Справа № 22-ц-561/12 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Категорія: 27 Доповідач: Бойко С. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2012 року м.Львів
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Бойко С.М.,
суддів : Зверхановської Л.Д., Курій Н.М.,
секретаря –Дідуся О.Р.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства "Банк Форум", третіх осіб: приватного нотаріуса ОСОБА_5, відділу у справах дітей Сихівської райадміністрації Львівської міської ради, про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22.07.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними кредитного договору № 0028/08/6.10-CL, укладеного 28.03.2008 року між акціонерним комерційним банком "Форум" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Банк Форум") та ОСОБА_4, та договору іпотеки, укладеного 28.03.2008 року між ОСОБА_3 та акціонерним комерційним банком "Форум", виключення з Державного реєстру іпотек запису за № 1385 від 28.03.2008 року про державну реєстрацію договору іпотеки та з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запису № 1385 від 28.03.2008 року за договором іпотеки, відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_3, просить його скасувати з підстав неповного з"ясування обставин справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.
Порушенням норм матеріального права апелянт вважає те, що суд першої інстанції до спірних правовідносин не застосував норми законів і підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок здійснення банківських операцій в іноземній валюті.
Апелянт вважає, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу, можливо при дотриманні банками імперативних вимог законодавства щодо одержання індивідуальної ліцензії.
На цій підставі (відсутності у банку індивідуальної ліцензії) апелянт вважає неправомірним видачу кредиту, нарахування відсотків за користування кредитом та виконання по ньому зобов"язань в іноземній валюті, тобто використання іноземної валюти - долара США, як засобу платежу.
Недійсність основного зобов"язання (вимоги) апелянт пов"язує з недійсністю правочину щодо його забезпечення - договору іпотеки. Крім того, на думку апелянта, оспорюваний нею договір іпотеки, укладений з порушенням вимог матеріального закону щодо отримання обов"язкової згоди органу опіки та піклування на його укладення, і суперечить інтересам дитини, оскільки, відповідно до ст. 17 Закону України „ Про охорону дитинства” батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача в підтримання апеляційної скарги, заперечення представника ПАТ "Банк Форум", перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
Судом встановлено, що за умовами оспорюваного кредитного договору, банк надав відповідачеві ОСОБА_4 (чоловікові позивача) кредит в іноземній валюті, а відповідач зобов"язаний був повертати суму кредиту та відсотки за користування ним у доларах США (а.с.8-10).
Предметом договору іпотеки, укладеного між позивачем та Банком в забезпечення виконання зобов"язань по кредитному договорі, є квартира АДРЕСА_1 (а.с.12-14).
Позивач оспорює кредитний договір та договір іпотеки на тій підставі, що кредит був наданий в іноземній валюті і зобов"язання за ним необхідно було виконувати теж в іноземній валюті, що на її думку суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, основним мотивом позовних вимог є відсутність у банку індивідуальної ліцензії. Недійсність основного зобов"язання (вимоги) позивач пов"язує з недійсністю правочину щодо його забезпечення.
У відповідності до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 Цивільного кодексу (далі-ЦК) України, використання іноземної валюти, в тому числі при здійсненні розрахунків на території України за зобов"язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом. Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов"язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.
Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету.
Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п."в" ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, на момент укладення кредитного договору такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не було визначено.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", є наявність у банку дозволу, тобто генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.
Судом встановлено, що банк на час укладення оспорюваних договорів мав відповідну генеральну ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України (а.с.62, 63, 64), які є діючими і на момент розгляду справи, а тому здійснення ним кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Судом встановлено також, що на момент укладення договору іпотеки, в квартирі, яка передана позивачем в іпотеку, неповнолітніх дітей зареєстровано не було. Крім того, відповідно до п.2.1.8 оспорюваного договору іпотеки, позивач, як сторона договору, власник предмету іпотеки та законний представник інтересів своїх малолітніх дітей, свідчила банку про те, що на момент укладення цього договору дітей, що не зареєстровані в житловому приміщені, яке вона передає в іпотеку, та мають право на користування предметом іпотеки немає, а тому посилання позивача на те, що суд не врахував доведеного на її думку факту проживання дітей в квартирі та необхідності отримання обов"язкової згоди органу опіки та піклування для укладення договору іпотеки, є безпідставним.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, які є в матеріалах справи, встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 липня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: