ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_________________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
23 лютого 2012 р. Справа № 2а/0270/100/12
Вінницький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Свентуха Віталія Михайловича,
суддів: Жданкіної Наталії Володимирівни,
Загороднюка Андрія Григоровича
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи:
за позовом : ОСОБА_2
до: 1) територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, 2) Державної судової адміністрації України, 3) Міністерства юстиції України, 4) Міністерства фінансів України, 5) Державної казначейської служби України
про: стягнення недоплаченої заробітної плати та відшкодування невиданого обмундирування
ВСТАНОВИВ :
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до 1) територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, 2) Державної судової адміністрації України, 3) Міністерства юстиції України, 4) Міністерства фінансів України, 5) Державної казначейської служби України про стягнення недоплаченої заробітної плати та відшкодування невиданого обмундирування .
Позивач в судове засідання не з`явилась, в матеріалах справи міститься заява, в якій просить позовні вимоги задовольнити та справу розглянути за її відсутності.
Міністерство фінансів України та Державна казначейська служба України в судове засідання свого представника не направили, письмових пояснень з обґрунтуванням причини неявки суду не надали, завчасно та належним чином повідомлялися про судовий розгляд, що стверджується матеріалами справи.
Державна судова адміністрація України, територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області, Міністерство юстиції України свого представника також не направили, в матеріалах справи містяться їх заяви про розгляд справи без їх участі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, суд, у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, визнав можливим проводити розгляд справи в порядку письмового провадження.
В ході судового розгляду справи, суд прийшов до висновку про залишення позовної заяви в частині стягнення грошової компенсації за невидане службове обмундирування на користь ОСОБА_2 за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно) та стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2000 року по липень 2001 року (включно) без розгляду у зв'язку із закінченням строків звернення до суду.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 1 статті 233 Кодексу законів про працю України (яка діяла до 01.08.2001р.) встановлено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного (міського) суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 з березня 2000 року працює суддею Козятинського міськрайонного суду Вінницької області.
Позивач зазначає, що у період з березня 2000 року по грудень 2005 року їй недоплачено заробітну плату, в зв"язку з чим виникла заборгованість по заробітній платі, тоді як до суду звернулась з позовом лише 17 травня 2006 року.
У своєму клопотанні від 23.01.2012р. (а.с. 89), позивач звертає увагу суду на те, що вказана вище редакція ст. 233 КЗпП України регламентувала виключно строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів і не містила обмежень певним періодом стягнення недоплаченої заробітної плати. На думку позивача, та обставина, що в редакцію ст. 233 КЗпП України були внесені зміни, якими було спеціально обумовлено, що у разі порушення законодавства про працю, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, ще не свідчить про те, що до цього діяли які-небудь обмеження в цій частині. Діюча на той час практика Верховного суду України свідчить про те, що невиплачена заробітна плата підлягала стягненню без обмеження будь-яким строком.
Суд не погоджується з такими доводами позивача з огляду на наступне.
Постанова пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", передбачає, що суди мають враховувати, що у справах про оплату праці діє тримісячний строк звернення із заявою до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП), і відповідно до цього з'ясовувати зазначену дату.
За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача про відсутність обмежень будь-яким строком звернення до суду у період до 01.08.2001р. та приходить до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2000 року по липень 2001 року (включно).
Що стосується пропуску позивачем строку звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо вимоги про стягнення компенсації за невидане службове обмундирування, за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно), слід зазначити наступне.
Як вже зазначалось, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Так, ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції станом на 17.05.2006р.) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд стягнути компенсацію за невидане службове обмундирування за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно), тоді як до суду звернувся з позовом лише 17.05.2006р.
Зі змісту позовної заяви не вбачається наявності обставин, що перешкоджали позивачу звернутись до суду з даним позовом в період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно), такі ж обставини не були встановлені судом під час розгляду справи.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає поважності причини пропуску строків звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині стягнення компенсації за невидане службове обмундирування, за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно).
Окремо слід зазначити, що судами апеляційної та касаційної інстанцій вже встановлено, що позивач звернулась до суду з вимогою про стягнення компенсації за невидане службове обмундирування, за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно) з пропуском строку, встановленого ст. 99 КАС України, та встановлено відсутність поважних причин його пропуску.
В силу ч. 5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при розгляді справи.
Позивачем не наведено жодних обставин щодо пропущення строку звернення до суду. В матеріалах позовної заяви відсутні посилання на наявність підстав для поновлення вказаного строку, а також відсутня відповідна заява.
Таким чином, суд не вбачає поважності причини пропуску строків звернення до суду з даним адміністративним позовом в частині стягнення грошової компенсації за невидане службове обмундирування на користь ОСОБА_2 за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно) та стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2000 року по липень 2001 року (включно).
Згідно зі ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви без розгляду в частині стягнення грошової компенсації за невидане службове обмундирування на користь ОСОБА_2 за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно) та стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2000 року по липень 2001 року (включно).
Керуючись ст.ст. 99, 100, 165, 186 КАС України суд, -
УХВАЛИВ :
Позовну заяву ОСОБА_2 до 1) територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, 2) Державної судової адміністрації України, 3) Міністерства юстиції України, 4) Міністерства фінансів України, 5) Державної казначейської служби України в частині стягнення грошової компенсації за невидане службове обмундирування на користь ОСОБА_2 за період з березня 2000 року по грудень 2003 року (включно) та стягнення заборгованості по заробітній платі за період з березня 2000 року по липень 2001 року (включно) - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя: (підпис) Свентух Віталій Михайлович
судді: (підпис) Жданкіна Наталія Володимирівна
(підпис) Загороднюк Андрій Григорович
Копія вірна:
суддя:
секретар: