КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого:                         Бєлової Л.В.

суддів:                                    Ситникова О.Ф.,     

                                               Малиніна В.В.                   

при секретарі:                        Джуринській Н.В.

                розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Києві  на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

               У лютому 2007 року позивач - ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом в порядку адміністративного судочинства до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві з вимогами скасувати постанову відповідача № 004905 про застосування фінансових санкцій від 29.01.2007 року.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вказана постанова винесена суб'єктом владних повноважень в порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якої встановлюється санкції за порушення законодавства  про  автомобільний  транспорт  до автомобільних перевізників, а позивачка послугами автомобільних перевезень не займається.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року позов ОСОБА_1- задоволено: скасовано постанову від 29 січня 2007 року Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн. відносно ОСОБА_1.

Не погоджуючись із оскаржуваною постановою представником - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Києві подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1- відмовити.

В запереченнях на апеляційну скаргу, що надійшли до Київського апеляційного адміністративного суду від позивачки, позивачка зазначає що оскаржувана постанова постановлена судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити її в силі, а апеляційну скаргу - без задоволення.

    Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 200 КАС України, - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 29.01.2007 року компетентною особою відповідача - ОСОБА_2. - тимчасово виконуючого обов'язки начальника Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві винесено постанову про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_1за порушення ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у сумі 1700 грн. (а.с. 4)

Крім того, судом першої інстанції встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що згідно договору найму транспортного засобу Наймодавець - Суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особа ОСОБА_1. яка є позивачем по адміністративній справі, 01.01.2006 року передав у тимчасове оплатне використання вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENZ ATEGO 1523, державний номер НОМЕР_1, Наймачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія «Полімерцентр» ( далі - ТОВ «Полімерцентр» ) (а.с. 5, 17-18).

Також судом першої інстанції встановлено, що відповідно до п. 4.2. вказаного договору, ТОВ «Полімерцентр» має право: самостійно використовувати транспортний засіб у своїй діяльності і має право без згоди Наймодавця , тобто - ОСОБА_1., укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу. (а.с. 5).

Постановляючи постанову про задоволення позову. Суд першої інстанції виходив з того, що ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачає відповідальність за порушення в сфері надання послуг з перевезень вантажів, а позивач не займався на час винесення постанови відповідача вказаним видом діяльності.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується виходячи з наступного.

На думку апелянта, основними доводами скасування судового рішення першої інстанції, є наступні:

-              вказана постанова прийнята судом першої інстанції з порушенням правил предметної підсудності;

-              з притягненням до участі у справі неналежного відповідача так, як Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві не є юридичною особою, а є філією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Києві;

-              з приводу порушення форми укладення договору перевезення, передбаченої ЦК України.

Всі ці доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, з приводу порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, - Компетенція адміністративних судів поширюється на: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3  ст. 18 КАС України, - місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Крім того, проаналізувавши постанову про застосування штрафних санкцій, апеляційний суд приходить до висновку що відповідно до викладення вказаної постанови неможливо точно визначити стосовно кого вона винесена: стосовно СПД-ФО ОСОБА_1., чи стосовно ОСОБА_1., як громадянки.

Тому, доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції правил предметної підсудності, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Стосовно доводів апеляційної скарги стосовно того що суд першої інстанції притягнув до участі у справі неналежного відповідача так, як Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві не є юридичною особою, а є філією Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Києві, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Так, відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2004 р. N 1190, а саме ст.. 4 визначає завдання покладені на інспекцію, серед яких, зокрема, здійснює  відповідно  до законодавства державний нагляд за забезпеченням  перевізниками  безпеки  автомобільних   перевезень; проводить  аналіз  дорожньо-транспортних  пригод,  що  сталися  за участю перевізників, які надають послуги з переведення пасажирів і вантажів  автомобільним  транспортом, ліцензування видів  господарської  діяльності,  пов'язаних  з наданням послуг з перевезення пасажирів чи вантажів  автомобільним транспортом, тощо.

Відповідно до ст.. 8 вказаного Положення, Головавтотрансінспекція  для виконання  покладених на неї завдань може за погодженням  з  Міністром  транспорту  та  зв'язку утворювати  територіальні  органи  у  межах  граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.

Відповідно до Положення про територіальні органи Головної державної  інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України   14.12.2005  N 888,  зокрема, п. 1 - Територіальні   органи  Головної  державної  інспекції  на автомобільному транспорті  (далі  -  територіальні  управління)  в

областях,  Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі є       територіальними         структурними         підрозділами Головавтотрансінспекції  без  права  юридичної особи,  утворюються відповідно  до  Положення  про  Головну  державну   інспекцію   на автомобільному   транспорті.

п. 4 зазначеного Положення серед основних завдань територіальних    управлінь    у відповідному регіоні, визначає серед інших, -  здійснення  державного  контролю за дотриманням суб'єктами господарювання  усіх  форм  власності  нормативно-правових  актів, стандартів  і  норм перевезення вантажів і пасажирів автомобільним

транспортом загального користування; забезпечення   дотримання   вимог  законодавства  у  сфері ліцензування в автомобільному транспорті загального користування.

             П. 5 зазначеного Положення, до компетенції  територіальних    управлінь    у відповідному регіоні, визначає, серед інших,  - здійснюють  державний  нагляд  за  забезпеченням   безпеки перевезень  суб'єктами господарювання,  які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування;  беруть   участь   у   контролі за   додержанням    вимог законодавства  у сфері ліцензування відповідно до Ліцензійних умов провадження  господарської   діяльності   з   надання   послуг   з перевезення  пасажирів   і   вантажів  автомобільним  транспортом загального  користування   та Ліцензійних умов провадження господарської  діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів та  їх  багажу  на таксі, затверджених наказом Державного комітету України  з  питань  регуляторної  політики  та  підприємництва  та Міністерства   транспорту  України   від   18.12.2003  N  136/985 тощо.

               Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку що суд першої інстанції залучив до участі у справі належного відповідача, так як, саме Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві видало оскаржувану постанову про накладення штрафних санкції на позивачку, про оскарження якої розглядався адміністративний позов в суді першої інстанції.

               Стосовно доводів апеляційної скарги щодо недотримання норм цивільного законодавства при укладенні договору перевезення між позивачкою та ТОВ «Полімерцентр», ці доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не бере до уваги взагалі, так як визнання недійсним договорів укладених фізичними та юридичними особами в порядку здійснення будь-якої діяльності здійснюється в порядку цивільного та господарського судочинства.

               Проте, не дивлячись на те, що визнання недійсними зазначених правочинів здійснюється в порядку цивільного та господарського судочинства, апеляційний суд також вважає за необхідне звернути увагу на те що в матеріалах адміністративної справи міститься копія рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2007 року по справі № 31/144, з якого вбачається що в господарському суді розглядався позов щодо визнання дійсності договору найму транспортного засобу - вантажного автомобілю марки MERCEDES-BENZ ATEGO 1523, державний номер НОМЕР_1 укладеного 01.01.2006 року між Наймодавцем - Суб'єкт підприємницької діяльності - Фізична особа ОСОБА_1. та Наймачем ТОВ «Полімер центр, і вказаний договір рішенням суду було визнано дійсним.

               Таким чином, доводи апелянта про недотримання норм цивільного законодавства при укладенні договору перевезення між позивачкою та ТОВ «Полімерцентр» є необґрунтованими, так як юридичний факт - дійсності вказаного договору було встановлено за рішенням суду.

               Враховуючи викладене, колегія Київського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що постанова Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав її скасування не вбачається.

        Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В

            Апеляційну Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в місті Києві  на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року  - залишити без задоволення.

            Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 19 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в м. Києві про скасування постанови - залишити без змін.      

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

           Судді