КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2012                                                                                           № 29/40пн-55/138

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сітайло  Л.Г.

суддів:            Алданової  С.О.

          Чорної Л.В.

при секретарі:          Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача – не з’явились

від відповідача – ОСОБА_1 (дов. № 5-8 від 05.09.2011 року).

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агентство маркетингових досліджень АМІ» на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року ( суддя Ягічева Н.І.)   

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче

                    підприємство Агентство маркетингових досліджень АМІ»

до                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича  

                    фірма «Елетек ЛТД»

про               визнання відсутнім права Відповідача на стягнення з Позивача

                    заборгованості у розмірі 459 758,66 грн., 3% річних у розмірі 13                

                    792,75 грн. пені у сумі 50 573,44 грн., інфляційних витрат у  

                    розмірі 63 319,78 грн., витрат на послуги адвоката у сумі 55 501,19 грн.

                                                       В С Т А Н О В И В :

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агентство маркетингових досліджень АМІ» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Елетек ЛТД» про визнання відсутнім права Відповідача на стягнення з Позивача заборгованості у розмірі 459 758,66 грн., 3% річних у розмірі 13 792,75 грн. пені у сумі 50 573,44 грн., інфляційних витрат у  розмірі 63 319,78 грн., а також витрат на послуги адвоката у сумі 55 501,19 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що між ним та відповідачем 01.08.2008 року укладено договір № 101/2 на поставку товару. Всупереч нормам чинного законодавства, Відповідачем не дотримано вимог щодо якості поставленого товару за Договором, в зв»язку з чим позивачем повернуто товар неналежної якості ТОВ “Науково-виробнича фірма “ЕЛЕТЕК Лтд”. Враховуючи вищевикладене, у відповідача відсутнє право на стягнення з ТОВ “НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ” грошових коштів в розмірі 459 758,66 грн. за поставлений товар, згідно з накладними № РН-0001086 від 01.10.2008 року та № РН-0001102 від 14.10.2008 року, а також, в силу приписів статті 625 ЦК України, 3% річних в розмірі 13 792,75 грн., пені в розмірі 50 573,44 грн. та індексу інфляції в розмірі 63 319,78 грн.

Крім того, Позивач вважає, що у Відповідача відсутнє право на стягнення з Позивача суми витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 55 501,19 грн., оскільки Відповідачем не обґрунтовано зв'язок між наданням зазначених послуг та спірним Договором поставки № 101/2 від 01.08.2008 року, доцільність таких послуг, а також не наведено розрахунку вказаної суми за надані послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» про визнання відсутнім права на стягнення заборгованості.

Ухвалюючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не надано доказів виявлення будь-яких недоліків придбаного товару або доказів того, що товари мали приховані недоліки.   

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року по справі № 29/40пн-55/138 скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Ухвалою від 01.02.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду 20.02.2012 року.

У судове засідання 20.12.2012 року не з’явились представники позивача та відповідача.

Розпорядженням Секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб»єктами від 12.03.2011 року, у зв»язку з перебуванням судді Дикунської С.Я. на лікарняному та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства, в частині додержання процесуальних строків, змінено склад колегії.

В судове засідання 13.03.20012 року з»явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «ЕЛЕТЕК ЛТД» та заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, а також просив залишити без змін рішення Господарського суду м. Києва від 17.11.2011 року, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство Агентство маркетингових досліджень АМІ», в судове засідання представника не направив, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

          Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

01 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство Агентство маркетингових досліджень АМІ” (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича фірма “ЕЛЕТЕК Лтд” (Відповідач) укладено Договір поставки № 101/2 комп'ютерного обладнання (далі -Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору, на підставі видаткових накладних у період з серпня 2008 року по листопад 2009 року, Позивач придбав у Відповідача товар на загальну суму 1 966 992,20 грн., з якої Позивачем сплачено 1 426 750,80 грн., що підтверджується Актами звірки взаємних розрахунків станом на 10.08.2009 року та  09.02.2010 року, які містяться в матеріалах справи.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено, що здача та приймання Товару за кількістю, комплектністю, якістю та асортиментом здійснюється за участю уповноважених представників Покупця та Постачальника безпосередньо під час передачі Товару. Повноважним представником Постачальника вважається особа, яка видає Товар за накладною. Повноважним представником покупця вважається особа, яка приймає Товар за накладною та діє згідно з оригіналом довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, встановленого зразка. В момент приймання поставки Товару Покупець здійснює перевірку відповідності кількості та якості (комплектності) товару за правилами Інструкції П-6, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.07.65 року та Інструкції № П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.66 року. Після підписання накладної уповноваженими представниками обох Сторін претензії за кількістю, зовнішнім виглядом, комплектністю та асортиментом не приймаються.   

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, які захищаються, зокрема, шляхом визнання наявності або відсутності прав.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі – ГПК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

          Згідно зі ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.  Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.  Продавець і покупець можуть домовитися про передання товару підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

          Відповідно до ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

          Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. А у відповідності до частини другої ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем не надано жодних доказів передання Відповідачем товару за видатковими накладними № РН-0001086 від 01.10.2008 року та № РН-0001102 від 14.10.2008р., який містить будь-які недоліки або доказів існування прихованих недоліків ( акту про виявлення недоліків товару, Акту обстеження товару, повідомлення відповідача про передачу неякісного товару, тощо).

          Статтею 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов’язання, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

          Крім того, статтею 678 ЦК України передбачено наслідки передання товару неналежної якості. Так, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни; 

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. 

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 

2) вимагати заміни товару.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо ненадання позивачем доказів звернення до відповідача з приводу отримання товару неналежної якості та застосування норм статей 611, 678 ЦК України, в зв»язку з чим доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України захисту господарським судом підлягають порушені або оспорювані права і охоронювані законом інтереси позивача.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно з’ясовано обставини справи, ухвалено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ» та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року – відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -  

                                                    П О С Т А Н О В И В:

      Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Агентство маркетингових досліджень АМІ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.11.2011 року – без змін.

        Матеріали справи № 29/40пн-55/138 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Сітайло  Л.Г.

Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Чорна Л.В.

16.03.12 (відправлено)