Справа № 1417/139/12
Провадження № 2-а/1417/104/12
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2012 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївській області, розглянувши у скороченому провадженні адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоплаченої суми допомоги та зобов’язання і стягнення державної допомоги на дітей одиноким матерям,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом в якому просить визнати її право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму і стягнути з відповідача на її користь 6327,44 грн. недоплачену суму допомоги; зобов’язати відповідача надалі виплачувати щомісячну державну допомогу по догляду дитини до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум встановлений законодавством; стягнути з відповідача на її користь недоплачену державну допомогу на дітей одиноким матерям в сумі 1288,00 грн.; зобов’язати відповідача надалі виплачувати щомісячну державну допомогу на дітей одиноким матерям у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум встановлений законодавством; поновити пропущений з поважних причин процесуальний строк; судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач надіслав до суду письмові заперечення в яких, вважає, що управлінням праці та соціального захисту населення допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та державна допомога на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 виплачувалась правильно, і в задоволенні позовних вимог просить відмовити.
Предметом адміністративного позову є адміністративні правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем.
Суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, вивчивши заперечення відповідача, вважаю встановленими наступні обставини.
Ухвалою суду від 30.01.2012 року позовну заяву за період з 08.03.2011 року по 21.06.2011 року залишено без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Миколаївської райдержадміністрації Миколаївської області та одержує державну допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку та державну допомогу на дітей одиноким матерям.
Відповідно до довідки УПСЗН Миколаївської райдержадміністрації Миколаївської області від 07 лютого 2012 року ОСОБА_1 за період часу з 12 травня 2011 року по 08 березня 2014 року призначена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн. та згідно поданих документів призначено допомогу на дітей одиноким матерям у мінімальному розмірі з 01.03.2011 року по 30.09.2011 року у розмірі 249,60 грн. щомісячно; з 01.10.2011 року по 30.11.2011 року у розмірі 255,90 грн. щомісячно; з 01.12.2011 року по 07.03.2017 року 261,00 грн. щомісячно; з 08.03.2017 року по 31.03.2029 року у розмірі 312,60 грн. щомісячно.
Приймаючи рішення щодо вимог позивача про зобов’язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 22.06.2011 року по 11.01.2012 року (дата звернення до суду), суд керується положеннями ч.2 ст.95 Конституції України, виключно, законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове їх призначення, п.1 ч.2 ст.92 Конституції України, виключно.
Так законами України встановлюються Державний бюджет України і бюджетна система України.
Відповідно до п.1-3, 5 ч.1 ст.4 Бюджетного кодексу України, нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні є Конституція України, Бюджетний кодекс України, закон про Державний бюджет України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України.
Відповідно до ст.147 Конституції України, Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України.
Відповідно до ст.1, 13 Закону України "Про Конституційний суд України", єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який приймає рішення та дає висновки у справах щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
Відповідно до 4.2 ст.152 Конституції України, закони інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням Конституційного Суду України.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України.
Отже, вирішення питання про відповідність Конституції України ч.2 ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»та п.22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, в якому зазначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008р. - 50%, з 1 січня 2009р. - 75%, з 1 січня 2010р. - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень, належить виключно Конституційному Суду України, що прямо передбачено ст.147 Конституції України.
Конституційний Суд України не визнавав такими, що не відповідають Конституції України ч.2 ст.52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік»та п.22 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім’ям з дітьми.
За таких підстав суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачу сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є такими, що відповідають діючому законодавству.
Щодо вимоги позивача про зобов’язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити недоплачену державну допомогу на дітей одиноким матерям.
Згідно ч.1 ст. 1 Закону України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми ” громадяни України, в сім’ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст.18-1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини (рішенні про усиновлення дитини) відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.
Статтею 18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що допомога на дітей одиноким матерям надається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш ніж як 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Сімейним кодексом України ст.180 передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Державна соціальна допомога одинокій матері не є основним джерелом існування, тому виплата її провадиться у розмірах, передбачених ст.18-3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та п.34 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Згідно п.34 Порядку призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми розмір допомоги перераховується з дня досягнення дитиною відповідного віку без звернення одержувача допомоги до органу праці та соціального захисту населення. Розмір допомоги, яка надається з урахуванням доходів сім'ї, може бути перерахований з місяця подання отримувачем допомоги заяви до закінчення строку її призначення.
Статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»встановлено, що у 2011 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня - 977 гривень, з 1 квітня - 997 гривні, з 1 жовтня - 1022 гривні, з 1 грудня - 1042 гривень.
Враховуючи зазначене, мінімальний розмір допомоги на дітей одиноким матерям на дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 квітня 2011року -299 грн.10 коп.; з 1 жовтня 2011 року –306 грн.60 коп.
Позивач не надала суду доказів в підтвердження права на призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача перерахувати, нарахувати та виплатити державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язання нарахувати та сплатити на її користь недоплачені суми допомоги на дитину як одинокій матері з 22.06.2011 року по 11.01.2012 року задоволенню не підлягають, оскільки під час нарахування та виплати позивачці зазначених допоміг відповідач по справі діяв відповідно до вимог діючого законодавства.
Крім того, вимоги позивача щодо зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської райдержадміністрації призначити та сплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомогу на дитину як одинокій матері, починаючи з 22.06.2011 року і до закінчення строку передбаченої законом виплати також не підлягають задоволенню, оскільки, права позивача суб’єктом владних повноважень ще не порушені, а тому в неї відсутні підстави для звернення до суду із позовом про захист свого права.
Згідно ст. 94 КАС України суд вважає, що судові витрати по справі слід віднести на позивача по справі.
На підставі ст.19,46 Конституції України, ст.ст.1, 18-1, Закону України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми ”, Закону України “ Про Державний бюджет України на 2011 рік ”, керуючись ст. ст. 6, 86, 94,158-163, 183-2, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
В позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області про визнання права на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та стягнення недоплаченої суми допомоги та зобов’язання і стягнення державної допомоги на дітей одиноким матерям - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету Миколаївського району судові витрати в розмірі 3 гривні 40 копійок.
На постанову суду може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів, з дня проголошення постанови до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.В.Терентьєв
14.02.2012