ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 січня 2012 р. Справа №2а-14723/11/0170/20
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Кисельової О.М., при секретарі Беловій І.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим
до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АРК
про прийняття до заліку витрат на виплату пенсій та стягнення заборгованості в сумі 36485,92 гривень,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополь АРК про прийняття до заліку витрат на виплату пенсій та стягнення заборгованості в сумі 36485,92 гривень
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим кожного місяця проводить звірку сум витрат з особистих справ потерпілих, у зв’язку з чим підписано двосторонні акти, з яких вбачається, що Управлінням сплачено пенсії, які не взято відповідачем до заліку. Всього за липень 2011 року до відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК належало 17926, 38 гривень, за серпень 2011 року до відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК належало 18559, 54 гривень.
Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, в письмових запереченнях на позов просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що фондом прийнято до заліку список осіб, з витратами позивача на виплату та доставку основного розміру пенсії, щомісячної цільової грошової допомоги та витрати на їх виплату та доставку. Будь-як інші доплати проводяться виключно за рахунок Пенсійного фонду України, а такий спосіб захисту як спонукання до вчинення дій по прийняттю до заліку не відповідає змісту прав та обов’язків позивача.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ст. 128 КАС України, розглядати справу у відсутності представників сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши доказів в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивач, будучи суб’єктом владних повноважень просить вчинити відповідача, який також є суб’єктом владних повноважень,певні дії.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача, який є також суб’єктом владних повноважень суму не відшкодованих витрат на виплату та доставку адресної допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам в сумі 36485,92 гривень, суд зобов’язаний встановити чи діяли позивач та відповідач на підставі закону, чи являються їх дії обґрунтованими, безсторонніми та добросовісними.
Судом встановлено, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим є юридичною особою державною організацією, видом діяльності за КВЕД є діяльність у сфері обов’язкового соціального страхування.
Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" у п. 2 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем були понесені витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги у липні 2011 року в розмірі 17926,38 гривень 28 пенсіонерам, у серпні 2011 року в розмірі 18559,54 гривень також 28 пенсіонерам.
Зазначений факт підтверджується Актами щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за липень 2011 року - серпень 2011 року, а також відповідним переліком осіб, по яких відповідачем не прийнято до відшкодування витрати позивача на виплату державної адресної допомоги(а.с.4-9).
Відповідно до Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих позивачем здійснено виплати державної допомоги у липні 2011 року 28 особам на загальну суму витрат 21535,05 гривень, з яких до відшкодування відповідачем прийнято лише витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії на загальну суму відшкодування - 3608,67 гривень.
Відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку щомісячної адресної допомоги за липень 2011 року пенсіонерам в розмірі 17926,38 гривень.
Відповідно до Акту щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих позивачем здійснено виплати державної допомоги у серпні 2011 року 28 особам на загальну суму витрат 22322,89 гривень, з яких до відшкодування відповідачем прийнято лише витрати на виплату та доставку основного розміру пенсії на загальну суму відшкодування - 3763,35 гривень.
Відповідачем не прийнята до відшкодування сума витрат на виплату та доставку щомісячної адресної допомоги за липень 2011 року пенсіонерам в розмірі 18559,54 гривень.
Судом було перевірено наявність підстав для відшкодування УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим витрат на виплату адресної допомоги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та встановлено наступне.
Позивачем не оспорюється факт прийняття до відшкодування відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АРК витрат, понесених на виплату і доставку основного розміру пенсії, проте відповідач відмовився прийняти до відшкодування витрати з виплати державної адресної допомоги, що була виплачена пенсіонерам за липень-серпень 2011 року в розмірі 36485,92 гривень, понесені позивачем.
Перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо відмови прийняти до відшкодування витрати позивача, понесені на виплату державної адресної допомоги суд враховує наступне.
Так правовою основою діяльності відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АРК є Положення, за яким, основними завданнями є забезпечення дотримання положень нормативно-правових актів у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності; збір та акумулювання страхових внесків, визначення умов, порядку обслуговування і гарантій збереження коштів Фонду, що формуються за рахунок страхових внесків та інших джерел фінансування.
Законодавством, що регулює відносини у цій сфері є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" N 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі –Закон).
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Крім того, статтею 20 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Закон України N 16/98-ВР від 14.01.1998 року) передбачено, що основними джерелами коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування є внески роботодавців і застрахованих осіб. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, судом встановлено, що будь-які страхові виплати, що здійснюються Фондом складаються на підставі страхових внесків роботодавців, як страхувальників, які і є основним джерелом надходжень до фонду і мають використовуватися виключно за їх цільовим призначенням.
Відповідно до статті 25 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності“ № 1105-XIV від 23.09.1999 року усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Згідно статті 24 Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Таким чином, зазначеним Законом визначені як об’єкти, які підлягають виплаті застрахованим особам Фондом, так і об’єкти, які підлягають відшкодуванню Фондом у разі виплати таких сум іншими страховиками. До зазначених витрат не належать будь-які додаткові види соціальної допомоги, які не включені до статей 21, 22, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Стосовно діяльності органів Пенсійного фонду України то їх повноваження стосуються призначення та виплати пенсій, які є гарантією з боку Держави на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум.
Виплата пенсій, відповідно до статті 8 Закону України “Про пенсійне забезпечення” N 1788-XII від 05.11.1991 року здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, який формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 6 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.
У разі якщо сукупність виплат, зазначених у частині першій цієї статті, разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не досягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної соціальної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначена гарантія щодо пенсійного забезпечення непрацездатних громадян закріплена також у статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, якою встановлений мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, який застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
В доповнення зазначених статей Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 року Кабінетом Міністрів України приймається постанова № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" регулюється питання надання додаткових державних гарантій певному колу осіб у вигляді щомісячної державної адресної допомоги у сумі, що не вистачає до прожиткового мінімуму.
Але відповідно до ч.3 статті 30 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” N 1058-IV від 09.07.2003 року пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, яка виплачується Пенсійним фондом України замість відповідача, призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265, не включається.
Суд зазначає, що адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії. Не відноситься адресна допомога також і до щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття.
Тобто, щомісячна державна адресна допомога є самостійним видом пенсійних виплат та виплачується пенсіонеру, крім інших видів виплат, у тому числі цільової допомоги на прожиття, з урахуванням приписів Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265.
Таким чином, судом встановлено, що відсутні як правові підстави, так і порядок відшкодування відповідачем суми адресної допомоги.
В даному випадку нормативно-правовим актом, яким врегульовано порядок відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату пенсій по інвалідності є Постанова Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5, якою не передбачено відшкодування адресної допомоги.
Крім того, форма акту щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджена Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5 не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.
Суд також зазначає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту спірного права, оскільки позивач просить не стягнути з відповідача суми не прийнятих до відшкодування витрат на виплату та доставку пенсії, а зобов’язати включити до акту звірки витрати за липень-серпень 2011 року та прийняти до відшкодування позивачу заборгованість по відшкодуванню витрат у розмірі 36485,92 гривень. Такий спосіб захисту прав є неможливим, тому як Порядок не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків застосовується при відсутності спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Отже, за змістом наведеного суд приходить до висновку про відсутність обов’язку у відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сімферополі АР Крим відшкодувати управлінню Пенсійного фонду Сімферопольському районі АР Крим витрат в розмірі 36485,92 гривень, що понесені ним у зв’язку з виплатою щомісячної державної адресної допомоги 28 пенсіонерам , передбаченої Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду в Сімферопольському районі АР Крим до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Сімферополі АРК про прийняття до заліку витрат на виплату пенсій та стягнення заборгованості в сумі 36485,92 гривень відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кисельова О.М.