Справа № 22-ц-648/12 Головуючий у 1 інстанції: Ригіна Л.М.
Категорія:42 Доповідач - Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 лютого 2012 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів: Зверхановської Л.Д., Курій Н.М.,
секретаря - Служали А.Ю.,
з участю: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2,
адвоката ОСОБА_4, представника ПрАТ "Львівський
локомотиворемонтний завод" - Брич Л.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2011 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства "Львівський локомотиворемонтний завод" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання права на користування жилим приміщенням, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 14.06.2011 року позов приватного акціонерного товариства (далі-ПрАТ) "Львівський локомотиворемонтний завод" задоволено. Суд вирішив виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 з кімнати АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання права на користування жилим приміщенням кімнати АДРЕСА_1 та укладення з ними договору найму на це жиле приміщення відмовлено.
Рішення суду оскаржили відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, просять його скасувати з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхній позов, а в задоволенні первісного позову відмовити.
Свої доводи апелянти обґрунтовують тим, що суд повинен був застосувати до спірних правовідносин норму ст.54 Житлового кодексу (далі-ЖК) України, на підставі якої, на їхню думку, вони мають право на приєднання спірного жилого приміщення до їхньої кімнати, оскільки площа кімнати, що звільнилась, є меншою, ніж встановлена норма житлової площі на одну особу, а тому на неї окремо не може бути укладено договору житлового найму, а їхня сім"я потребує поліпшення житлових умов.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянтів в підтримання апеляційної скарги, заперечення представника ПрАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1, як працівникові ВАТ "Львівський локомотиворемонтний завод", на підставі спільного рішення профкому та адміністрації підприємства від 07.11.1990 року (а.с.82) було надане жиле приміщення кімнати АДРЕСА_1, в яку він вселився з членами своєї сім"ї на підставі ордеру №2 від 19.11.1990 року (а.с.115).
В спірному жилому приміщенні кімнати НОМЕР_1 на підставі ордеру №51 від 13.06.1991 року до 17.04.2008 року була зареєстрована і проживала сім"я ОСОБА_7, яка виписалась у зв"язку з отриманням іншої квартири (а.с.136, 138).
Наказом Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради №271 від 11.06.2008 року гуртожитку надано статус житлового будинку та рекомендовано Залізничній районній адміністрації укладати договори житлового найму з мешканцями будинку (а.с.58).
Судом безспірно встановлено, що сім"я ОСОБА_1 вселилась у спірне жиле приміщення без законних на те підстав, а тому правильним є рішення суду першої інстанції про їхнє виселення з цього приміщення, що відповідає вимогам ст.ст.58, 129, 116 ч.3 ЖК України.
Посилання апелянтів на те, що вони потребують поліпшення житлових умов, у зв"язку з чим їм повинно бути приєднане спірне жиле приміщення, є безпідставними, оскільки позивач ОСОБА_1 припинив трудові відносини з підприємством 07.03.2002 року (а.с.14, 44) і з 10.05.2002 року перебуває на квартирному обліку у Львівській міській раді за місцем проживання (а.с.47), а тому питання про забезпечення його житлом має вирішуватись виконавчим комітетом Львівської міської ради у встановленому законом порядку.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 14 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: