Справа № 11-17/12Головуючий у 1-й інстанції Костів О.З.
Категорія - .3 ст.187, ч.1 ст.190,
ст.353, ч.3 ст.185 КК УкраїниДоповідач - Лекан І.Є.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 лютого 2012 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючої Лекан І.Є.
суддів Декайло П.В., Іващенко О.Ю.
за участю прокурора Маслюка О.П.
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4
ОСОБА_5
ОСОБА_6
потерпілого ОСОБА_7
представника
потерпілого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі 08 лютого 2012 року кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1, захисника засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_4, захисника засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_5, на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 05 квітня 2011 року.
Даним вироком,
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Рівне, громадянин України, з вищою освітою, одружений, непрацюючий, зареєстрований у АДРЕСА_3, проживаючий в АДРЕСА_2, раніше судимий:
- 19 травня 2000 року колегією суддів судової палати в кримінальних справах Рівненського обласного суду за п.п. “е”, “ж” ст.93, ч.2 ст.141, ч.2 ст.145, ч.2 ст.215-3 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією ? частини майна. Звільнений 11 березня 2008 року умовно-достроково на невідбутий строк 2 роки 8 місяців 12 днів,-
засуджений за ч.3 ст.187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ст.71 КК України до покарання, призначеного з даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком колегії суддів судової палати в кримінальних справах Рівненського обласного суду від 19 травня 2000 року і за сукупністю вироків ОСОБА_1 остаточно призначено покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 залишено утримання під вартою і строк відбування покарання постановлено рахувати з 26 квітня 2010 року.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженець с.Нараїв Бережанського району Тернопільської області, громадянин України, з середньою освітою, одружений, непрацюючий, проживаючий в АДРЕСА_4, раніше судимий:
- 22 жовтня 1991 року Тернопільським міським судом за ч.3 ст.140 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна;
- 18 серпня 1994 року Тернопільським міським судом за ч.2 ст.143, ч.2 ст.140, ч.1 ст.215-3, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців з конфіскацією майна;
- 05 березня 1997 року Тернопільським міськрайонним судом за ч.1 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 2 роки із застосуванням примусового лікування від наркоманії;
– 23 березня 2001 року Тернопільським міським судом за ч.3 ст.142, ч.2 ст.229-6, ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до позбавлення волі на строк 7 років, із конфіскацією майна та із застосуванням примусового лікування від наркоманії. Звільнений 09 грудня 2006 року по відбуттю строку покарання, -
–
засуджений за ч.3 ст.187 КК України на 7 (сім) років 6 (шість) місяців з конфіскацією майна.
Запобіжний захід ОСОБА_2 залишено утримання під вартою і строк відбування покарання засудженому постановлено рахувати з 26 квітня 2010 року.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженець та житель АДРЕСА_5, з вищою освітою, неодружений, на утриманні одна неповнолітня дитина, непрацюючий, раніше не судимий, -
засуджений за:
– ст. 353 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження;
– за ч.1 ст.190 КК України на 2 роки обмеження волі;
– за ч.3 ст.185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 залишено утримання під вартою і строк відбування покарання постановлено рахувати з 26 квітня 2010 року.
Цивільні позови потерпілих задоволено.
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно:
- в користь ОСОБА_9 - 9244 грн.,
- в користь ОСОБА_10 - 12438 грн.,
- в користь ОСОБА_7 - 17540 грн..
Судом постановлено стягнути з ОСОБА_3:
- в користь ОСОБА_10 - 5160 грн.;
- в користь ОСОБА_11 - 1291,50 грн.;
– - в користь ОСОБА_12 - 699 грн..
Згідно вироку суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за наступних обставин.
25 квітня 2010 року близько 18 год. у ОСОБА_1, який знаходився в м.Тернополі та перебував в стані алкогольного сп'яніння, виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна. Надалі для реалізації свого злочинного умислу, цього ж дня, під час перебування в м.Тернополі, домовився з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які також перебували в стані алкогольного сп'яніння, повідомивши їм про свій намір та розподілив ролі кожного з них.
Відповідно до попередньої домовленості, яка мала місце 25 квітня 2010 року в м.Тернополі та розподілених ним ролей, ОСОБА_2 повинен був відволікти увагу ОСОБА_10, ОСОБА_1 вступити в розмову із ОСОБА_13, а ОСОБА_3, тим часом, з кімнати будинку мав таємно викрасти жорсткий диск (вінчестер) з персонального комп'ютера, на якому знаходилась бухгалтерська документація ОСОБА_13.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи відповідно до чітко розподілених ролей, 25 квітня 2010 року о 19 год. 45 хв. ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі таксі марки «Део»д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_14, під'їхали до господарства, належного ОСОБА_15, що в с.Дичків Тернопільського району Тернопільської області, в якому проживав ОСОБА_13 із сім'єю. Надалі, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 безперешкодно ввійшли на територію даного господарства. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 підійшли до входу в будинковолодіння, а ОСОБА_1 став за рогом будинку таким чином, щоб залишитися непоміченим, однак, щоб мати можливість спостерігати, що відбувається перед входом в будинок.
Знаходячись в господарстві, належному ОСОБА_15, ОСОБА_3, з метою створення видимості законного перебування в господарстві, для подальшого вчинення таємного викрадення системного блоку (вінчестеру) із однієї з кімнат будинку, коли з будинку вийшли ОСОБА_10 та ОСОБА_9, пред'явив їм посвідчення працівника міліції серії НОМЕР_2, видане 17 січня 2003 року УМВС України в Тернопільській області на прізвище ОСОБА_16, яке не підтверджує його дійсного статусу, видавши себе за працівника правоохоронного органу, якого потерпілі помилково сприйняли за службову особу.
Під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на порозі біля ходу в будинок, ОСОБА_1 помітив, що ОСОБА_10 увійшла в приміщення будинку, і в той час у нього та ОСОБА_2 виник злочинний намір, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_2 взяти в ОСОБА_3 пневматичний пістолет, завести ОСОБА_10 та ОСОБА_9 на кухню і насильно утримувати їх там та жестом руки показав ОСОБА_2, щоб він заходив в приміщення будинку. Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла попередня домовленість про вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном.
ОСОБА_2, виконуючи вказівку ОСОБА_1, діючи згідно домовленості з ним, підійшов до ОСОБА_3, взяв у нього пневматичний пістолет та направився в будинок. Відчинивши вхідні двері, які були при відкриті, він, тримаючи в руках пневматичний пістолет, зайшов в будинковолодіння, де направив пістолет на ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які сприймали пістолет за бойовий. Після цього, ОСОБА_2 із застосуванням фізичного насильства, яке виразилось у шарпанні ОСОБА_10 та ОСОБА_9 за волосся та у штовханні їх в спину, а також із застосуванням психічного насильства щодо них, наказав їм пройти на кухню та лягти на підлогу, що вони зробили.
Слідом за ОСОБА_2 в будинок увійшов ОСОБА_3, а потім ОСОБА_1.
ОСОБА_3, діючи згідно досягнутої напередодні домовленості на вчинення крадіжки, не усвідомлюючи, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла злочинна змова, направлена на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, не знаючи, що ОСОБА_2 застосовано фізичне та психологічне насильство відносно потерпілих, одразу направився в кімнату, де зі слів ОСОБА_1 знаходився персональний комп'ютер.
Проходячи по коридору будинку ОСОБА_3 помітив в іншій кімнаті зліва по ходу неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_11 і у нього виник злочинний намір, направлений на заволодіння належним їм майном, шляхом обману.
Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 увійшов в кімнату та повідомив ОСОБА_11 та ОСОБА_12 неправдиві відомості про те, що він є працівником міліції і перебуває в помешканні у зв'язку із виконанням службового обов'язку та сказав передати йому для перевірки їх мобільні телефони. Потерпілі, будучи введеними ОСОБА_3 в оману, не підозрюючи, що він не є працівником міліції, добровільно передали свої мобільні телефони, зокрема: ОСОБА_12 мобільний телефон марки ia 6555»вартістю 595 гривень, в якому знаходився стартовий пакет оператора стільникового зв'язку «Київстар»вартістю 25 гривень, картка пам'яті okia»ємкістю 2 ГБ вартістю 79 грн., внаслідок чого їй спричинено шкоду на загальну суму 699 гривень. ОСОБА_11, будучи обманутою ОСОБА_3, добровільно передала йому мобільний телефон торгової марки «Nokia 7510»вартістю 1187 грн. 50 коп., в якому знаходився стартовий пакет оператора стільникового зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн., картка пам'яті марки »ємкістю 2 ГБ вартістю 79 грн., внаслідок чого їй спричинено шкоду на загальну суму 1291 грн. 50 коп..
Після цього ОСОБА_3 пройшов в одну із кімнат, на яку йому вказував ОСОБА_1, де із системного блоку персонального комп'ютера, що знаходився під комп'ютерним столиком, за допомогою заздалегідь приготовленої викрутки від'єднав та викрав жорсткий диск (вінчестер) вартістю 2300 гривень, а також із даної кімнати викрав відеокамеру марки «Саnon FS100» вартістю 2860 грн. 80 коп., чим завдав потерпілій ОСОБА_10 шкоди на загальну суму 5160 грн. 80 коп..
ОСОБА_1, знаходячись в приміщенні будинку, зауваживши, що потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_9 знаходяться на кухні лежачи на підлозі, а ОСОБА_2 погрожує застосуванням пістолету, направивши його на них, зайшов в приміщення кухні, де із погрозою застосування фізичного насильства щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 наказав їм зняти з себе золоті вироби.
Перебуваючи під психічним тиском застосування фізичного насильства, ОСОБА_9 зняла з пальців рук три золотих каблучки 585 проби вагою 4.16 грами вартістю 1250 грн., вагою 2.84 грами вартістю 850 гривень та вагою 5.3 грами вартістю 1600 грн., дві золотих сережки 585 проби загальною вагою 10.6 грами вартістю 3600 грн. на загальну суму 7300 грн., які положила на підлогу, а ОСОБА_1 ними заволодів.
Знаходячись в приміщенні коридору ОСОБА_1 зауважив, що в господарство в напрямку будинку йде ОСОБА_7. ОСОБА_2 він сказав ОСОБА_2 провести його на кухню. Виконуючи вказівку ОСОБА_1, коли ОСОБА_7 увійшов в приміщення будинку, ОСОБА_2 із застосуванням щодо нього фізичного насильства, яке виразилось у нанесенні ударів кулаками та рукояткою пістолета, наказав йому лягти на підлогу, що він і зробив. В результаті вказаних дій ОСОБА_7 отримав легкі тілесні ушкодження із короткочасним розладом здоров'я у вигляді садна і синців на обличчі та садна слизової оболонки верхньої губи. Також, у нього розірвався золотий ланцюжок, який знаходився на шиї.
В той час, коли ОСОБА_7 лежав на кухні, до нього підійшов ОСОБА_1 та зняв із шиї вже розірваний золотий ланцюжок 585 проби вагою 151 грами вартістю 17100 грн.. Також із лівої кишені штанів витягнув мобільний телефон торгової марки 2630»вартістю 400 грн., в якому знаходився стартовий пакет оператора стільникового зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн., на рахунку якого було 15 грн..
Коли ОСОБА_7 намагався підвестись на ноги, то ОСОБА_2 з метою перешкодити йому це зробити, застосовуючи щодо нього фізичне насильство, що виразилось у нанесенні йому декількох ударів по спині, не дав йому можливості підвестись, внаслідок чого спричинив йому легкі тілесні ушкодження у вигляді садна і синців ділянки правого передпліччя та синця правої половини спини.
Дії ОСОБА_2, які виразились у застосуванні фізичного та психічного насильства, якими він змусив потерпілих лягти на підлогу та не дав можливості їм підвестись, застосовуючи при цьому психічний та фізичний тиск, дали можливість ОСОБА_1, в цей час, заволодіти належними ОСОБА_9 мобільними телефонами марки 3310»вартістю 1400 гривень, зі стартовим пакетом оператора стільникового зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн., та мобільним телефоном торгової марки S3660»вартістю 494 грн., із стартовим пакетом оператора стільникового зв'язку «Київстар»вартістю 25 грн., які знаходилися в приміщенні кухні.
Вийшовши із приміщення кухні, ОСОБА_1 увійшов в приміщення спальної кімнати, звідки викрав чоловічу золоту запонку до сорочки 585 проби вагою 4.5 грами вартістю 1200 грн., дві золоті сережки 585 проби загальною вагою 20 грам вартістю 6038 грн., золотий жіночий браслет 585 проби вагою 17.33 грами вартістю 5200 грн., які належали ОСОБА_10.
Із незаконно нажитим майном ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину втекли, спричинивши ОСОБА_9 шкоду на загальну суму 9244 грн., ОСОБА_10 на загальну суму 17598 грн., ОСОБА_7 на загальну суму 17540 грн., ОСОБА_11 на загальну суму 1291 грн. 50 коп., ОСОБА_12 на загальну суму 699 грн..
Захисник засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в апеляції просить вирок суду в частині призначеного покарання за ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_3 змінити, пом'якшити, застосувавши ст.69 КК України, та на підставі ст.75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Також, просить вирок суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення з ОСОБА_3 в користь потерпілих ОСОБА_10 5160 грн., ОСОБА_11 1291.50 грн., ОСОБА_12 699 грн. спричиненої шкоди скасувати. Посилається на те, що ОСОБА_3 характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має на утриманні неповнолітню дитину, незадовільний стан здоров'я. Крім цього, судом не враховано те, що громадським захисником ОСОБА_6, який є батьком засудженого ОСОБА_3 02 лютого 2011 року на відшкодування спричиненої злочином шкоди, шляхом поштового переказу, було перераховано на адреси потерпілих 5160, 700 та 1295 гривень, в рахунок відшкодування спричиненої ОСОБА_3 шкоди, що підтверджується фіскальними чеками №№8034, 8035, 8036 від 02.02.2011 року, однак, потерпілі повернули отримані кошти, виражаючи своє небажання отримувати відшкодування, яке заподіяв їм злочинними діями ОСОБА_3.
Засуджений ОСОБА_1 за змістом своєї апеляції просить вирок суду в частині засудження його за ч.3 ст.187 КК України скасувати, посилаючись на те, що участі у розбійному нападі він не брав, його вина не доведена належним чином, матеріали справи сфальсифіковані працівниками міліції. Вважає, що досудове та судове слідство проведено однобічно, їх висновки не відповідають фактичним обставинам справи, проведені з істотним порушенням кримінально-процесуального та кримінального законодавства. Вказує, що на нього, працівники міліції, чинили фізичний тиск. В доповненнях до апеляції просить його виправдати.
Захисник засудженого ОСОБА_1 - ОСОБА_4 в апеляції просить вирок суду про засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст.187 КК України скасувати, а справу провадженням закрити на підставі п.2 ст. 6 КПК України. Зі змісту його апеляції вбачається, що кримінальну справу було порушено незаконно, досудове розслідування проведено односторонньо, необ’єктивно та неповно. Вважає, що матеріали кримінальної справи сфальсифіковано, вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, не доведена, посилається на невірну кваліфікацію дій ОСОБА_3. На його думку, досудовим слідством та судом істотно порушено вимоги кримінального та кримінально-процесуального законодавства. Стверджує, що вирок суду постановлено незаконно, обвинувачення ґрунтується на неналежних та протиречивих доказах.
Засуджений ОСОБА_2 вирок суду не оскаржує.
Заслухавши суддю-доповідача, засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6, які підтримали свої апеляції, потерпілого ОСОБА_7, представника потерпілого ОСОБА_8, які заперечили апеляції, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до наступного.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1, ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, за які їх засуджено, відповідають фактичним обставинам справи, визнаних судом доведеними, ґрунтуються на сукупності зібраних і належно оцінених доказів, та є правильними.
Зокрема, суд обґрунтовано взяв до уваги як докази по справі показання потерпілих, свідків, дані, що містяться в протоколах явок з повинною, огляду місця події, речових доказів, очних ставок, висновки судових експертиз та інші письмові докази, які були здобуті в ході досудового слідства, а також показання засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3 про обставини скоєння злочинів.
Так, з матеріалів кримінальної справи вбачається, а в судовому засіданні встановлено, що 25 квітня 2010 року близько 19 год 45 хв. ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на автомобілі таксі марки “Део” д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_14 приїхали до господарства належного ОСОБА_15, що в селі Дичків Тернопільського району Тернопільської області, в якому проживав ОСОБА_13 із сім’єю, з метою вчинення крадіжки жорсткого диску із системного блоку комп’ютера. На територію даного господарства вони зайшли безперешкодно та ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_9, які вийшли з будинку, було пред’явлено посвідчення працівника міліції на прізвище ОСОБА_16, яке не підтверджувало його дійсного статусу працівника правоохоронного органу, та якого потерпілі помилково сприйняли за службову особу. Перебуваючи на території господарства у ОСОБА_1 виник злочинний намір, направлений на вчинення розбійного нападу. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 наказав ОСОБА_2 взяти в ОСОБА_3 пневматичний пістолет, який вони взяли зі собою та завести ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на кухню, утримувати їх там та жестом руки показав ОСОБА_2, щоб він заходив в приміщення будинку. Вказані обставини засуджений ОСОБА_2 підтвердив як в ході досудового слідства (т.4 а.с.184-186, т.3 а.с.142-143), так і в судовому засіданні.
Таким чином, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виникла попередня домовленість про вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном. В подальшому, реалізуючи свій умисел, направлений на вчинення розбійного нападу, діючи за вказівкою ОСОБА_1 та за попередньою змовою із останнім, ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_3 пневматичний пістолет та застосовуючи психічне і фізичне насильство до потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_9, заштовхав їх в приміщення кухні, де наказав лягти на підлогу. ОСОБА_1, діючи згідно досягнутої домовленості із ОСОБА_2, зайшов в приміщення кухні та наказав потерпілим зняти із себе золоті вироби. Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 під час вчинення злочину були взаємоузгодженими, об’єднані єдиним умислом, направлені на досягнення єдиного злочинного результату, взаємно доповнювали одні одних –ОСОБА_2 застосовував насильство, а ОСОБА_1 заволодів майном потерпілих.
Дані обставини доведені дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, показами потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які суду пояснили, що 25 квітня 2010 року вони разом знаходилися в будинку, що в с.Дичків Тернопільського району. Близько 19 год. 45 хв. в домофон подзвонили невідомі особи, і коли ОСОБА_10 підійшла до домофону, то побачила, що двоє осіб, вже були на подвір'ї. Вона відчинила вхідні двері. Поруч неї стояла ОСОБА_9 ОСОБА_3 витягнув із кишені куртки службове посвідчення, яке відкрив та представився працівником карного розшуку міліції, а ОСОБА_2 почав розпитувати, де знаходиться належний їм автомобіль марки «Honda CRV», повідомивши, що напередодні сталося ДТП і вони перевіряють всі транспортні засоби. ОСОБА_10 передзвонила до свого чоловіка –ОСОБА_13, який сказав, що приїде через 15-20 хв.. Після цього вона зайшла в приміщення. Після неї в будинок зайшов ОСОБА_2, який наблизився до неї і тримаючи в руці пістолет направив його на неї та на ОСОБА_9, яка знаходилась поруч, і почав заштовхувати на кухню та наказав лягти. Будучи переляканими, вони лягли на підлогу. Потім на кухню зайшов ОСОБА_1, який запитав, де гроші та золото. Вона відповіла, що цінностей в будинку немає, на що він наказав зняти із себе золоті вироби, що ОСОБА_9 і зробила, поставивши їх на підлогу. Через пару хвилин в будинок зайшла дитина, якого завели в іншу кімнату до дівчат –ОСОБА_10 і Віки. Потім в будинок увійшов ОСОБА_7, якого ОСОБА_2 із використанням пістолету та руками повалив на підлогу. Коли ОСОБА_7 намагався підвестись, то ОСОБА_2 не давав йому цього робити, наносивши йому удари в різні частини тіла. У ОСОБА_7 забрали золотий ланцюжок. Цього вечора із будинку було викрадено вінчестер вартістю 2300 гривень, відеокамеру марки «Canon»вартістю 2860 грн. 80 коп., чоловічу золоту запонку до сорочки 585 проби вагою 4.5 грами вартістю 1200 грн., дві золотих сережки 585 проби загальною вагою 20 грам вартістю 6038 грн., золотий жіночий браслет 585 проби вагою 17.33 грами вартістю 5200 грн.. Всього викрадено їх майна на загальну суму 17598 грн.. Що в будинку робив ОСОБА_3 вони не знають, оскільки він на кухню не заходив.
З показів потерпілого ОСОБА_7 вбачається, що 25 квітня 2010 року близько 20 год. він приїхав до своєї племінниці ОСОБА_10 в с.Дичків Тернопільського району. Зайшовши на подвір'я нікого не бачив. Коли піднявся по сходах то помітив, що вхідні двері привідкриті. Увійшовши в хату побачив ОСОБА_2, який стояв в коридорі, на відстані приблизно 1.5 метра від вхідних дверей. ОСОБА_2 запросив його і сказав, щоб він проходив в будинок. Він ступив один крок і помітив, як із однієї із кімнат будинку вийшов ОСОБА_1. Після цього ОСОБА_2 одразу приставив йому пістолет до чола та наніс декілька ударів рукояткою, після чого наказав лягти на підлогу в кухні. Він почав шарпатись і ОСОБА_2 ще раз наніс йому удар рукояткою пістолета в обличчя, після чого він ліг на підлогу. Під час шарпанини в нього на шиї розірвався золотий ланцюжок. Коли він лежав на підлозі в кухні, то до нього підійшов ОСОБА_1 та зняв з шиї золотий ланцюжок вартістю 17100 грн., а з лівої кишені штанів витягнув мобільний телефон торгової марки «Nokia 2630»вартістю 400 грн. з сім карткою “Київстар” вартістю 25 грн., на рахунку було 15 грн..
Неповнолітні потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суду пояснили, що 25 квітня 2010 року вони разом перебували в будинку ОСОБА_10, що в с.Дичків Тернопільського району. Близько 19 год. 30 хв. вони сиділи за комп'ютером, а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 знаходились на кухні. Згодом вони із кухні чи коридору почули якийсь шум, і коли відчинили двері, то побачили ОСОБА_1 який їх жестом пальця покликав до себе, однак, вони зачинили двері в кімнату. Коли вони знаходились в кімнаті, то до них підійшов ОСОБА_3, який сказав, що він із міліції, щоб вони не переживали і сказав віддати йому на перевірку мобільні телефони, що вони і зробили. Взявши у них мобільні телефони він вийшов із приміщення кімнати.
Свідок ОСОБА_17 підтвердила, що в квітні 2010 року вона на прохання ОСОБА_2 їздила в с.Дичків Тернопільського району, щоб взяти номер мобільного телефону до ОСОБА_13 Як їй пояснив ОСОБА_2, це його попросив зробити ОСОБА_1 Також, вона на прохання ОСОБА_1 напередодні 25 квітня 2010 року разом із останнім та ОСОБА_3 із таксофону телефонувала до ОСОБА_13, щоб домовитись про зустріч.
Свідок ОСОБА_18 ствердив, що 26 квітня 2010 року до нього прийшли його знайомі ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, за місцем його проживання, що в АДРЕСА_1. Під час розпивання спиртних напоїв ОСОБА_2 із кишені штанів витягнув два золотих персні, які передав ОСОБА_3 і сказав, щоб той їх продав. ОСОБА_3 одягнувся та пішов з будинку, а за 15 хв. зателефонував до ОСОБА_1 і попросив, щоб той вийшов на вулицю, і забрав персні, оскільки це був понеділок і ринок не працював. Потім, після того, коли ОСОБА_1 вийшов до ОСОБА_3, він разом із ОСОБА_2 пішли в магазин, де придбали пляшку горілки та повертались до дому, де зустріли ОСОБА_1, в якого він взяв даних два персні для подальшої реалізації. Цього ж дня персні були вилучені працівниками міліції.
Дані покази є послідовними, взаємоузгоджими між собою, а тому колегія суду вважає їх правдивими.
Вина ОСОБА_1, ОСОБА_3 підтвердилась висновками проведених по справі судово-дактилоскопічної, судово-балістичної, судово-медичної, судово-товарознавчих експертиз, даними, що містяться в протоколах: огляду місця події з фототаблицями, пред’явлення особи для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, явки з повинною ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зізнанні про вчинення злочинів, огляду речових доказів, огляду відеоспостереження, що знято із камери, встановленої в господарстві, де було вчинено злочин, очних ставок.
Цим доказам суд першої інстанції дав належну оцінку і поклав в основу обвинувального вироку.
Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об’єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду, чи суперечливих доказів, які б суд невмотивовано відкинув.
Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок, а тому доводи засудженого ОСОБА_1 щодо непричетності до вчинених злочинів, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Щодо посилання апелянта ОСОБА_4 на невірну кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ч.3 ст. 185 КК України колегія суддів вважає необґрунтованим.
Матеріалами кримінальної справи доведено, що ОСОБА_3 не було відомо про наявність попередньої змови між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на вчинення розбійного нападу. Зайшовши в приміщення будинку, ОСОБА_3 не бачив, що ОСОБА_2 застосовує фізичне насильство та погрози стосовно потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10. Його дії були направлені на реалізацію попередньої домовленості про вчинення крадіжки. ОСОБА_3 безпосередньо застосуванню насильства не сприяв та не скористався ним для заволодіння майном потерпілих.
Вказані обставини підтверджуються показами ОСОБА_3, який зазначив, що між ним, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 попередньої домовленості про вчинення нападу з метою заволодіння майном не було. Крім цього, він не бачив в будинку дій ОСОБА_2 та ОСОБА_1 стосовно потерпілих, які виразились в застосуванні щодо них насильства, погрозою застосування зброї та заволодіння, таким чином, їх майном.
Вказані покази ОСОБА_3 давалися як в ході досудового слідства під час неодноразових допитів в якості підозрюваного, обвинуваченого, під час ставок віч-на-віч та відтворення обстановки та обставин скоєного злочину, так і в судовому засіданні. Вони є послідовними та логічно узгоджуються із іншими об’єктивними доказами по справі.
Зокрема, показами засудженого ОСОБА_2, який повідомив, що ОСОБА_3 не бачив його дій в приміщенні будинку, оскільки в будинок він увійшов першим, при цьому одразу із коридору заштовхав дівчат на кухню, а ОСОБА_3 в приміщення кухні не заходив.
Показами потерпілих ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, які вказали, що 25 квітня 2010 року ОСОБА_3 в приміщенні кухні не був, тобто в час, коли до них застосовували психологічне та фізичне насильство.
Таким чином, перебуваючи в приміщенні будинковолодіння ОСОБА_3 не знав, які дії вчиняються ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та не скористався насильством, яке застосовувалося ОСОБА_2, для вчинення крадіжки.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності»від 06 листопада 2009 року №10, якщо група осіб за попередньою змовою мала намір вчинити крадіжку чи грабіж, а один з її учасників застосував або погрожував застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, то дії цього учасника належить кваліфікувати як розбій, а дії інших осіб - відповідно як крадіжку чи грабіж за умови, що вони безпосередньо не сприяли застосуванню насильства або не скористалися ним для заволодіння майном потерпілого.
Таким чином, суд першої інстанції при ухваленні вироку, давши належну оцінку доказам по справі та беручи до уваги роз’яснення вказаної постанови вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 187 КК України, дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ч.1 ст. 190, ст. 353 КК України.
Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що на досудовому слідстві до нього працівники правоохоронних органів застосовували незаконні методи є безпідставними. У матеріалах справи немає даних, які б свідчили про використання незаконних засобів примусу з боку працівників міліції. Крім того, скарги ОСОБА_1 з цього приводу були предметом прокурорської перевірки і підтвердження не знайшли.
Порушень вимог кримінально чи кримінально-процесуального законів, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.
При визначенні покарання засудженим ОСОБА_1, ОСОБА_3 суд урахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, відомості про особу засуджених, що впливають на покарання. Зокрема, було надано значення тому, що ОСОБА_1 вчинив злочин, які законом віднесені до категорії особливо тяжких, ОСОБА_3 - до категорії тяжких. Також, суд обґрунтовано врахував, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання, однак, вини своєї не визнав, раніше судимий та вчинив злочин, будучи умовно-достроково звільненим від відбування покарання, тому прийшов до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі та застосував правила сукупності вироків.
З урахуванням пом’якшуючих обставин, при визначенні покарання ОСОБА_3, суд врахував з’явлення його із зізнанням, визнання вини, щире каяття та сприяння органам досудового та судового слідства у встановленні істини у справі, його позитивну характеристику з місця проживання, те, що він раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, поганий стан здоров’я, тому суд призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.3 ст. 185 КК України та застосував правила сукупності злочинів.
Як обставини, що обтяжують покарання, суд визнав вчинення злочинів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння.
З урахуванням наведеного, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд обґрунтовано призначив засудженим покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав для застосування ОСОБА_3 ст.ст. 69 та 75 КК України і призначення йому більш м’якого покарання, колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає вірно суд першої інстанції вирішив питання в частині стягнення цивільного позову з ОСОБА_3 в користь потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, задовольнивши його. Посилання апелянта ОСОБА_5 на небажання потерпілих отримати відшкодування, яке в добровільному порядку було проведено батьком засудженого ОСОБА_3, не є підставою для скасування вироку в цій частині, оскільки в порядку виконання вироку потерпілі можуть отримати дані кошти.
Таким чином, вирок суду є обґрунтованим і законним, будь-яких підстав для його скасування чи закриття, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 369 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 05 квітня 2011 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_3 —без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.Є. Лекан