Справа № 2-2825/11

Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

"17" листопада 2011 р.  Ленінський районний суд м. Севастополя в складі

головуючого судді -  Лушнікова В. Ф.,

при секретарі –Бойко І.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання шлюбу недійсним,

                                              В С Т А Н О В И В:

  01.06.2011 року позивач звернувся до суду з позовом  про визнання шлюбу, який зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 05 листопада 2010 року Генеральним консульством Російської Федерації у м. Сімферополі, актовий запис №30 недійсним. Посилаючись на те, що відповідачка скрила від нього своє тяжке захворювання, про яке йому стало відоме у травні 2011р, коли він знайшов дома її медичні картки, з яких дізнався, що вона є інвалідом другої групи з дитинства.

   У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити з підстав, що зазначені в позовній заяві та надала додаткові обґрунтування своїх позовних вимог. Просила визнати шлюб недійсним ще і з тих підстав, що позивач вважає діагнози відповідача - діспластичний спонділолістез третьої степені, спондилоартроз та спонділоартралгія третьої степені склонну к швидкому прогресуванню, тяжкими захворюваннями,  які можуть негативно відобразитися на нащадках, тому що ОСОБА_2 приймає з дитинства обезболюючи ліки, перенесла дві складні операції по встановлюванню на хребті протезу "Міст", а потім зняття його.

  Відповідач та його представник позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позивних вимог. Пояснили, що  ОСОБА_2  у 1988 році  була визнана інвалідом другої групи, з причини "інвалід з дитинства", при огляді МСЄК №2 м. Севастополя у 2008 р. їй була встановлена третя група інвалідності з строком огляду у 14.07.2010 р. більш вона не зверталась до МСЄК, у грудні 2010 р. відповідачу зроблена операція, на яку її возив позивач і якому з перших днів їх знайомства було відомо про її захворювання. З грудня 2010р.  дуже гарно почувається, не має інвалідності, не вважає себе хворою людиною, має вищу освіту, працює психологом на підприємстві, за висновками лікарів її захворювання не впливає негативно на її близьких та на її дітородні функції.    

   Суд оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно повідомлені представником позивача та представником відповідача обставини, заслухав свідків, перевіривши їх доказами вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

   Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 05 листопада 2010 року у Генеральному консульстві Російської Федерації у м. Сімферополі, актовий запис №30. Дітей від шлюбу не мають.

  Згідно посвідчення серії ААБ №НОМЕР_1 від 09. 10. 2006 року про соціальну допомогу відповідачці  встановлено державну соціальну допомогу як інваліду дитинства другої групи. На підставі довідки МСЄК №2 м. Севастополя за №002730 ОСОБА_2 лікарями оглянута у серпні 2008р., причиною інвалідності вказано "інвалід з дитинства" надана третя група інвалідності.

   З довідки яку отримав суд з МСЕК м. Севастополя суду стало відома, що у 2008р. ОСОБА_2 була встановлена третя група інвалідності для придбання професії та строк повторного огляду призначений на 14.07.2010р., тому що виявлена у пацієнтки на час огляду патологія з боку опорно-двігательного апарату в поміркованій степені обмежувало її життєдіяльність, але більш відповідачка до МСЕК не зверталась.   

   Судом були заслухані свідки: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, - мати та батько позивачкт, які показали що позивачу було відомо про захворювання їх дочки, та що він самостійно її возив у м. Харків на операцію у грудні 2010р., але ці показання спростовуються довідкою з ДУ "Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенка", де вказано, що чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_1 не звертався до лікарів з приводу роз'яснень стану здоров'я дружини. Оцінюючи об’єктивно ці покази батьків відповідача, суд вважає, що вони не спростовують вимог викладених позивачем та його представником, окільки батьки припускають, що ці відомості, про стан здоров?я їх доньки,  були відомі позивачу, але конкретно про перемови з цього приводу або обговорення цього питання, як і відомостей зазначених в медичних документах вони не зазначають.  Тому суд вважає, що позивачу дійсно не було повідомлено про стан здоров'я відповідачки.   

   У випадках, передбачених ст. 41 СК, шлюб за рішенням суду може бути визнаний недійсним. У даному разі вирішення цього питання залежить від встановлених судом обставин. Сімейний  кодекс України вказує на підстави, за яких шлюб може бути визнано недійсним, згідно частини 3 шлюб зареєстровано з особою, яка приховала свою тяжку хворобу або хворобу, небезпечну для другого з подружжя і (або) їхніх нащадків може бути судом визнаний недійсним. За змістом статті особа, що має хворобу, по-перше, повинна знати про неї; по-друге, приховувати хворобу; по-третє, хвороба має бути тяжкою або небезпечною для іншого з подружжя або нащадків.  Разом з тим, наявності одного із вказаних фактів недостатньо для визнання шлюбу недійсним. Таким чином, вирішуючи справу, судам слід брати до уваги те, наскільки цим шлюбом порушено права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення.

     Відповідно до пункту  13 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спадкового майна" вказано, що підставами недійсності шлюбу, крім тих, що передбачені вище, є підстави, що об'єктивуються у вигляді результату (результатів) оцінки, що передбачені законодавцем. Саме названі результати оцінки, крім тих необхідних підстав, що передбачені у ч. 1 коментованої статті, і є достатніми умовами визнання шлюбу недійними. Зокрема мова йде про такі результати оцінки: "наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи", "тривалість спільного проживання подружжя", "характер їх взаємовідносин", "інші обставини, що мають істотне значення". При з'ясуванні, у тому числі шляхом оцінки, обставин, передбачених у ч. 2, варто мати на увазі те, що вони у своєму результаті оцінки можуть носити взаємовиключний характер. Так, факт порушення певного визначеного судом особистого немайнового права особи може бути встановленим разом із встановленням того, що подружжя мають добрі стосунки та проживають разом тривалий час.

    Суд дійшов висновку, що подружжя ОСОБА_1 разом прожили не тривалий час, достовірних доказів про те, що при реєстрації шлюбу відповідач сповіщала позивача про хворобу, як і те, що вона мала інвалідність другої та третьої групи і про це також сповіщала позивача суду не надано, вона перенесла операції на хребті, тривалий час лікувалась, тому суд робить висновки, що все це порушує права та інтереси ОСОБА_1 у шлюбі, а тому шлюб слід визнати недійсним.

         На підставі ч.1 п.3 ст.41 СК України, керуючись ст.ст. 10,11,60,212-215 ЦПК України, суд

                                                        В И Р І Ш И В:

Визнати шлюб,  між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 05 листопада 2010р. Генеральним консульством Російської Федерації в Севастополі, актовий запис №30 - недійсним від дня його державної реєстрації.      

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Севастополя, шляхом подачі апеляційної скарги в Ленінський районний суд м.Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду

Суддя -