Справа № 22-ц-682/12 Головуючий у 1 інстанції: Курус Р. І.
Категорія: 44 Доповідач - Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2012 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Зверхановської Л.Д., Курій Н.М.,
секретаря - Служали А.Ю.,
з участю: представника позивача - Ткач В.В.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 вересня 2011 року у справі за позовом Дрогобицького професійного політехнічного ліцею до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06.09.2011 року зазначений вище позов задоволено. Суд вирішив визнати ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування жилим приміщенням кімнати НОМЕР_1 гуртожитку Дрогобицького професійного політехнічного ліцею, що по АДРЕСА_1
Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_2, просить його скасувати з підстав неповного з"ясування обставин, які мають значення для справи, недоведеності обставин, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що судом не встановлено місця розташування спірної кімнати, її площі та площі блоку, в якому вона знаходиться, не дано належної оцінки показанням свідків, які, на його думку, підтвердили факт проживання у спірному жилому приміщенні, а також актам, складеними працівниками гуртожитку про факт його не проживання з січня 2007 року. Апелянт вважає, що висновки суду зроблені на підставі недостовірних та суперечливих доказів, а по деяким фактам - взагалі без підтвердження будь-якими доказами. На думку апелянта, суд не врахував поважності причин його відсутності, а саме - роботи за межами України, а також норми закону, яка підлягала до застосування судом, про заборону виселення із жилого приміщення без надання іншого працівника, який пропрацював на підприємстві, установі чи організації, що забезпечила його житлом на період роботи, більше десяти років.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта в підтримання апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом встановлено, що предметом спору є кімната НОМЕР_1 будинку НОМЕР_2, який має статус гуртожитку, на АДРЕСА_1
Це жиле приміщення було надане відповідачеві ОСОБА_3 для проживання, як працівнику Дрогобицького ПТУ-15, згідно спільного рішення адміністрації та місцевого комітету від 22.04.1991 року на підставі ордеру НОМЕР_1, виданого 15.05.1991 року (а.с.5).
Крім нього, в спірній кімнаті зареєстровані також його члени сім"ї: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с.6-8).
У відповідності до ст.ст.71, 72 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин за відсутності спеціальної норми, наймач жилого приміщення та члени його сім"ї визнаються такими, що втратили право користування жилим приміщенням у разі їхньої відсутності понад шість місяців.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не проживають у спірному житлі понад 6 місяців (з 2007 року).
Посилання апелянта на поважність причин відсутності відповідача ОСОБА_3 та членів його сім"ї, зокрема, у зв"язку з роботою за межами України, є безпідставними, оскільки, така відсутність не підтверджена належними доказами. Крім того, згідно Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР №208 від 03.06.1986 року (п.15), жила площа в гуртожитку не підлягає бронюванню, як це передбачено ст.73 ЖК України для користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Зазначене вище Положення (п.13) передбачає можливість збереження права користування жилою площею при тимчасовій відсутності лише за громадянами, які вибули з гуртожитку у зв"язку з призовом на дійсну строкову військову службу, а також за офіцерами, які вибули з нього у зв"язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років.
Виходячи з цього, правила ст.71 ЖК України про збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами в інших випадках, зокрема, в разі роботи в іншому місці, не можуть поширюватись на осіб, тимчасово відсутніх у гуртожитку.
Безпідставними є також доводи апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин ст.ст.125, 132 ЖК України про заборону виселення з жилого приміщення гуртожитку без надання іншого відповідача ОСОБА_3, як такого, що пропрацював на підприємстві більше десяти років, оскільки позивач, який є правонаступником ПТУ-15 (а.с.43), не ставив вимог про виселення, а суд апеляційної інстанції в силу вимог ст.303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України, перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції.
За наведених вище обставин, всі інші доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки відсутні правові підстави для збереження приміщення кімнати гуртожитку в разі тимчасової відсутності осіб понад встановлені ч.1 ст.71 ЖК України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 06 вересня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: