КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а- 2342/08
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2008 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бєлової Л.В.,
суддів Бистрик Г.М.,
Малиніна В.В.
при секретарі Гладишко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці та головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці, управління праці і соціального захисту населення Староміської районної ради м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2004-2006 роки в сумі 2250, 35 грн., -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2007 року позивачка - ОСОБА_1звернулась до Староміського районного суду м. Вінниці з позовом до управління праці і соціального захисту населення Староміської районної ради м. Вінниці про визнання неправомірною бездіяльності відповідача щодо недоплати позивачці разової грошової щорічної допомоги за 2004-2006 роки що виплачується учасникам війни до 5 травня.
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 10 квітня 2007 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці. (а.с. 10)
Ухвалою Староміського районного суду м. Вінниці від 26 квітня 2007 року до участі у справі у якості співвідповідача залучено Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради. (а.с.19)
Постановою Староміського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2007 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково:
- - визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Староміської районної ради м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради щодо невжиття заходів по дотриманню Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині розмірів виплат разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_1. як учасниці війни;
|
Суддя-доповідач - Бєлова Л.В. |
Справа в апеляційній інстанції №22а - 5573/07 перереєстровано ан 22-а- 2342/08 |
|
Головуючий в першій інстанції - Денишенко Т.О. |
Справа в першій інстанції № 2-а-146/07 |
- стягнуто з головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 1027, 00 гривень разової щорічної грошової допомоги, недоплаченої їй в 2006 році як учасниці війни;
- зобов'язано управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці подати в Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради необхідні для вказаної виплати розрахункові документи;
- в решті позовних вимог - відмовлено
Не погоджуючись із вказаною постановою, представник відповідача управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці - подав апеляційну скаргу, в якій зазначає що оскаржувана постанова постановлена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, атому просить її скасувати та постановити нове рішення яким позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити.
04.06.2007 року до суду першої інстанції надійшла заява від представника Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про приєднання до апеляційної скарги іншого відповідача - управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці. (а.с. 33)
Заперечень на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці та особи що приєдналась до апеляційної скарги не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено що позивачка - ОСОБА_1. згідно безтермінового посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 07.08.1997 року Староміським районним відділом соціального захисту населення, дійсного на всій території України, є учасницею війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни і її учасників (а.с. 2).
Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни щорічно до 5 Травня повинна надаватись разова грошова допомога в розмірі 3-х мінімальних пенсій за віком.
Згідно довідки від 28.03.2007 року № 210, виданою виконавчим комітетом Староміської районної ради м. Вінниці разова щорічна грошова допомога ОСОБА_1. була нарахована та виплачена в таких розмірах: за 2005 рік - 50 гри.; за 2006 рік - 50 грн. , в 2004 році - не видавалась взагалі.( а.с. 3)
Судом першої інстанції встановлено, що недоплачена частина одноразової грошової допомоги підлягає стягненню у примусовому порядку за 2006 рік. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується виходячи з наступного.
Частиною 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік зупинено дію положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни та встановлений інший розмір такої виплати, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Окрім того, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).
У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).
На підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).
Рядом Рішень Конституційного Суду України роз'яснено, що окремі положення Законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій є такими, що не відповідають Конституції України.
Окрім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
За змістом положень частин 2 і 3 статті 22 Основного Закону України конституційні права гарантуються, а держава повинна утримуватись від прийняття будь-яких актів, які призводили б до скасування чи звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Отже, встановлення Законом України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам, виходячи із обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету, обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Залишивши незмінним зміст права на отримання щорічної разової грошової допомоги, Закон про Державний бюджет України на 2006 рік звузили обсяг цього права, встановивши інший (менший) розмір такої виплати, і водночас фактично скасували конституційну гарантію забезпечення належних умов існування ветеранів війни.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції при розрахунку суми разової щорічної допомоги, обґрунтовано керувався положеннями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України» на 2006 рік.
Судова колегія також вважає за необхідне підкреслити, що невиконання чи неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання дискримінуючої недоплати одноразової грошової допомоги учасникам бойових дій.
Так, відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає що постанова Староміського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу відповідача - управління праці і соціального захисту населення в Староміському районі м. Вінниці та головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради на постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2007 року - залишити без задоволення.
Постанову Староміського районного суду м. Вінниці від 31 травня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді