КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-59/08 Головуючий у І інстанції: Попікова О.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Маслія В.І., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі на постанову Господарського суду Київської області від 30 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МП НВФ «Екологічна ініціатива» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа: Арбітражний керуючий ОСОБА_1. про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою Господарського суду Київської області від 30.03.2007 року позов задоволено: визнано недійсними податкові повідомлень-рішення від 12.02.2004 року №№ 0000132600/0, 0000142600/0, 0000152600/0.
Рішення суду вмотивовано тим, що при винесенні відповідачем оскаржуваних податкових-рішень не було дотримано норми матеріального права, що підтверджується також висновком судово-економічної експертизи № 8013 від 04.12.2006 року.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта, які підтримали скаргу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено відсутність правових підстав для відмови в задоволенні позову.
З таким висновком колегія суддів погоджується.
Судом встановлено, що державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведено позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ МП НВФ „Екологічна ініціатива" за період з 01.10.2002р. по 1.04.2003р., про що складено відповідний акт № 8\26-16402166 від 12.02.2004 року.
На підставі вказаного акта перевірки та відповідно з пп.4.2.2 «б» п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 12.02.2004р. № 0000132600/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем „акцизний збір" загалом на суму 627054 грн., з яких 418036 грн. - сума основного платежу, а 209018 грн. - сума фінансових санкцій з цього податку; № 0000142600/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» загалом на суму 416040 грн., з яких 291500 грн. - сума основного платежу з податку на прибуток, а 123540 грн. - сума фінансових санкцій з цього податку; № 0000152600/0, яким Позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем „податок на додану вартість" загалом на суму 299785,5 грн., з яких 199857 грн. - сума основного платежу з ПДВ, а 99928,5 грн. - сума фінансових санкцій з цього податку.
Згідно акту перевірки, позивач в досліджуваному періоді був як платником податку на прибуток, так і платником податку на додану вартість, визначені порушення позивача мали місце під час проведення господарських операцій з ДП «Дубов»язівський спиртовий завод». Відповідно наявного в матеріалах справи Договору № 4/10 на надання послуг від 04.10.2002 р. (далі - Договір) позивач та відповідач уклали між собою договір, згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання надати послуги по виготовленню антикрижаної рідини „Арктика АК 65", відповідно технічних умов литовської фірми „Voyager Company Limited"; В п.1.2 цього договору передбачено, що отримана від Виконавця готова продукція передається Замовнику за актом прийому-передачі для подальшої її реалізації за межами України. Згідно з п.2.1 за надані послуги замовник оплачує виконавцю фактичні витрати по виготовленню антикрижаної рідини. Вартість надання вищевказаних послуг включає в себе витрати з заробітної плати, амортизації обладнання, податки, вартість енергоносіїв, вартість допоміжних матеріалів, необхідних для виготовлення готової продукції, це зазначено в п. 2.2 Договору. Відповідно його п.3.1, задля виконання вказаних в Договорі послуг, здійснюється поставка давальницької сировини автотранспортом Замовника, прийом якої проводиться за актом прийому-передачі, що зазначено в п. 3.2. Як вказано в п.5.1 цього документу, вихід готової продукції за технологічним регламентом вказується в специфікації до договору. Далі, в п.5.2 зазначено, що якість виготовленої антикрижаної рідини повинна відповідати технічним умовам замовника. Прийом-здача готової продукції провадиться за актами прийому-передачі. що зафіксовано в п.6.2 вищевказаного Договору. Умови оплати за виконання вказаних в Договорі послуг зазначені в п.4.1 та п.4.2, де вказано, що оплата послуг проводиться не пізніше 10 календарних днів з моменту відвантаження готової продукції. Датою оплати по договору вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Договір засвідчено підписами відповідальних осіб та відбитками печаток товариства та ДП „Дубов'язівський спиртовий завод".
З огляду на викладене та на підставі наявних в матеріалах справи доказах суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що згідно вказаного Договору товариство за компенсацію грошовими коштами, повинно було надати послуги по виготовленню продукції за узгодженим технологічним регламентом. Якість продукції повинна задовольняти визначеним сторонами технічним умовам, встановленими фірмою «Voyager Company Limited». Сировина для виготовлення замовленої продукції надається товариству Замовником - ДП „Дубов'язівський спиртовий завод". Ним же забирається виготовлена з цієї сировини готова продукція, в разі, якщо вона відповідає вказаним в Договорі вимогам.
Умовами Договору передбачалось, що товариством позивача надавалась послуга споживачу - ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", яка представляла собою процес виготовлення з давальницької сировини, спирту етилового, нового виду продукції - антикрижаної рідини, за встановленим замовником технологічним регламентом. Виготовлення нового продукту проводилось на виробничих потужностях, що належать товариству. При виконанні Договору товариство, як постачальник (виконавець по Договору) надає споживачу (замовнику за Договором) послугу по переробці наданої йому сировини на антикрижану рідину, якість якої повинна відповідати технічним умовам, визначеним в цьому Договорі. І відповідно споживач цієї послуги - ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", визнає якість виготовленої зі спирту антикрижаної рідини такою, що відповідає технічним умовам фірми «Voyager Company Limited», у відповідній кількості, то послуга переробки вважається наданою, її результати передано замовнику. Валовий дохід товариства від результату «надання цієї послуги представляє собою визнану замовником вартість переробки спирту етилового на антикрижану рідину, яка підлягає грошовій компенсації з боку замовника, та що відповідає пп.4.1.1 п.4.1 статті 4 Закону „Про оподаткування прибутку підприємств". З цієї ж вартості визначається і розмір податкового зобов'язання з податку на додану вартість, відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону „Про податок на додану вартість".
В зв'язку з тим, що за Договором за надання товариством послуг по виготовленню продукції передбачалось отримання грошових коштів, тобто компенсація, то його виконання та пов'язані з ним господарські операції по отриманню та передачі товарно-матеріальних цінностей можна вважати такими, що направлені на отримання його доходу. Однак, до складу валового доходу та оподаткованого податком на додану вартість обороту вартість цих цінностей входить тільки в разі передачі власності на них за компенсацію іншому господарюючому суб'єкту, або підтвердженні факту безоплатного отримання у власність товариства.
Як вбачається з тексту згаданого Договору та Акта перевірки, для його виконання було передано на переробку сировину - спирт етиловий, загальною вартістю 394,0 гри. І, на думку ДПІ, було використано у власному господарському обороті. Відсутність його вартості в складі валового доходу товариства була визнана порушенням п. 1.23 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". В п. 1.23 статті 1 згаданого Закону передбачено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. В Акті перевірки ця сума розрахована виходячи з кількості спирту та ціни за 1 дал. спирту, зазначеної в нарядах на відпуск спирту етилового та товарно-транспортних накладних, за якими спирт доставлено на підприємство, враховуючи курс НБУ на день завезення спирту на переробку. Отриманий за вказаними нарядами по довіреностях товариства спирт етиловий визнано безоплатно отриманим, використаним у власному господарському обороті, так як виготовлена з нього антикрижана рідина була передана не замовнику, який значиться за Договором - ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", а іншій юридичній особі, нерезиденту - литовській фірмі «Voyager Company Limited». На підставі цього розходження в Акті перевірки сировина визнана безоплатно отриманою, в зв'язку з тим, що постачальник сировини, вказаний в Договорі, як замовник переробки, та отримувач готової продукції не збігаються в одній особі.
Згідно представлених на дослідження документів, на виконання п.3.2 Договору спирт етиловий було передано товариству від ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" за актами прийому-передачі. Кількість переданого за цими документами спирту в Акті перевірки визначено в сумі 20901,82 дал. Вказані акти прийому передачі засвідчені підписами відповідальних осіб позивача та ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" і відбитками їх печаток, та підтверджують господарську операцію передачі спирту етилового товариству від ДП „Дубов'язівський спиртовий завод". Відповідно до умов Договору цей спирт є давальницькою сировиною. Підставою для складання цих Актів прийому-передачі в них зазначені спеціалізовані товарно-транспортні накладні, де вантажовідправником вказано ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", а вантажоодержувачем - литовська фірма «Voyager Company Limited», замовником перевезення вказана литовська фірма. Також в товарно-транспортної накладної вказується, що спирт отримано для ДП „Дубов'язівський спиртовий завод". Товарно-транспортні накладні засвідчені печаткою ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" та підписом його матеріально-відповідальної особи, вказано номери довіреностей вантажоодержувача. Відповідно вказана в Актах прийому передачі спирту та Нарядах на відпуск спирту етилового на експорт кількість спирту, була отримана на переробку саме товариством позивача, як і передбачено в Договорі.
Як вказувалось вище в Актах прийому передачі та товарно-транспортних накладних, підставою для передачі товариству позивача спирту етилового вказано Наряди на відпуск спирту етилового на експорт за Формою Н-2 (спирт). Цей документ підтверджує те, що спирт етиловий відвантажено на експорт. В Нарядах на відпуск
спирту етилового на експорт за Формою Н-2 (спирт) постачальником вказано ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", покупцем - литовська фірма „ Voyager Company Limited», який з огляду на приписи закону України „Про зовнішньоекономічну діяльність" є власником спирту етилового, отриманого від ДП „Дубов'язівський спиртовий завод".
Реквізити Замовника переробки товариству позивача за Договором - ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" тотожні реквізитам Виконавця, також ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" в Контракті №04/10 на переробку давальницької сировини від 04.10.2002р. Співпадають назви юридичної особи - ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" , коди ЄДРПОУ-00375195, юридичні адреси - 41655, пмт Дубов'язівка, Конотопського району, Сумської області, вул.П.Лусти, 38.
За наведених обставин, можна зробити висновок, що спирт етиловий було куплено литовською фірмою «Voyager Company Limited» у ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", з яким в подальшому, було укладено Контракт № 04/10 на переробку давальницької сировини від 04.10.2002р. на переробку спирту в антикрижану рідину на виробничих потужностях товариства. ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", в свою чергу, було укладено з товариством Договір, відповідно якого товариство зобов'язувалося надати послуги з виготовлення цієї рідини, відповідно до технічних умов литовської фірми на власних виробничих потужностях. Підтвердженням факту продажу спирту етилового ДП „Дубов'язівський спиртовий завод" литовській фірмі »Voyager Company Limited» є Наряди на відпуск спирту етилового на експорт за Формою Н-2 (спирт). Підтвердженням передачі цього спирту покупцю та доставки його на місце переробки є товарно-транспортні накладні за Формою № 1-ТН спирт. Підтвердженням отримання цього спирту товариством у переробку є Акти прийому-передачі та згадані в Акті перевірки довіреності товариства.
Що до стягнення з позивача сум податкового зобов'язання за платежем «акцизний збір» колегія судді вважає за необхідне зазначити наступне.
Акцизним збором, згідно вимог статті 3 Закону „Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої" оподатковується не антикрижана рідина, а спирт етиловий, що йде на її виготовлення. За цим Законом ставки застосовуються до кількості використаного спирту, а не виготовлених з нього товарів іншої номенклатури. В досліджуваному випадку ці ставки застосовані до спирту етилового, а не антикрижаної рідини, яка є кінцевою продукцією. З наведеного слідує, що по операціях з виготовлення антикрижаної рідини зі спирту етилового, отриманого на давальницьких умовах товариство позивача не являється платником акцизного збору, як виробник підакцизних товарів з давальницької сировини, передбачених в частині першій п.(а) ст.2 Декрету „Про акцизний збір", так як не є її виробником. В зв'язку з тим, що за Договором товариство є виконавцем, переробником давальницької сировини, а не замовником, то воно не може бути платником акцизного збору, згідно частини другої п.(а) ст.2 Декрету, як замовник, за дорученням якого виготовляється продукція на давальницьких умовах. Замовником за вказаним договором виступає ДП „Дубов'язівський спиртовий завод", а не товариство позивача.
Оскільки позивач, за вказаними в Акті перевірки даними є резидентом України то під визначення платника акцизного збору за п.(б) ст.2 Декрету „Про акцизний збір", як нерезидента, що здійснює виготовлення підакцизних товарів на митній території України безпосередньо або через постійні представництва, воно не підпадає. На підставі цих же даних товариство є юридичною особою.
З врахуванням того, що позивач отримав спирт етиловий відповідно п.3.1 Договору у переробку у резидента України на її території на давальницьких умовах, а спирт етиловий, як підакцизний товар не став власністю позивача, то останій не може бути платником акцизного збору відповідно п.(д) статті вказаного Декрету.
З наведеного слідує, що по операціях, проведених на виконання Договору позивач не являється платником акцизного збору відповідно вимог ст. 2 Декрету „Про акцизний збір".
Отже, всупереч ст. 71 КАС України відповідач не довів суду обґрунтованості своїх тверджень.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Зважаючи на те, що постанова Господарського суду Київської області від 30.03.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у справі.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 30 березня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 22-а-59/08 Головуючий у І інстанції: Попікова О.В.
Суддя-доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
04 березня 2008 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Маслія В.І., при секретарі Ковальчук А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі на постанову Господарського суду Київської області від 30 березня 2007 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МП НВФ «Екологічна ініціатива» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області, третя особа: Арбітражний керуючий ОСОБА_1. про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Київської області від 30 березня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: