АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________________________________

Справа № 2-1934/2011 рік.                                                                    Головуючий 1 інст.: - Шуліка Ю.В.

Провадження №22-ц-/2090/2314/2012 рік.                                                Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.                                                                                                                                     

Категорія: відшкодування шкоди.                                                                

                                                           У Х В А Л А

                                   І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

          14 березня 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

                         головуючого - судді:  - Кокоші В.В.,

                         суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

                         при секретарі: - Давшан А.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова  від 17 січня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 - про відшкодування моральної шкоди,

                                                                    в с т а н о в и л а:

         У червні 2011 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначала, що 10 червня 2010 року вона як адвокат та ОСОБА_8 уклали між собою договір про надання юридичних послуг.

         13 квітня 2011 року на прохання ОСОБА_8 вона виїхала до квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8 та його колишній дружині ОСОБА_7 для збирання доказів щодо здачі  квартири в оренду стороннім особам, які  мала намір використати при розгляді цивільної справи в суді.

          Орендарі квартири ОСОБА_9, ОСОБА_10, які відчинили двері, підтвердили, що вони орендують квартиру в  ОСОБА_7

          На вимогу надати їй копію договір оренди, мешканці квартири пояснили, що власниця житла заборонила їм надавати договір стороннім особам та зателефонували ОСОБА_7, яка  попередила, що має намір приїхати до квартири.

          Через годину вона  знову піднялася в квартиру для спілкування з ОСОБА_7, проте  була затримана працівниками міліції, яких викликала відповідачка з посиланням на проникнення сторонніх осіб до її  житла.

          Цього ж дня вона була доставлена  в Київський РВ ХМУ ГУМВС України Харківської області, де змушена була давала пояснення по вказаному  інциденту та перебувати в приміщенні міліції понад 2 години.

          Діями ОСОБА_7, яка викликала міліцію за фактом неіснуючого злочину, принижено її честь і гідність як фізичної особи, престиж та репутацію як адвоката, а також завдано моральної шкоди.

           Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 16, 23, 280 ЦК України, ОСОБА_6 просила суд стягнути з ОСОБА_7 на її користь на відшкодування  моральної шкоди 5 000 грн., судовий збір у сумі 250 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

           Відповідачка  ОСОБА_7 повторно в судове засідання не з’явилася.

           Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17 січня 2012 року у задоволенні позову відмовленою.

           В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

          Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.   

          Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

          Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що позивачка не довела, що дії відповідачки, спрямовані на виклик міліції до своєї квартири, носили неправомірний характер та завдали позивачці моральної шкоди.

          Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

          Згідно ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

         Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

          Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

          Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25 травня 2001 року та №1 від 27 лютого 2009 року) «Про  судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною  шкодою  слід  розуміти  втрати  немайнового характеру  внаслідок  моральних  чи фізичних страждань,  або інших негативних  явищ заподіяних  фізичній   чи   юридичній  особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна  шкода  може полягати,  зокрема:  у приниженні  честі,  гідності,  престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні  права   власності   (в  тому  числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з  незаконним перебуванням під слідством і судом,  у порушенні  нормальних  життєвих  зв'язків   через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

          Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди  підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним  діянням  заподіювача та вини  останнього  в її заподіянні.  Суд,  зокрема,  повинен з'ясувати,  чим  підтверджується  факт заподіяння  позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій  грошовій  сумі  чи  в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому  виходить, а також інші обставини,  що  мають  значення для вирішення спору.

          З матеріалів справи вбачається, що10 червня 2010 року між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_8 укладено договір про надання юридичних послуг (а. с. 20)

         13 квітня 2011 року ОСОБА_6 приїхала до квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_8, ОСОБА_7

          Від громадян ОСОБА_9, ОСОБА_10, які відчинили двері квартири, вона дізналася, що вони орендують  вказану  квартиру у ОСОБА_11

         На вимогу ОСОБА_6 надати їй копію договору оренди, мешканці квартири повідомили, що власниця житла заборонила їм надавати договір оренди стороннім особам та зателефонували ОСОБА_7

         Через годину ОСОБА_6 знову повернулася до квартири ОСОБА_8, ОСОБА_11, але була затримана працівниками міліції, яких викликала відповідачка.

          Зазначене стверджується листом ХМУ ГУМВС України в Харківській області від 3 червня 2011 року №30/1602, згідно з яким  виїзд працівників міліції до квартири АДРЕСА_1 було здійснено за викликом ОСОБА_7 через сварку з квартирантами, ксерокопією рапорту працівників Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області, згідно з яким  виїзд до вказаної квартири здійснювався нарядом міліції у зв’язку з  намаганням  невідомих осіб проникнути до квартири (а. с. 7, 9).

         Наведені  обставини стверджуються  також копіями  письмових пояснень ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_9І,  наданих працівникам міліції 13 квітня 2011 року та залучених до матеріалів цивільної  справи (а. с. 11-14).

         За повідомленням ОСОБА_7 органами міліції проведено перевірку, про що свідчить постанова Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківської області від 15 квітня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи  за відсутністю складу злочину ( а. с.8).

         З огляду на викладене, суд правильно дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_11 по виклику працівників міліції для з’ясування непорозумінь, які виникли між орендарями квартири та ОСОБА_6, носили правовірний характер та обґрунтовано відмови їй у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди.

         Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив  надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

         Доводи апеляційної скарги  ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку щодо правомірності дій ОСОБА_11 по виклику працівників міліції та недоведеності  нею заподіяння їй моральної шкоди, не можуть бути прийняті до уваги судової колегії.

        Матеріали справи свідчать, що позивачка ОСОБА_6 протиправно перебувала в квартирі ОСОБА_8, ОСОБА_11, вимагала  від  орендарів  житла надати їй копію договору оренди квартири.

          В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 6 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1 - 2 жовтня 1999 року №6/VI), у своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, вживати всі свої знання і професійну майстерність для належного захисту і представництва прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

         Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_6, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

         Керуючись  ст. ст. 303, 304, п.1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308,  313, п. 1. ч. 1 ст. 314, ст. ст.  315, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,   

                                                                       у х в а л и л а :

         Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

         Рішення  Червонозаводського районного суду м. Харкова  від 17 січня 2012 року - залишити  без змін.

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

         Головуючий:

         Судді: