Справа № 10-42/12 09.02.2012 09.02.2012 19.03.2012
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10-42/2012р. Головуючий 1-ї інстанції: Козаченко Р.В.
Категорія: запобіжний захід Доповідач апеляційної інстанції Значок І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляцією захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 лютого 2012 року, якою стосовно
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, працюючого водієм в Южноукраїнській філії АТ «УПСК», раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України,
- обрано міру запобіжного заходу у виді взяття під варту.
Як вбачається з подання слідчого СВ Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 19 та 24 січня 2012 року, спільно зі ОСОБА_4, вчинили ряд крадіжок чужого майна з гаражів приватних осіб, розташованих в гаражному кооперативі АДРЕСА_2.
25 січня 2012 року у відношенні ОСОБА_3 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Цього ж дня ОСОБА_3 затриманий в порядку ст. 115 КПК України.
В обґрунтування свого подання слідчий посилається на те, що ОСОБА_3 притягується до відповідальності за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до шести років, не має постійної та офіційної роботи, перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, буде ухилятися від слідства та суду, впливати на свідків для дачі ними неправдивих свідчень.
Задовольняючи подання слідчого, суд вказав, що ОСОБА_3 притягується до відповідальності за вчинення тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до шести років, хоча і має постійне місце роботи, на утриманні двох неповнолітніх дітей, та обґрунтовано обвинувачується у систематичному вчиненні серії тотожних злочинів проти чужої власності, скоєних таємно за попередньою змовою групою осіб із застосуванням незаконних знарядь та засобів проникнення до приміщень та сховищ, тому, перебуваючи на волі, ОСОБА_3 може продовжити злочинну діяльність, або ж, усвідомивши тяжкість вчиненого та невідворотність покарання, буде ухилятись від слідства і суду, чим перешкоджати встановленню істини по справі.
В апеляції захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 просить постанову суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Посилається на те, що в порушення положень Пленуму Верховного суду України № 4 від 25.04.2003 року, обравши ОСОБА_3 найсуворіший запобіжний захід, суд не розглядав можливість застосування іншого запобіжного заходу. При цьому в постанові не вказано ніяких фактичних даних, які б свідчили про неможливість обрання іншого запобіжного заходу.
Вказує, що висновки суду про намір ОСОБА_3 продовжити злочинну діяльність та ухилитися від слідства та суду є безпідставними, оскільки, в матеріалах немає доказів на їх підтвердження.
Зазначає, що ОСОБА_3 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, характеризується позитивно. На його утриманні двоє неповнолітніх дітей, він страждає на серцеве захворювання,соціальних зв’язків негативного характеру не підтримує.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_2, який підтримав апеляцію, думку прокурора про законність та обґрунтованість постанови суду, вивчивши матеріали кримінальної справи та судового провадження, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 148, 150, 155 КПК України при обранні запобіжного заходу, зокрема у виді взяття під варту, суд з’ясовує чи є підстави передбачені законом, для обрання саме цього запобіжного заходу, враховує тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, та дані, що її характеризують.
Так, ОСОБА_3 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні 6-ти крадіжок чужого майна за короткий проміжок часу - 19 та 24 січня у групі з іншими особами. Ці дії припинені лише затриманням обвинуваченого правоохоронними органами.
Приймаючи рішення про обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді взяття під варту, суд обґрунтовано врахував характер, обставини та системний характер злочинних дій та прийшов до вірного висновку, про можливість продовження обвинуваченим злочинної діяльності.
Вмотивованим є й посилання суду на те, що, з огляду на тяжкість злочину та передбачену законом міру покарання, обвинувачений може намагатись ухилитися від слідства та суду, перешкоджати виконанню процесуальних рішень та встановленню істини по справі.
З постанови суду вбачається, що приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту у відношенні ОСОБА_3, суд врахував думку обвинуваченого та його захисника, які вважали можливим обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, разом з іншими обставинами справи, судом також враховані й дані про його особу, на які є посилання в апеляції, а саме його сімейний стан, стан здоров’я та позитивні характеристики.
А тому, доводи апелянта про те, що суд не розглядав можливість застосування іншого запобіжного заходу та не врахував даних про особу обвинуваченого при прийнятті рішення є безпідставними.
Підстав для скасування постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 3 лютого 2012 року відносно ОСОБА_3 – без зміни.
Головуючий
Судді: