ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" квітня 2008 р. Справа № 5/921
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Невисевича М.В., довіреність №11 від 23.01.2008р.,
від відповідача за первісним позовом: підприємця - ОСОБА_1, ОСОБА_2., довіреність від 17.04.2008р.,
від третьої особи: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Коростишів Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "07" грудня 2007 р. у справі № 5/921 (суддя Брагіна Я.В.)
за позовом підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", м.Коростишів Житомирської області
до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Коростишів Житомирської області
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - комунального підприємства "Коростишівський міський ринок", м.Коростишів Житомирської області
про зобов'язання звільнити торгові місця та стягнення орендної плати в сумі 2808,00грн., пені в сумі 271,67грн. і неустойки в сумі 4665,00грн.
та за зустрічним позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Коростишів Житомирської області
до підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", м.Коростишів Житомирської області
про визнання недійсним договору №206 від 01.01.2006р.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 07.12.2007р. у справі №5/921 позов підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", м.Коростишів до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Коростишів про зобов'язання звільнити торгові місця та стягнення боргу по орендній платі в сумі 2808,00грн., пені в сумі 271,67грн. і неустойки в сумі 4665,00грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2808,00грн. боргу по орендній платі, 229,38грн. пені, 4665,00грн. неустойки за неповернення торгового місця, 186,44грн. витрат, пов'язаних із сплатою державного мита, 117,36грн. витрат, пов'язаних із сплатою за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; а також зобов'язано підприємця ОСОБА_1звільнити торгові місця НОМЕР_1, які розташовані за адресою: м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка, 40 на території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" шляхом передачі торгових місць НОМЕР_1 по акту прийому - передачі підприємству Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".
У задоволенні позову підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" в частині стягнення неустойки в сумі 42,29грн. та в зустрічному позові підприємця ОСОБА_1 до підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" відмовлено.
Вважаючи вказане рішення місцевого господарського суду незаконним і таким, що прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову в позові підприємства Коростишівської райспожиспілки "Кооперативний ринок".
Мотивуючи апеляційну скаргу, підприємець зазначила наступне:
- місцевий господарський суд, розглядаючи позовні вимоги підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", не взяв до уваги той факт, що дані позовні вимоги раніше вже були предметом спору у іншій справі, по якій прийнято рішення не на користь позивача, що набрало законної сили;
- суд першої інстанції не дослідив і не дав належної оцінки тому факту, що відповідач за первісним позовом не підписувала ніяких договорів з підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", як не підписувала і актів приймання-передачі торгових місць, а також не приймала від позивача будь-якого майна;
- не зважив господарський суд Житомирської області також на ту обставину, що спірний договір в момент його укладення був нікчемним, а термін його дії закінчився 31.12.2005р.;
- судом не враховано, що з 01.01.2006р. підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди торгових місць з комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок", якому Коростишівською міською радою було надано таке право на укладення договорів оренди, а підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" таких повноважень на укладення договорів оренди майна, належного до комунальної власності, не має;
- розглядаючи справу, суд не дослідив обставини щодо правомірності вимог позивача (підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок") про стягнення неустойки, не врахував визначений законом термін позовної давності при стягненні неустойки;
- задовольняючи позовні вимоги підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", суд свій висновок мотивував тим, що дане підприємство є правонаступником кооперативного підприємства "Кооперативний ринок", однак, правовстановлюючих документів, які б підтверджували цю обставину, позивач за первісним позовом суду не надав;
- суд зіслався в своєму рішенні на план-схему міського ринку, не звернувши увагу на те, що надана позивачем за первісним позовом план-схема є копією і виготовлена вона не для позивача й задовго до створення позивача як юридичної особи;
- беручи до уваги в якості доказу свідоцтво позивача про право власності на 9 об'єктів нерухомого майна, суд, водночас, проігнорував, що дане свідоцтво Коростишівською міською радою скасоване, й, крім того, торгові місця у це свідоцтво не включені. Суд також не взяв до уваги план ринку, виготовлений для КП "Коростишівський міський ринок";
- не враховано судом, що у позивача відсутній документ на право власності або постійного користування земельною ділянкою по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві, й що такий документ видано комунальному підприємству "Коростишівський міський ринок". Таким чином, позивач за первісним позовом не мав права укладати договори оренди торгових місць, які по суті є земельними ділянками, та не вправі був отримувати плату за оренду майна комунальної власності;
- суд у рішенні зіслався на "Правила торгівлі на ринку", які складені самим позивачем за первісним позовом, в той час як останній не наділений повноваженнями на розроблення і затвердження будь-яких правил щодо користуванням комунальним майном;
- приймаючи як незаперечний доказ прав власності позивача за первісним позовом ним же складені інвентаризаційні описи, місцевий господарський суд, водночас, ігнорує рішення і розпорядження Коростишівської міської ради та висновки комісій, уповноважених на проведення перевірок використання комунального майна та дотримання порядку встановлення малих архітектурних форм на території ринку.
Позивач за первісним позовом - підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" - надав письмові заперечення №94 від 11.03.2008р. на апеляційну скаргу (т.2 а.с.21), в яких зазначив, що підприємець ОСОБА_1 помилково вважає, що позовні вимоги у даній справи вже були розглянуті господарським судом у справі №12/189"НМ", оскільки вимоги та підстави позову у справі №12/189"НМ" не є тотожними вимогам та підставам у справі №5/921.
Спростовуючи доводи підприємця щодо непідписання нею договору оренди та акту приймання-передачі торгових місць, позивач за первісним позовом вказує, що підприємець сплачувала кошти за користування цими торговими місцями за 2005 рік, тобто, не заперечує факту користування торговими місцями.
Стосовно тверджень ОСОБА_1, що торгові місця є земельними ділянками, зазначає, що такі твердження є помилковими й дані факти досліджувалися у справах №12/190"нм", №12/191"нм", №12/193"нм" та 12/188"нм", по яких судом було встановлено, що торгове місце і земельна ділянка - не тотожні поняття.
Крім того, підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звертає увагу на те, що відносини з відповідачем у даній справі регулюються Цивільним кодексом України, а не земельним законодавством, а обставини щодо правонаступництва КП "Кооперативний ринок" та щодо належності торгових місць підприємству райспоживспілки "Кооперативний ринок" встановлені постановами Житомирського апеляційного господарського суду у справах №12/190"нм",12/194"нм" та 12/188"нм".
Просить оскаржене рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а подану підприємцем ОСОБА_1 апеляційну скаргу - без задоволення.
Третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - комунальним підприємством "Коростишівський міський ринок" - письмового відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Враховуючи, що ст.96 Господарського процесуального кодексу України не встановлює обов'язку подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, а також, беручи до уваги положення ст.101 цього Кодексу про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим здійснювати розгляд справи за відсутності письмового відзиву третьої особи на апеляційну скаргу.
Представник відповідача за первісним позовом підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення господарського суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та неповним з'ясуванням усіх обставин справи, а тому просить дане рішення скасувати та прийняти новий судовий акт, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Підприємець ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника у повному обсязі.
Представник позивача за первісним позовом заперечив проти апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом - комунального підприємства "Коростишівський міський ринок" - в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги третю особу було повідомлено належним чином та своєчасно: ухвалу про призначення розгляду апеляційної скарги на 17.04.2008р. було надіслано на адресу КП "Коростишівський міський ринок" рекомендованим листом згідно реєстру відправки рекомендованої кореспонденції від 26.03.2008р.
Зважаючи на цю обставину, а також на приписи ст.101 ГПК України, судова колегія визнала можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги підприємця ОСОБА_1 без участі третьої особи - КП "Коростишівський міський ринок".
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги підприємця ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підприємця не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
06.03.2007р. підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по орендній платі з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. в сумі 2808,00грн., пені в сумі 271,67грн. та неустойки в сумі 936,00грн. за період з 01.01.2007р. по 10.02.2007р., а також зобов'язання підприємця звільнити торгове місце - криті столи НОМЕР_1 на території ПРССТ "Кооперативний ринок" за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка,40.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" зазначило, що 01.01.2005р. між ним та підприємцем ОСОБА_1 строком на один рік було укладено договір №206, предметом якого є торгові місця - криті столи НОМЕР_1, та який, в подальшому, згідно ст.764 Цивільного кодексу України було продовжено до 31.12.2006р., однак підприємець, незважаючи на умови договору з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. не сплачує орендну плату, в результаті чого у неї утворився борг по орендній платі перед орендодавцем в сумі 2808,00грн.
Як стверджує позивач, відповіді на його претензії відповідач не надав, лист №926 від 12.12.2006р. про розірвання договору підприємець також залишила без належного реагування, продовжуючи використовувати торгове місце - криті столи НОМЕР_1 та отримуючи, при цьому, прибутки, що й стало підставою для звернення до суду.
Пеню в сумі 271,67грн. позивач нарахував відповідачу на підставі п.6.1 договору оренди за період з січня 2006р. по грудень 2006р., а неустойку обчислив за період з 01.01.2007р. по 10.02.2007р. в розмірі 936,00грн. з розрахунку подвійної орендної плати за місяць, яка складає 234,00грн.
Заявою від 23.04.2007р. №224 (т.1 а.с.32-33) позивач уточнив позовні вимоги та, посилаючись на те, що набрало законної сили рішення у справі №2/2363 по аналогічному позову підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до підприємця ОСОБА_3 (т.1 а.с.36-37), яким було встановлено, що претензія до підприємця фактично є запереченням на поновлення договору оренди і ст.764 Цивільного кодексу України в даному випадку не може бути застосована, просив стягнути з підприємця ОСОБА_1 на свою користь 7956,00грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування торговими місцями НОМЕР_1 за час прострочення з 01.01.2006р. по травень 2007 року, а також залишив вимогу про зобов'язання підприємця звільнити торгові місця - криті столи НОМЕР_1 на території ПРССТ "Кооперативний ринок" за адресою: м.Коростишів, вул.Шевченка,40.
На підтвердження доводів позовної заяви та уточнення до неї позивач надав копії договору №206 від 01.01.2005р. та додаткової угоди до нього від 15.10.2005р.; акту приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду від 01.02.2005р.; листа №926 від 12.12.2006р. з додатком; розрахунок суми позову; постанови Житомирського апеляційного господарського суду у справі №2/2363; адресованої відповідачу претензії №79 від 16.01.2006р., тощо (т.1 а.с.21-25,35,36-37).
Відповідач звернулась до суду із зустрічним позовом до підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (т.1 а.с.52-53), в якому просила визнати недійсним договір оренди №206 від 01.01.2006р.
Обґрунтовуючи зустрічний позов, підприємець зазначила, що на момент укладення оспореного договору, предметом якого, виходячи з положень п.1.3 "Правил торгівлі на ринку" та ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, є передача в оренду визначеної на місцевості площі, що розміщена на земельній ділянці та безпосередньо з нею пов'язана, у підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок" були відсутні правові підстави на перехід до нього права постійного користування земельною ділянкою по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві, до якої входять торгові місця НОМЕР_1, а також будь-які речові права на вказану земельну ділянку, оскільки власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м.Коростишева (землі резерву).
Крім того, підприємець стверджує, що істотною підставою для визнання договору оренди недійсним є також та обставина, що до підписання договору її примусили шляхом погрози, а примірник додаткової угоди до договору та акту приймання-передачі основних засобів було підписано не нею, тобто ОСОБА_1, а іншою особою, яка підробила підпис підприємця, підтвердженням чому є висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Житомирській області №230 від 10.10.2007р. (т.1 а.с.125-128), в якому зазначено, що підпис в графі "приватний підприємець" представленої на дослідження копії акту приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду від 01.02.2005р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Заперечуючи проти позовних вимог підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (т.1 а.с.61-62), підприємець ОСОБА_1 зазначила, що предметом договору №206 від 01.01.2005р., укладеного з позивачем за первісним позовом, були визначені торгові місця НОМЕР_1 площею 3 кв.м. кожне, а про оренду критих столів, які є власністю підприємця, у договорі нічого не вказано.
Вважає необґрунтованим твердження підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про те, що дію договору поновлено на період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. та те, що вона має сплачувати орендну плату в касу підприємства за 2006 рік, вказуючи, при цьому, що термін дії договору закінчився 31.12.2005р.
Підприємець також стверджує, що вимога підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про зобов'язання звільнити торгові місця НОМЕР_1 на території міського ринку по вул.Шевченка,40 є такою, що не підлягає задоволенню, оскільки з такою ж позовною вимогою до підприємця підприємство вже зверталось до суду, який прийняв рішення у справі №12/189"НМ" про відмову в позові, що виключає повторне звернення підприємства з таким же позовом.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.05.2007р. зустрічну позовну заяву підприємця ОСОБА_1 було прийнято для спільного розгляду з первісним позовом (т.1 а.с.66).
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" у відзиві на зустрічний позов (т.1 а.с.73-74) зазначило, що вимога підприємця про визнання недійсним договору є безпідставною, оскільки ОСОБА_1 умови договору виконувала і сплачувала орендну плату за користування торговими місцями.
Крім того, звертає увагу, що підприємець безпідставно ставить вимогу про визнання недійсним договору в 2007 році, так як його дія припинилася з 01.01.2006р.
У письмових запереченнях на позов підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (т.1 а.с.75-78) ОСОБА_1 наполягає на тому, що виготовлені за її кошти криті столи є малими архітектурними формами, місцем розміщення яких є земельні ділянки, право на які набувається суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до земельного законодавства
Як стверджує підприємець, підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" не мало і не має державного акту на право власності або постійного користування земельною ділянкою по вул.Шевченка,40, що виключає його право на укладення будь-яких договорів оренди торговельних місць - земельних ділянок за вказаною адресою.
Вважає, що складання інвентаризаційних відомостей не дає позивачу за первісним позовом прав на укладення договорів оренди торгових місць та вказує, що єдиним підприємством, якого Коростишівська міська рада, як власник земельної ділянки по вул.Шевченка,40, наділила повноваженнями на укладення договорів оренди земельних ділянок (торговельних місць) на території міського ринку у спірному періоді є комунальне підприємство "Коростишівський міський ринок", а тому, підприємство Коростишівської РСС "Кооперативний ринок", укладаючи договори оренди торговельних місць без належних на те повноважень і незаконно отримуючи ринковий збір, вчиняло дії, переслідувані кримінальним законом.
Факт самовільного захоплення землі та незаконного стягнення позивачем за первісним позовом з підприємців коштів, за твердженням ОСОБА_1, підтверджується актом №394 тимчасової депутатської комісії, створеної рішенням Коростишівської міської ради від 22.03.2007р.
Підприємець також заперечила проти вимоги позивача за первісним позовом про стягнення неустойки, стверджуючи, що, не маючи підстав для передачі торгових місць в оренду, позивач, відповідно, не вправі й вимагати стягнення неустойки за порушення боржником зобов'язання.
На підтвердження своїх доводів підприємець надала копії відповіді прокуратури Коростишівського району №78 від 04.05.2005р. на звернення громадян ОСОБА_34та ОСОБА_5 щодо порушень їх прав адміністрацією підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок"; відповіді Коростишівської районної державної адміністрації на звернення підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок"; листа Коростишівського РВ УМВС №В-107 від 01.08.2006р., адресованого директору КП "Коростишівський міський ринок", в якому останнього повідомлено про те, що питання про встановлення незаконності дій директора ПРСС "Кооперативний ринок" розглядається в порядку цивільного судочинства; акту №394 тимчасової депутатської комісії про правові відносини на Коростишівському міському ринку (т.1 а.с.79-83,86-88).
Ухвалою від 20.06.2007р. (т.1 а.с.92-93) господарський суд Житомирської області залучив до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом комунальне підприємство "Коростишівський міський ринок".
Заявою від 30.10.2007р. №440 (т.1 а.с.121-122) підприємство Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" уточнило свої позовні вимоги та просило стягнути з підприємця ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі з 01.01.2006р. по 31.12.2006р. в сумі 2808грн., пені в сумі 271,67грн., неустойки в сумі 4665,00грн. за період з 01.01.2007р. по 30.10.2007р., а також зобов'язати підприємця звільнити торгове місце - криті столи НОМЕР_1 на території ПРСС "Кооперативний ринок" за адресою: вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві та здійснити передачу вказаних торгових місць згідно п.7.3 договору №206 від 01.01.2006р.
Судовою колегією враховується наступне.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" відповідно до п.1.1 Статуту останнього (т.1 а.с.11-19), затвердженого постановою правління Коростишівської районної спілки споживчих товариств від 15.12.2003р. та зареєстрованого в реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності 29.12.2003р. за №255-ЖОЮ, є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна.
Згідно п.1.2 Статуту Підприємство райспоживспілки "Кооперативний ринок" також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створене виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення Ради Засновників зборів від 25.11.2003р., протокол №5, з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".
Твердження підприємця про те, що судом першої інстанції не враховано, що правовстановлюючих документів, які б підтверджували факт правонаступництва кооперативного підприємства "Кооперативний ринок", позивач за первісним позовом суду не надав, не беруться до уваги, оскільки в Статуті позивача за первісним позовом, як зазначалося вище, чітко вказано, що підприємство Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" є правонаступником КП "Кооперативний ринок".
Докази на підтвердження того, що будь-які положення даного Статуту визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні.
Майно підприємства складається з основних засобів, переданих власником підприємства - райспоживспілкою - в оперативне управління, а також інших цінностей, набутих у процесі господарської діяльності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства (п.3.1 Статуту).
Згідно інвентаризаційного опису №1 від 31.12.2003р. основних засобів (т.1 а.с.44-49), складеного за участю представників Коростишівської райспоживспілки та підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок", а не позивачем в односторонньому порядку, як про це стверджує підприємець ОСОБА_1, та акту приймання-передачі активів і пасивів від районної спілки споживчих товариств підприємству райспоживспілки "Кооперативний ринок" станом на 31.12.2003р. про створення підприємства районної спілки споживчих товариств (додаток №2 до постанови правління Коростишівської РСС від 15.12.2003р. №82 (т.1 а.с.170-172) позивачу було передано по бухгалтерському балансу основні засоби, інше майно, активи і пасиви для забезпечення діяльності підприємства, до якої, як першочерговий вид, відповідно до Статуту, відноситься створення умов торгуючим і покупцям для здійснення купівлі-продажу (тобто забезпечення роботи ринку).
Серед об'єктів, які включено в інвентаризаційний опис, котрий є додатком до акту приймання-передачі, є й криті столи по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві.
Як передбачено пунктом 4.3 Статуту позивача, підприємство користується майном, переданим райспоживспілкою в оперативне управління і з її дозволу вправі здавати в оренду, надавати за плату в тимчасове користування будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, тощо.
Стаття 759 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі ст. 761 ЦК України право передачі майна в найм (оренду) має власник майна, однак цією нормою визначено також право передання майна у найм особою, якій належать майнові права. Отже, слід вважати, що особи, яким надане право передання майна в найм, мають володіти правом розпоряджатися майном.
З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2005р. між підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1було укладено договір №206 (т.1 а.с.21), за яким підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (за договором "орендодавець") передає у тимчасове платне користування підприємцю ОСОБА_1 (за договором "орендарю") торгові місця НОМЕР_1 пром.групи площею по 3кв.м. кожне за адресою: вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві, а орендар зобов'язався своєчасно, в термін, обумовлений в договорі, сплачувати встановлену орендну плату.
Необхідність укладення такого договору адміністрацією ринку з продавцями торговельних місць випливає із змісту пункту 20 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02р. №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за № 288/6576.
Твердження підприємця про те, що суд у рішенні зіслався на "Правила торгівлі на ринку", які складені самим позивачем за первісним позовом, який не наділений повноваженнями на розроблення і затвердження будь-яких правил щодо користуванням комунальним майном, є безпідставними, оскільки Правила торгівлі на ринку, як зазначалося вище та в оскарженому судовому рішенні, затверджені спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №56/118/84/105.
Згідно п.2.1 договору термін оренди встановлено з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. (але не більше одного календарного року).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір орендної плати за користування торговими місцями НОМЕР_1 складає по 48грн. за кожне.
Сторони погодили, що орендна плата сплачується готівкою в касу ринку наперед, не пізніше 5 числа. При несплаті орендної плати у вказаний період сплати вона вважається простроченою (п.3.2 договору).
Як передбачено п.6.1 договору, при порушенні орендарем будь-якого із зобов'язань по сплаті орендної плати орендодавець має право нарахувати орендарю пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.
Приймання-передача торгового місця по даному проводиться по акту приймання-передачі, який підписується сторонами даного договору або уповноваженими сторін (п.7.2 договору).
15.10.2005р. сторони уклали додаткову угоду до договору №206 (т.1 а.с.23), змінивши п.3.1 договору та встановивши, що розмір орендної плати за користування торговим місцем складає 78грн. за кожне.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов'язків (п.1 ч.2 статті 11 ЦК України).
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 вказаної статті).
Підприємець ОСОБА_1, заперечуючи факт передачі їй підприємством Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" торгових місць, вказувала на те, що до підписання договору її примусили шляхом погрози, а примірник додаткової угоди до договору та акту приймання-передачі основних засобів було підписано не нею, тобто ОСОБА_1, а іншою особою, яка підробила підпис підприємця, підтвердженням чому є висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України в Житомирській області №230 від 10.10.2007р. (т.1 а.с.125-128), в якому зазначено, що підпис в графі "приватний підприємець" представленої на дослідження копії акту приймання-передачі основних засобів в оперативну оренду від 01.02.2005р. виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.
Проте, всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень проти них, доказів на підтвердження того, що до підписання договору оренди №206 від 01.01.2005р. підприємця ОСОБА_1 було примушено шляхом погрози, підприємець не надала.
Крім того, твердження підприємця про те, що вона не приймала торгові місця від позивача за первісним позовом, так як не підписувала акт приймання-передачі та додаткову угоду до договору оренди, не беруться до уваги, оскільки в письмових запереченнях на позов (т.1 а.с.61-62) ОСОБА_1 визнала факт існування правовідносин за договором оренди №206 від 01.01.2005р. та його виконання, посилаючись, при цьому, на відсутність будь-яких боргів за даним договором в зв'язку з проведенням повних розрахунків перед підприємством Коростишівської РСС "Колоперативний ринок".
Ту обставину, що підприємець ОСОБА_1 сплачувала орендну плату за користування торговими місцями НОМЕР_1, підтвердив також і позивач за первісним позовом, надавши довідку №271 від 30.05.2007р. та талон №206 на закріплення торгового місця, на зворотній стороні якого вказані дати платежів та номери документів, по яких вони проводились (т.1 а.с.71,72).
Наведене свідчить про схвалення підприємцем ОСОБА_1 договору №206 від 01.01.2005р. та додаткової угоди до нього, оскільки підприємець приступила до його виконання.
Відповідач за первісним позовом, заперечуючи проти вимоги підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" про повернення торгових місць, також зазначає, що на момент укладення оспореного договору, предметом якого, виходячи з положень п.1.3 "Правил торгівлі на ринку" та ч.1 ст.79 Земельного кодексу України, є передача в оренду визначеної на місцевості площі, що розміщена на земельній ділянці та безпосередньо з нею пов'язана, у підприємства райспоживспілки "Кооперативний ринок" відсутній державний акт на право власності або постійного користування земельною ділянкою по вул.Шевченка,40, що виключає його право на укладення будь-яких договорів оренди торговельних місць - земельних ділянок за вказаною адресою, до якої входять торгові місця НОМЕР_1, а також відсутні будь-які речові права на вказану земельну ділянку, оскільки власником цієї земельної ділянки є територіальна громада м.Коростишева (землі резерву), а власником критих столів є підприємець, яка виготовила їх за власні кошти.
Однак, факт належності підприємцю на праві власності столів (прилавків) ніким не спростовується, оскільки предметом спору є торгові місця НОМЕР_1 надані їй в оренду.
За визначенням пункту 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. №57/188/84/105 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.03.2002р. за №288/6576, торговельним місцем є площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо.
Тобто, відповідач помилково ототожнює торгове місце зі спорудами, які на ньому можуть бути розташовані.
Крім того, предметом оренди за договором №206 від 01.01.2005р. виступали торгові місця, а не земельні ділянки, на яких вони розташовані.
Не заслуговують на увагу й доводи відповідача за первісним позовом про те, що єдиним підприємством, якого Коростишівська міська рада, як власник земельної ділянки по вул.Шевченка,40, наділила повноваженнями на укладення договорів оренди земельних ділянок (торговельних місць) на території міського ринку у спірному періоді є комунальне підприємство "Коростишівський міський ринок", з яким підприємцем і було укладено договори оренди спірних торгових місць оскільки докази на підтвердження того, що спірні торгові місця перебували на балансі третьої особи, в матеріалах справи відсутні, тоді як довідкою виконавчого комітету Коростишівської міської ради №849/23 від 12.06.2007р. (т.1 а.с.95), виданої на запит суду, підтверджується, що торгівельних місць в м.Коростишеві по вул.Шевченка,40 на балансі у комунального підприємства "Коростишівський міський ринок" немає.
Крім того, згідно довідки виконкому від 17.05.2007р. №721/23 (т.1 а.с.70), також виданої на запит господарського суду першої інстанції, за період з 21.04.2006р. по 16.05.2007р. рішення про затвердження генерального плану кооперативного ринку (торгових місць) комунальному підприємству "Коростишівський міський ринок" виконавчим комітетом Коростишівської міської ради та сесією міської ради не приймалося.
Надана третьою особою копія договору підряду №100/2007 на проведення пошукових та проектних робіт від 20.09.2007р. (т.1 а.с.163-165) не розцінюється в якості достовірного та належного доказу на підтвердження того, що спірні торгівельні місця належать третій особі.
Оскільки строк дії оренди було встановлено до 31.12.2005р., орендодавець (позивач за первісним позовом) надіслав підприємцю ОСОБА_1 попередження №531 від 10.12.2005р. (т.1 а.с.167) щодо переукладення договору оренди на 2006 рік, претензію №73 від 16.01.2006р. (т.1 а.с.168,169), в якій запропонував підприємцю укласти договір оренди торгового місця на 2006 рік або звільнити торгове місце.
Докази на підтвердження того, що відповідач відреагував на зазначені претензію та попередження, в матеріалах даної справи відсутні.
Договір оренди торгових місць на 2006 рік підприємець з позивачем за первісним позовом не укладала, проте, продовжувала користуватись спірними торговими місцями.
Як передбачено ст.764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом місяця, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений раніше.
В зв'язку з ухиленням ОСОБА_1 від укладення договору оренди на новий строк, підприємство Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" 23.02.2006р. звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до підприємця про звільнення спірних торгових місць, про що свідчать матеріали справи №12/189"НМ".
Однак, рішенням господарського суду Житомирської області у справі №12/189"НМ", яке набрало законної сили, у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с.173-174).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач (наймодавець) погодився на продовження терміну дії договору на той же самий термін, тобто із 01.01.2006р. по 31.12.2006р.
Доводи підприємця про те, що прийняття рішення у справі №12/189"НМ" виключає повторне звернення підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" з таким же позовом, спростовані місцевим господарським судом, з посиланням на те, що суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення суду між тими ж сторонами з тих же підстав та предмету спору, тоді як вимоги у справі №12/189"НМ" та вимог у даній справі грунтуються на різних підставах заявленого позову, і з таким висновком погоджується колегія суддів.
08.12.2006р. підприємство Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" надіслав підприємцю ОСОБА_1 листа за №926 від 12.12.2006р. (т.1 а.с.129,130), в якому, повідомивши про закінчення дії договору оренди №206 від 01.01.2005р. та наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму, поставив вимогу сплатити заборгованість по орендній платі в розмірі 2574,00грн. за 11 місяців 2005 року, а також повернути торгові місця НОМЕР_1 попередивши, що у разі невиконання цієї вимоги звернеться до господарського суду за захистом свого порушеного права.
Проте, даний лист також залишений відповідачем за первісним позовом без належного реагування.
Відповідно до ст.785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено у договорі.
У відповідності до пунктів 4.8, 7.3 договору оренди №206 від 01.01.2005р. орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт в належному стані за актом здачі-прийому.
Проте, всупереч наведеному, після закінчення терміну дії договору оренди підприємець ОСОБА_1 не виконала свого обов'язку щодо фактичного звільнення торгових місць НОМЕР_1, продовжуючи користуватись ними.
Таким чином, вимога підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" про зобов'язання підприємця ОСОБА_1 звільнити торгові місця НОМЕР_1 по вул.Шевченка,40 у м.Коростишеві є обґрунтованою й правомірно задоволена господарським судом першої інстанції.
Судова практика свідчить про аналогічну позицію (постанови Житомирського апеляційного суду у справах 12/188"НМ", №12/190"НМ", 12/194"НМ", (т.1 а.с.131-133,137-139,143-145), які залишені без змін постановами Вищого господарського суду України (т.1 а.с.39-40,134-135,146-148).
Крім того, ухвалою Верховного Суду України від 17.05.2007р. у справі №12/190"нм" відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України у цій справі (т.1 а.с.140).
Як встановлено ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Враховуючи те, що вищевказаною нормою цивільного законодавства прямо передбачені відповідальність наймача у вигляді сплати неустойки у певному розмірі за невиконання обов'язку повернення речі після припинення договору найму, висновок місцевого господарського суду про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 4665,00грн. за період з 01 січня 2007 року по 30.10.2007р. є правомірним та не суперечить чинному законодавству.
Твердження підприємця про те, що судом першої інстанції не враховано визначений законом термін позовної давності при стягненні неустойки, є безпідставними, оскільки згідно з ч.3 ст.268 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Таку заяву ні підприємець, ні її представники в ході судового розгляду спору в суді першої інстанції не заявляли.
Крім того, такою, що підлягає задоволенню, є й вимога позивача за первісним позовом про стягнення на його користь з ОСОБА_1 боргу по орендній платі в сумі 2808грн. за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., оскільки, всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень проти них, підприємець доказів сплати заборгованості по орендній платі в розмірі 2808грн. за період за 2006 рік не надала.
Колегія суддів вважає обґрунтованою також вимогу підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" про стягнення з підприємця ОСОБА_1 пені за прострочення сплати орендних платежів та погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач за первісним позовом неправомірно нарахував пеню за один рік, не застосувавши п.6 ст.232 ГК України, у відповідності з яким нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а також вимог Закону України "Про відповідальність за невиконання грошового зобов'язання".
Виконаний господарським судом першої інстанції розрахунок пені, обчислений з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, за період з лютого 2006 року по грудень 2006 року, є правильним. Стягненню з підприємця ОСОБА_1 на користь позивача за первісним позовом підлягає 229,38грн. пені.
Судова колегія погоджується й з висновком господарського суду Житомирської області про відмову в зустрічному позові підприємця ОСОБА_1 до підприємства Коростишівської РСС "Кооперативний ринок" про визнання договору №206 оренди торгових місць недійсним.
Так, частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, а волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.ч.2,3 ст.203 ЦК України).
Згідно з ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Крім того, як передбачено ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Загальні підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Так, згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України).
Частиною 3 ст.215 Цивільного кодексу України встановлено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Однак, всупереч правилу ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування та подання доказів в обґрунтування позовних вимог і заперечень проти них, підприємець ОСОБА_1 не довела, що зміст договору оренди від 01.01.2005р., укладеного з позивачем за первісним позовом суперечить загальним положенням про правочини та про найм.
Форма оспорюваного договору відповідає вимогам законодавства.
Не доведено підприємцем й порушень ч.ч.2,3,4 ст.203 Цивільного кодексу України при укладенні оспорюваного договору.
До того ж, як вказувалось вище, підприємець добровільно виконувала умови договору, сплачуючи орендодавцеві торгових місць орендну плату.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що, оцінивши доводи сторін, третьої особи, подані ними докази в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення з підприємця ОСОБА_1 на користь підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок 2808,00грн. боргу по орендній платі, 229,38грн. пені, 4665,00грн. - неустойки за неповернення торгового місця, а також зобов"язання підприємця ОСОБА_1звільнити торгові місця НОМЕР_1, які розташовані за адресою м. Коростишів, вул.Шевченка,40, Житомирської області на території підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" шляхом передачі торгових місць НОМЕР_1 по акту приймання-передачі.
Судові витрати правомірно покладені судом на підприємця пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві та спростовуються матеріалами справи, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового акту.
Рішення господарського суду Житомирської області від 07.12.2007р. слід залишити без змін, а апеляційну скаргу підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 07 грудня 2007 року у справі № 5/921 залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м.Коростишів Житомирської області - без задоволення.
2. Справу № 5/921 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим:
1 - до справи
2 - п/п ОСОБА_1
3 - п-ву Коростишівської РСС "Кооперативний ринок"
4 - КП "Коростишівський міський ринок"
5 - в наряд