Категорія №8.2.1
ПОСТАНОВА
Іменем України
24 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/952/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Коршикова С.К.,
при секретарі: Андріасяні Е.А.,
за участю:
представника позивача : ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 04.01.2012)
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 2/10 від 30.12.2011)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 за № 0000032320, -
В С Т А Н О В И В :
25 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов означений адміністративний позов.
Позивач зазначив, що 19.01.2012 ним було отримано податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 за № 0000032320 форми «Р», прийняте Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську на підставі акта перевірки № 3/23-32065891 від 03.01.2012. Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов’язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з податку на додану вартість в розмірі 169 708, 75 грн., з якої: за основним платежем – 135 767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 33 941, 75 грн.
У період з 20.12.2011 по 26.12.2011 Ленінської міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проводилася документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.
За результатами перевірки було складено акт від 03.01.2012 за № 3/23-32065891, яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755 –VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 завищено податковий кредит у сумі 135 767, 00 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 135 767, 00 грн., внаслідок укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 135 767, 00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 135 767, 00 грн.
Позивач зазначив, що 11.01.2012 ним було подано до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську заперечення на акт перевірки від 03.01.2012 № 3/23-32065891. 17.01.2012 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську розглянуто заперечення позивача, подане останнім, на акт перевірки від 03.01.2012 № 3/23-32065891, та зазначено, що відповідач вважає правомірним акт документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс», код ЄДРПОУ 32065891, від 03.01.2012 № 3/23-32065891 та таким, що не підлягає скасуванню.
На думку позивача, при проведенні перевірки відповідачем були допущенні порушення діючого законодавства. Так, повідомлення про проведення перевірки та наказ були отриманні позивачем несвоєчасно, тобто під час проведення перевірки. Крім того відповідач не пропонував позивачу надати документи, які потрібні при приведенні перевірки по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.
В акті перевірки від 03.01.2012 за № 3/23-32065891 Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську посилається на те, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» і Малим приватним підприємством «Футура» були укладенні нікчемні правочини. Однак реальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» і Малим приватним підприємством «Футура» підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме: договорами, специфікаціями, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, актами виконаних робіт.
На підставі вищевикладеного позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012 за № 0000032320.
У ході судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеному в позові.
Представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечував у повному обсягу, просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, надав заперечення на адміністративний позов в якому зазначив наступне.
Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську було вручено посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» запит від 17.11.2011 № 601171/7/16 щодо здійснення господарських операцій, постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов’язань, правомірності формування податкового кредиту платником податку на додану вартість та їх документальне підтвердження по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» (код ЄДРПОУ 333181570) та з Малим приватним підприємством «Футура» (код ЄДРПОУ 13382764).
На виконання вимог п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» було надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу від 19.12.2011 № 2225 та повідомлення про проведення перевірки від 20.12.2011 № 70. Копію наказу та повідомлення отримано представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» 22.12.2011, про що свідчить повідомлення про вручення.
В період з 20.12.2011 по 26.12.2012 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19.12.2011 за № 2225.
За результатами перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську був складений акт перевірки від 03.01.12 № 3/23-32065891 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011», згідно якого, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755 –VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 завищено податковий кредит у сумі 135 767, 00 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 135 767, 00 грн., внаслідок укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 135 767, 00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 135 767, 00 грн.
До перевірки не надано жодної товарно-транспортної накладної, або копій супроводжувальних документів, або інших документів, які передбачені вимогами діючого законодавства та засвідчували б факт транспортування товарів на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та від Малого приватного підприємства «Футура». Крім того відповідач зазначив, що фактичного походження товару встановити не можливо у зв’язку з відсутністю сертифікатів якості, виданого виробником товару.
У Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні власні основні фонди, технічних персонал у необхідній кількості, власні виробничі активи, власні складські приміщення, транспортні засоби у необхідній кількості, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, платник не знаходиться за місцезнаходженням, тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності зазначеного підприємства за вересень місяць 2011 року.
Господарські операції за період за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 щодо придбання Малим приватним підприємством «Футура» у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 КАС України, суд дійшов наступного висновку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Стаття 20 Податкового кодексу України визначає права органів державної податкової служби. Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 цієї статті органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, зокрема, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов’язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що 19.12.2011 головою комісії з проведення реорганізації Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську начальником Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську прийнято наказ № 2225, яким призначено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» за період з 01.09.2011 по 03.09.2011.
20.12.2012 відповідачем на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» направлено наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 2225 від 19.12.2011 та повідомлення про проведення Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011, які були отримані уповноваженою особою позивача 22.01.2011.
Згідно п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Згідно п. 79.3 ст. 79 Податкового кодексу України присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова.
Відповідно до вимог п.42.1 ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів.
Згідно п. 42.2, 42.3 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Якщо платник податків протягом чотирьох днів з дня надсилання йому контролюючим органом відповідного документа не повідомив такий контролюючий орган про зміну податкової адреси, повернення документів, як таких, що не знайшли адресата, не звільняє платника податку від їх виконання.
Пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Таким чином, відповідачем в порушенням вимог Податкового кодексу України розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку без дотримання вимог податкового законодавства, а саме, відповідач надіслав платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки платнику податку вже під час проведення такої перевірки чим фактично позбавив позивача права бути присутнім під час проведення документальної невиїзної перевірки та надати документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним.
Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об’єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов’язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» відповідно до довідки АА № 288784 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 17.07.2002.
Позивач взятий на податковий облік у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську 25.07.2002 за № 284-01 та є платником податку на додану вартість.
Згідно ліцензії Міністерства регіонального розвитку та будівництва України Серії АВ № 517437, виданої 25 травня 2010 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області позивачеві дозволено здійснювати господарську діяльність , пов’язану із створенням об’єктів архітектури. Строк дії зазначеної ліцензії з 25.05.2010 по 25.05.2015.
Судом встановлено, що відповідачем у період з 20.12.2011 по 26.12.2012 була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача на підставі п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19.12.2011 за № 2225.
За результатами перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську складений акт від 03.01.12 № 3/23-32065891 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Укрремсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по відносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011», згідно якого, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755 –VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 завищено податковий кредит у сумі 135 767, 00 грн.; Товариством з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Укрремсервіс» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 135 767, 00 грн., внаслідок укладання з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» нікчемних правочинів, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 135 767, 00 грн., у тому числі за вересень 2011 року у сумі 135 767, 00 грн.
11.01.2012 позивач подав до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську заперечення на акт перевірки від 03.01.12 № 3/23-32065891, в якому просив виключити з висновків акта Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську всі порушення податкового законодавства, пов’язані з правовідносинами Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія «Укрремсервіс» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура».
17.01.2012 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську розглянуто заперечення позивача на акт перевірки від 03.01.2012 № 3/23-32065891, та зазначено, що відповідач вважає правомірним акт документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс», код ЄДРПОУ 32065891, від 03.01.2012 № 3/23-32065891 та таким, що не підлягає скасуванню.
На підставі акта перевірки від 03.01.12 № 3/23-32065891 Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 03.01.2012№ 3/23-32065891, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 169 708, 75 грн., з якої: за основним платежем – 135 767, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 33 941, 75 грн.
Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту перевіряємого періоду сум податку на додану вартість, сформованих по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура».
Під час розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» до матеріалів справи були долучені копії договорів, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень про перерахування грошових коштів згідно укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура», оригінали яких було оглянуто у судовому засіданні.
Суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.
Право на отримання суми бюджетного відшкодування пов’язано з фактичною сплатою податку на додану вартість у складі ціни товарів (робіт, послуг) постачальникам таких товарів (послуг). Податкове законодавство не пов'язує право платника податку на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість із закінченням перевірок до кінцевого виробника та фактом підтвердження сплати податку контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання, оскільки від'ємне значення податку на додану вартість є коштами платника податку, які він сплатив продавцям (постачальникам) товару (послуг) в ціні таких товарів (послуг). Податковим кодексом України встановлені умови та гарантії повернення цих коштів у вигляді обов'язку держави здійснити повернення коштів за результатами відповідного звітного періоду. Крім того, Податковий кодекс України не ставить право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера.
Матеріалами справи (податковими накладними, видатковими накладними та платіжними дорученнями) підтверджено фактичну сплату позивачем – отримувачем товарів (послуг) сум податку на додану вартість в ціні товару (послуг) постачальникам таких товарів (послуг), які включені до складу податкового кредиту.
В Акті перевірки від 03.01.2012 № 3/23-32065891 зазначено, що фахівцями Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську складено акт про неможливість проведення зустрічної перевірки суб’єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень 2011 року від 06.12.2011 № 2057/16/33181570. Відповідачем зазначено, що згідно висновку Відділу податкової міліції від 30.11.2011 № 12933 місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» не встановлено.
Виконуючи завдання покладені на контролюючі органи, посадові особи Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську зобов'язані були здійснити всі дії та заходи для встановлення повної та об'єктивної інформації, і лише після цього робити висновки щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум, що сформовані по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004».
Відповідачем не спростовується факт того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» на момент укладення договору та складення податкової накладної було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004», є правомірним.
В Акті перевірки від 03.01.2012 № 3/23-32065891 відповідачем зазначено, що на адресу Малого приватного підприємства «Футура» 18.10.2011 засобами поштового зв’язку (Укрпоштою) було надіслано запит від 17.11.2011 № 60235/16 щодо надання інформації та її документального підтвердження по господарських відносинах із вищевказаними контрагентами. Документи до перевірки не було надано.
Відповідач зазначив, що співробітниками Відділу податкової міліції Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську за результатами проведених заходів встановлено, що Мале приватне підприємство «Футура» за адресою: м. Луганськ, вул. Советська, 78, не знаходиться, за вказаною адресою знаходиться ЛОУНБ ім. Горького. Згідно листа ЛОУНБ ім. Горького, Мале приватне підприємство «Футура» за вказаною адресою не знаходиться з липня 2011 року.
На підставі викладеного, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську зроблено висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 щодо придбання Малим приватним підприємством «Футура» у контрагентів-постачальників товарів (робіт, послуг) та продажу Малому приватному підприємству «Футура» товарів (робіт, послуг) контрагентам-покупцям не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що Мале приватне підприємство «Футура» не знаходиться за юридичною адресою, адже Державним реєстратором не внесено відповідний запис до ЄДРПОУ стосовно Малого приватного підприємства «Футура», відповідно, законних підстав для такого висновку відповідач на час проведення перевірки не мав.
За таких обставин, виконуючи завдання покладені на контролюючі органи, посадові особи Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську зобов'язані були здійснити всі дії та заходи для встановлення повної та об'єктивної інформації, і лише після цього робити висновки щодо правомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум, що сформовані по взаємовідносинам з Малим приватним підприємством «Футура».
Відповідачем не спростовується факт того, що Мале приватне підприємство «Футура» на момент укладення договору та складення податкової накладної було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
На момент укладення договору, що викликає сумнів у відповідача щодо реальності його виконання, Мале приватне підприємство «Футура» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» мали статус платників податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі податкових накладних, оформлених Малим приватним підприємством «Футура», є правомірним.
Крім того, посилання відповідача в акті перевірки від 03.01.2012 № 3/23-32065891 на те, що правочини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» та з Малим приватним підприємством «Футура» здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже є нікчемними - не знайшло свого підтвердження у наданих до матеріалів справи доказах.
02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.
Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».
Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб’єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб’єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.
Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб’єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.
Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.
Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.
Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов’язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.
Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.
Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.
В даному випадку податковий орган, без обов’язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.
Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.
Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.
Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.
Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб’єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.
Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов’язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб’єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.
Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.
17.11.2011 на адресу позивача Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську направлено лист за № 6011717/16 про надання пояснень та документів по взаємовідносинам з Малим приватним підприємством «Футура», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ідея-2004» за період з 01.09.2011 по 30.09.2011.
В судовому засіданні було встановлено та про це не заперечували сторони, що позивачем було надано відповідачу всі документи, перелік яких зазначено в листі Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 17.11.2011.
Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.
Допитана у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 показала, що вона робила документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.
На час проведення зазначеної перевірки контрагенти позивача ТОВ «Ідея-2004» та МПП «Футура» були включені до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».
Однак вона використала при визначенні місцезнаходження платника податків відповідно до висновків, що були зроблені органом податкової міліції про відсутність зазначених контрагентів позивача за місцезнаходженням.
При проведенні перевірки вони не направляли запит до позивача про надання необхідних документів, використали лише ті, що в них були, акт про відмову посадових осіб позивача у наданні документів та пояснень вони не складали.
Зустрічну звірку із контрагентами позивача вони не робили, вони на підставі висновку органа податкової міліції лише склали акт про неможливість проведення такої звірки.
При проведенні перевірки позивача вони не запитували та не перевіряли результати камеральних перевірок контрагентів позивача.
Висновок про відсутність контрагентів позивача за місцезнаходженням, на її думку, був передчасний.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 24 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 2, 17, 94, 158–163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.01.2012 за № 0000032320 задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську № 0000032320 від 17.01.2012 про збільшення суми грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» (код ЄДРПОУ 32065891) по податку на додану вартість в розмірі 169 708, 75 грн. (сто шістдесят девять тисяч сімсот вісім гривень 75 копійок), з якої: за основним платежем – 135 767, 00 грн. (сто тридцять п’ять тисяч сімсот шістдесят сім гривень 00 копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями – 33 941, 75 грн. (тридцять три тисячі дев’ятсот сорок одна гривня 75 копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укрремсервіс» (код ЄДРПОУ 32065891) судові витрати в розмірі 32, 19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови складено та підписано 28.02.2012.
СуддяС.К. Коршиков