт «про неможливість проведення зустрічної звірки»не відповідає вимогам п. 7 Порядку, який як і процесуальний закон, встановлює припис про оформлення результатів зустрічної звірки у вигляді Довідки.
Щодо суті порушень, викладених у Акті, то суд вказує на наступне.
Перші обставини, викладені у Акті, процитовані з Висновку «по відпрацюванню платника категорії «податкова яма»ФОМ ОСОБА_4 (код-2800308096)»від 30.09.2011 р., а саме, зазначено: що ФОП ОСОБА_8 є засновником та посадовою особою ТОВ НВФ «Інтелсервіс», ПП «Спецкомпсервіс», які відсутні за місцем знаходження; що СПД ОСОБА_4 у липні 2011 р. є основним покупцем та постачальником ТОВ НВФ «Інтелсервіс», ПП «ІТ Сервіс», ПП «Спецкомпсервіс»; що ФОП ОСОБА_4 тривалий термін не проживає за місцем реєстрації (не встановлено податкової адреси чи розташування офісного приміщення (місця зберігання первинних бухгалтерських документів, офісної техніки, печаток, тощо), що надає змогу суб’єкту господарювання здійснювати діяння направлені на ухилення від сплати податків). Враховуючи зазначені обставини, реальну відсутність можливості проведення перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_4, ненадання у встановлені терміни відомості та первинні бухгалтерські документи даним СПД та той факт, що громадянин ОСОБА_4 являється пов’язаною особою при здійснені управлінських функцій та господарської діяльності як фізична особа-підприємець та як засновник ТОВ ПП «ІТ Сервіс», та головний бухгалтер ТОВ НВФ «Інтелсервіс»та те, що в податковій історії ОСОБА_4 наявні факти про порушення кримінальної справи за ст.212 КПК України, господарські операції ФОП ОСОБА_4 з підконтрольними йому ТОВ НВФ «Інтелсервіс», ПП «ІТ Сервіс», на підставі яких підприємцем формується податковий кредит так і зобов’язання не спрямовані на досягнення результату на отримання прибутку від господарської діяльності, а спрямовані переважно на формування неправомірної податкової вигоди у вигляді формування податкового креиту та заниження об’єкта оподаткування, що дає підстави вважати відсутнім факт реального здійснення господарських операцій ФОП ОСОБА_4 з ТОВ НВФ «Інтелсервіс», ПП «ІТ Сервіс».
Щодо даних обставин, то суд вказує на те, що податковим органом взагалі не наведено жодної правової підстави для використання таких Висновків в ході проведення перевірки/звірки.
Так, зустрічна звірка, як вже зазначалось –це, перш за все, співставлення даних бухгалтерських документів, тоді як документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства.
Отже, в акті податковий орган використав не передбачену чинним законодавством інформацію.
Наступні обставини, що викладені у Акті це цитування частини 2 статті 30 та статті 92 Цивільного кодексу України щодо цивільної дієздатності фізичної та юридичної осіб; посилання на положення статті 234 ЦП України щодо визнання правочину недійсним та пункт 4 Прикінцевих положень ЦК України. Також констатування того, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв’язку з ненаданням для перевірки актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
В зв’язку з чим, податковий інспектор робить висновки про те, що «правочини нібито укладені між ФОП ОСОБА_4, постачальниками та покупцями за липень 2011 р. не спричинили реального настання юридичних наслідків». Податковий орган також зазначає, що «в ході проведення перевірки не підтверджено наявність поставок та продажу товарів (послуг) від підприємств-постачальників та покупців», що також свідчить про нікчемність правочинів.
При цьому, не зазначено, про які саме підприємства –постачальники та покупців йдеться, які саме правочини є нікчемними. Актом встановлюється відсутність об’єктів оподаткування, факту передачі товарів (послуг), проте, жодні документи не досліджуються, хоча, як встановлено судом фактично перевірка/звірка була проведена, що підтверджується як змістом самого акту, де викладені судження податкового органу щодо обставин господарської діяльності позивача, так і доводами представника відповідача, викладеними під час розгляду справи по суті.
Знову ж таки суд повторюється і звертає увагу на те, що в рамках статті 73 ПК України, на підставі якої проведена звірка/перевірка запити щодо надання інформації податковим органом позивачу не направлялись.
Більш того, викладені у акті обставини базуються на припущеннях, оскільки не підтверджені жодними доказами. При цьому, податковий орган визнає нікчемним те, що не було предметом перевірки. Тобто висновки Акту, наслідком чого стало прийняття податкового повідомлення-рішення, базуються виключно на нікчемності правочинів, які не досліджувались та не були об’єктом перевірки .
З Акту про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що відповідачем під час його складення не здійснювалося співставлення бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, оскільки такі документи, як зазначає сам перевіряючий були відсутні.
З аналізу викладених вище норм суд приходить до висновку про відсутність у податкового органу повноважень по здійсненню в рамках проведення зустрічних звірок контролю за додержанням податкового законодавства. Зустрічна звірка є заходом інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби, відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України та, відповідно її віднесенням законодавцем до глави 7 Податкового кодексу України «Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної податкової служби». В той час, як функція податкового щодо контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, реалізується останніми шляхом проведення перевірок у випадках та в порядку, встановленому Податковим кодексом України.
Таким чином, викладені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки висновки суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що відповідачем було порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, передбачений п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010р. №1232. А форма Акта «про неможливість проведення зустрічної перевірки»взагалі не передбачена жодною нормою податкового законодавства.
Більш того, Податковий кодекс України чітко визначає види перевірок, за наслідками яких можуть прийматись відповідні рішення про нарахування податкових зобов’язань і складання акту про проведення чи неможливість проведення зустрічної перевірки не є таким наслідком.
Вирішуючи спір, суд враховує положення частини 3 статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На думку суду при винесені оскаржуваного рішення жоден з критеріїв, перелічених у даній нормі відповідачем не дотримано.
Суд бере до уваги, що відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, під час розгляду справи належних та допустимих в розумінні ст. 70 КАС України доказів на підтвердження правомірності вчинених дій та, відповідно прийнятого податкового повідомлення-рішення, податковий орган до суду не надав.
Відтак, позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення рішення підлягають задоволенню.
Окремо суд зазначає, що положення статті 198 ПК України, які, на думку відповідача, порушені позивачем, не стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, а тому не потребують наданню оцінки вказані у акті порушення даної норми.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати на те, що ставлячи питання признання «нечинним» податкового повідомлення-рішення, позивач невірно вибрав спосіб захисту свого права.
Так, такий спосіб захисту (вимога про визнання дій нечинними), який випливає з системного аналізу статей 105, 162, 171 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.
Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта –визнання його нечинним. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 8.12.2009 у справі за позовом ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова компанія “Укртатнафта” до ОДПІ про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
В зв’язку з чим, позовні вимоги про визнання рішення нечинним не можуть бути задоволеними.
Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 20, 73 Податкового кодексу України, Постановою КМУ "Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" від 27.12.2010р. № 1232, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовільнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Вінниці №0010791750 від 08.11.2011 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна