РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2012 р.                                                           Справа № 8/141/2011/5003  

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого  судді                         Тимошенко О.М.

судді                                                   Огороднік К.М. ,
 судді                                                   Коломис В.В.   

при секретарі Саган І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2

від відповідача - ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача ТзОВ "Оптика-Люкс" на рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.12 р. у справі № 8/141/2011/5003

за позовом Фізична особа ОСОБА_1

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптика-Люкс"

про про стягнення вартості частки майна в сумі 696 982 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.01.2012 року у справі № 8/141/2011/5003 (суддя Грабик В.В.) позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Оптика-Люкс»на користь ОСОБА_1 вартість частки майна в сумі 694 826,00 грн., витрати на сплату державного мита в сумі 6948,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,27 грн. В решті позову відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачка, як учасник ТОВ «Оптика-Люкс», у 2008 році реалізувала своє право на вихід з учасників товариства з отриманням вартості частини майна, пропорційній частці у статному фонді. Однак товариством у строк до 12 місяців з дня виходу не було виплачено належну їй частку, яка становить 22% статутного капіталу. При цьому судом встановлено, що відповідно до фінансових звітів товариства за 2009 рік та 1-й квартал 2009 року, належна до виплати позивачу частка становить 694 826 грн., а не 696 982 грн., як вказує позивач. Вказане стало підставою для часткового задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить останнє скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити або припинити провадження у справі. В обґрунтування скарги зазначає, що подана позивачкою заява свідчить не про вихід з учасників товариства, а про намір вийти з учасників, і в подальшому цей намір не реалізовано. Судом невірно оцінено докази, що підтверджують повну сплату частки у статутному фонді позивачем, оскільки фактично така сплата становить 2,75 %, а не 22%. При визначенні належної до виплати частки судом не враховано, що виплата здійснюється за результатами визначення чистих активів підприємства на конкретну поточну дату.

В судовому засіданні представником відповідача підтримано доводи апеляційної скарги та уточнено вимоги прохальної частини скарги, а саме: прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Вказує, що порядок виходу учасника з товариства було дотримано у відповідності до норм закону та статуту товариства. Судом першої інстанції було вірно надано оцінку всім обставинам справи, в тому числі і щодо визначення належної до виплати частки, і щодо повної сплати частки позивачем у статутному фонді, а тому рішення є законним і обґрунтованим.

В судовому засіданні представник позивача підтримала викладені у відзиві заперечення та просить відмовити в задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптіка-Люкс” зареєстроване реєстраційною палатою Вінницької міської ради 11.08.1998 р. за реєстраційним № 2061 (а.с.10).

Статутом ТОВ “Оптіка-Люкс” передбачено наступне: місцезнаходження товариства: м.Вінниця, вул.Хмельницьке шосе, будинок 11/14 (п.1.3); засновниками (надалі -учасниками) товариства у відповідності з засновницькими документами є громадяни України: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (п.1.4.); товариство є юридичною особою з дня його державної реєстрації ... (п.3.1.); учасники товариства є фізичні особи, що підписали установчий договір і вступили у товариство у встановленому чинним законодавством та цим статутом порядку. Кожний з учасників товариства має право, крім іншого, вийти з товариства у визначеному цим статутом порядку (п.4.1.); учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників, але не пізніше ніж за два місяці до дня виходу (п.4.4.); у разі виходу з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді, виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він виходить з товариства, і в термін до 12 місяців з дня виходу (п.4.5.); для забезпечення діяльності товариства за рахунок вкладів учасників товариства створюється статутний фонд у розмірі 65 000 грн.; частки в статутному фонді розподіляються таким чином: ОСОБА_3 - 51 000 грн. (78%), ОСОБА_6 - 14 000 грн. (22%) (п.5.4.); органами управління товариства є: збори учасників товариства, директор; органом контролю є: ревізійна комісія (п.8.1.) (а.с.10-26).

27.10.1998 р. реєстраційною палатою Вінницької міської ради зареєстровано зміни до статуту ТОВ “Оптіка-Люкс” відповідно до яких пункт 1.3. статуту викладено в наступній редакції: "1.3. Місцезнаходження товариства: м.Вінниця, вул.50-річчя Перемоги/Коцюбинського 26/58 (будинок побуту "Ювілейний")" (а.с.27).

12.10.2007 р. ОСОБА_6 уклала шлюб з гр. ОСОБА_7, внаслідок чого змінила прізвище на ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_2 (а.с.31).

Відповідно до положень статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом (ч. 1). Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (ч. 2).

Як вбачається із Статуту ТОВ «Оптика-Люкс», учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників, але не пізніше ніж за два місяці до дня виходу (п. 4.4). У разі виходу з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він виходить з товариства, і в термін до 12 місяців з дня виходу.

У постанові Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вказується наступне:  учасник товариства з обмеженою відповідальністю  вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не  пов'язується ні з рішенням зборів учасників,  ні з внесенням змін до установчих документів товариства.  У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам  органами  зв'язку. Положення  установчих документів, які  обмежують  чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними (п.28); при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випаду неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п.30).

Як зазначалось вище, частка ОСОБА_1 (ОСОБА_6) у статутному фонді товариства становить 22%, яка у гривневому еквіваленті складає 14000,00 грн. (п. 5.4 Статуту).

Однак, з наданих позивачкою доказів внесення частки у статутний фонд товариства (а.с. 28) вбачається, що останньою сплачено лише 1790,00 грн., що підтверджується квитанцією № 5501 від 12.10.1998 р. (платник: ОСОБА_6, призначення внеску: внесок в статут.).

Колегія суддів зазначає, що інший доказ - квитанція № 38 від 29.09.2005 р. про сплату коштів в сумі 13310,00 грн. не розцінюється судом як доказ внесення позивачем решти частки з наступних підстав.

Як вбачається з реквізитів вказаної квитанції, платник: ТОВ «Оптіка-Люкс»через ОСОБА_6; код платника: 30054736; отримувач: ТОВ «Оптіка-Люкс»; призначення платежу: зарахування отримувачу поповнення статутного фонду.

Таким чином, зазначеною квитанцією стверджується сплата товариством коштів в сумі 13310,00 грн. як поповнення статутного фонду, а не як сплата гр.. ОСОБА_6 внеску в статут товариства. Слід зазначити, що можливість поповнення статутного фонду закріплена в п. 5.6 Статуту і таке поповнення може відбуватись за рахунок прибутку, отриманого товариством від господарської діяльності. Не вчинення товариством в подальшому дій щодо зміни статутного фонду за наслідками такої сплати свідчить про неналежну діяльність товариства (його органів), і жодним чином не свідчить про зарахування цієї сплати як внеску учасника ОСОБА_6, як стверджує позивач.

Відтак, документально підтверджується сплата позивачем частки лише в сумі 1790,00 грн., що складає 2,75% статутного фонду (65000,00 грн.).

Окрім цього, як передбачено п. 4.4 Статуту, учасник може вийти з товариства, попередивши про це інших учасників, але не пізніше ніж за два місяці до дня виходу.

Із тексту наявної в матеріалах справи нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_1 від 19.12.2008 року (а.с. 35) вбачається:

«Повідомляю про намір вийти з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіка-Люкс»(далі за текстом –«Товариство») та прошу виключити мене з складу учасників Товариства та виплатити мені вартість частини майна Товариства, пропорційну моїй частці у статутному капіталі товариства, яка складає 22 (двадцять два) відсотки.

Суд зазначає, що дослівний зміст заяви вказує, що остання є лише повідомленням про намір виходу з товариства, вчиненим в порядку п. 4.4 Статуту. Визначення термінів «Намір виходу»і «Вихід»(словосполучення і слово) свідчить про те, що останні є різними за своєю правовою природою, оскільки вказують на різні юридичні факти, дії та події і їх юридичні наслідки. Намір учасника вийти із складу товариства без зазначення конкретної дати остаточного у майбутньому терміну його реалізації і без подальшого додаткового підтвердження відповідних дати і факту, не є дією, а лише декларативно вказує на можливість такого у майбутньому.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 подано заяву «про намір вийти»з учасників товариства без зазначення конкретної дати виходу, то в даному випадку останньою мала бути подана заява «про вихід»після спливу двохмісячного строку з моменту попередження.

За наведених обставин заява ОСОБА_1 від 19.12.2008 р. не є заявою про її вихід з товариства та не підтверджує юридичного факту виходу із складу учасників товариства.

Відтак, суд приходить до висновку, що фактично ОСОБА_1 не вийшла з учасників товариства, оскільки висловлений у заяві від 19.12.2008 р. намір не був реалізований останньою.

Поряд з цим суд відзначає, що у Статуті товариства питання визначення вартості майна при виході або виключенні із товариства неурегульовано. Таким чином, виходячи з положень п. 30 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства, на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Суд першої інстанції при вирішенні питання щодо визначення вартості майна, що підлягає виплаті, не встановив чисті активи підприємства та фактично звернув стягнення і на боргові зобов'язання товариства.

Також суд першої інстанції безпідставно послався на заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 24.11.2009 р., як обов'язкове для господарського суду в частині встановленого ним факту про подачу на підприємство ОСОБА_1 в грудні 2008 р. заяви про вихід зі складу учасників.

Зазначеним заочним рішенням суду, як вбачається з його вступної, мотивувальної і резолютивної частин, вирішено трудовий спір, який виникає виключно з трудових правовідносин і регулюється положеннями КЗпП України, а також питання стягнення моральної шкоди. При вирішенні даного спору суд не досліджував обставин і не встановлював фактів виходу учасника товариства ОСОБА_1 з його складу, а лише зазначив про подання ОСОБА_1 в грудні 2008 р. заяви про вихід зі складу учасників. За наведених обставин, викладені у даному рішенні оціночні судження не можна ототожнювати з преюдиціальними фактами, встановленими судом при вирішенні іншої справи.

Оскільки факт виходу ОСОБА_1 з учасників товариства юридично не підтверджено, частка у статутному фонді товариства у повному розмірі не сплачена, колегія суддів прийшла до висновку, що позов заявлено безпідставно, а тому в його задоволенні слід відмовити.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від від 11.01.2012 року у справі № 8/141/2011/5003 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в позові відмовити. Відповідно до ст. 49 ГПК України суд проводить новий розподіл судових витрат, відповідно до якого за позивачем залишаються витрати за позовом та покладаються витрати відповідача за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оптика-Люкс" від 25.01.2012 року задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 11.01.2012 року у справі № 8/141/2011/5003 скасувати. Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідн.код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптика-Люкс" - 7020,10 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Господарському суду Вінницької області на виконання постанови видати наказ.

5. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Тимошенко О.М.  

Суддя                                                                                              Огороднік К.М.  

Суддя                                                                                              Коломис В.В.  

Вих.№ 01-12/3497/12