АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-73/2010 рік.                                                                   Головуючий 1 інст.: - Грищенко І.О.  

Провадження: № 22-ц/2090/2141/2012 рік.                                           Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.                                                                           

Категорія: відшкодування шкоди.                                                                                    

                                                 Р І Ш Е Н Н Я

                                   І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

          6 березня 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                         головуючого - судді:  - Кокоші В.В.,

                         суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

                         при секретарі: - Давшан А.М.,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами військового прокуратура Харківського гарнізону, Державного казначейства України на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від  19 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до військової прокуратури Харківського гарнізону, Державного казначейства України - про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

                                                                   в с т а н о в и л а:

           У травні 2007 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом, який уточнив у березні 2010 року.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він проходив службу в лавах Національної гвардії України у військовій частині 4103 м. Харкова на посаді заступника командиру полку з тилу.

         1 квітня 1996 року військовою прокуратурою Харківського гарнізону відносно нього було  порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України (в редакції 1960 року) та цього ж дня його було взято під варту.

         У слідчому ізоляторі він утримувався до 30 квітня 1996 року, після чого запобіжний захід йому було змінено на підписку про невиїзд,  який скасовано 26 лютого 2001 року.

         Досудове слідство тривало майже 10 років.

         Постановою прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України від 28 лютого 2006 року кримінальну справу відносно нього закрито на підставі п. 2 ст. 213 КПК України  у зв’язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину.

         Незаконним діями військової прокуратури Харківського гарнізону йому завдано матеріальної та моральної шкоди.

          Посилаючись на вказані обставини та ст. 1176 ЦК України,  ст. ст. 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання,
досудового слідства, прокуратури і суду»,  ОСОБА_6 просив суд зобов'язати відповідачів за рахунок коштів державного бюджету відшкодувати завдану йому майнову шкоду у сумі 2 835 грн. 43 коп.,  моральну  шкоду  у сумі  504 845 грн.

         Представники військової прокуратури Харківського гарнізону, Державного казначейства України,  позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.

         Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року позов задоволено частково.

         Стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 витрати на відправку  поштової кореспонденції в розмірі 119 грн. 16 коп., компенсацію на відшкодування моральної шкоди  в розмірі 120 000 грн.

         В іншій частині позову відмовлено.

         Не погодившись із вказаним рішенням суду, військовий прокуратур Харківського гарнізону, Державне казначейство України, подали на нього апеляційні скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

          Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2010 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року  залишено без змін.

         Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 вересня 2011 року касаційні скарги військового прокурора Харківського гарнізону, Державного казначейства України задоволені   частково.

          Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 30 вересня 2010 року скасовано, а справу передано на новий апеляційний розгляд.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

          Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що дії органів досудового слідства щодо порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 є незаконними, вказаними діями останньому заподіяно матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню державою в особі Державного казначейства України.

          Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

          Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

          З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 проходив службу в лавах Національної гвардії України у військовій частині 4103 м. Харкова на посаді заступника командиру полку з тилу.

          1 квітня 1996 року військовою прокуратурою Харківського гарнізону відносно нього порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 86-1 КК України (в редакції 1960 року) та цього ж дня його взято під варту (а. с. 161,164-165,166).

         У слідчому ізоляторі ОСОБА_6 утримували до 30 квітня 1996 року, після чого йому було змінено запобіжний захід на підписку про невиїзд, який скасовано 26 лютого 2001 року (а. с. 171-173).

         Постановою прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України від 28 лютого 2006 року кримінальну справу щодо ОСОБА_6 закрито на підставі п. 2 ст. 213 КПК України у зв'язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину ( а. с.174-178).

          Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону України від 1 грудня 1994 року №266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.

          У наведених у ст. 1 цього Закону випадках, громадянинові відшкодовується моральна шкода ( п. 5 ст. 3 зазначеного Закону).

          Частинами 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»передбачено, що розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

         Таким чином, зазначеним Законом визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися  судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати за кожний місяць перебування під слідством чи судом.

         Відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

         Нормативними законодавчими актами встановлені відповідні розміри мінімальної заробітної плати, зокрема за період з 1996 року до 2006 року.  Ураховуючи їх дані, розмір на відшкодування моральної шкоди  позивачу не може бути меншим, ніж 15 381 грн.

         Визначаючи моральну шкоду в сумі 120 000 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на вказані обставини та не навів відповідних мотивів, якими він керувався при визначенні вказаного розміру моральної шкоди.

         Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

         Враховуючи розміри мінімальної заробітної плати за період з 1 квітня  1996 року по 28 лютого 2006 року, час перебування ОСОБА_6 під слідством, надані ним докази заподіяння моральної шкоди, вимоги розумності і справедливості, судова колегія вважає за необхідне змінити   рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди, визначивши суму стягнення моральної шкоди з держави на користь ОСОБА_6 у розмірі 20 000 грн.

          Не можна визнати законним та обґрунтованим і рішення суду в частині стягнення матеріальної шкоди.

          Відповідно до ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі дії чи розглядав справу, в місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо справу закрито судом при розгляді її в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку. Оскарження до суду не позбавляє громадянина права звернутись із скаргою до відповідного прокурора.

         Стягуючи з Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 витрати на відправку  поштової кореспонденції, суд першої інстанції не врахував вимог ст. 12  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»та безпідставно стягнув з держави на користь позивача витрати на відправку  кореспонденції.

         Оскільки слідчі дії стосовно закриття кримінальної справи проводив орган досудового слідства, то цей орган в місячний термін з дня звернення громадянина витребує всі необхідні  документи, що мають значення для визначення розміру завданої шкоди, і виносять відповідну постанову.

         За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині  стягнення з Державного казначейства України на користь ОСОБА_6 витрат на відправку  поштової кореспонденції в розмірі 119 грн. 16 коп. та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вказаних позовних вимог.

         Доводи апеляційних скарг військового прокуратура Харківського гарнізону, Державного казначейства України про те, що ОСОБА_6 не довів у судовому засіданні, що внаслідок порушення  відносно нього кримінальної справи та ведення досудового слідства йому заподіяно моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги судової колегії.

         Матеріали справи свідчать, що дії органів досудового слідства щодо порушення кримінальної справи відносно позивача є незаконними, оскільки постановою прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України від 28 лютого 2006 року кримінальну справу відносно ОСОБА_6 закрито на підставі п. 2 ст. 213 КПК України у зв'язку з недоведеністю його участі у скоєнні злочину.

         Вказаними діями позивачу завдано моральної шкоди, яку має відшкодувати держава в особі Державної казначейської служби України.

         Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307,  п. п. 3, 4  ч. 1 ст. 309,  ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,

                                                                       в и р і ш и л а:

       Апеляційні скарги військового прокуратура Харківського гарнізону, Державного казначейства України  задовольнити - частково.        

         Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2010 року в частині стягнення з Державного казначейства України  на користь  ОСОБА_6 витрат на відправку поштової  кореспонденції в розмірі 119 грн. 16 коп. - скасувати.

        Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до військової прокуратури Харківського гарнізону, Державного казначейства України про відшкодування витрат на відправку поштової кореспонденції в розмірі 119 грн. 16 коп. - відмовити.

         Це ж рішення суду, в частині стягнення з Державного казначейства України на користь  ОСОБА_6 моральної шкоди - змінити.

        Зменшити розмір моральної шкоди, стягнутої з Державного казначейства України, правонаступником якого є Державна казначейська служба України,  на користь ОСОБА_6  з  120 000  (ста двадцяти тисяч) грн.  до 20  000 (двадцяти тисяч) грн.

         В іншій частині рішення суду залишити без змін.

         Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

           Головуючий:

           Судді: