Справа №2-а-200/10 Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц В.І.

Номер провадження 22-а/1890/1891/12 Суддя-доповідач - Кононенко

Категорія - 99

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2012 року                                                                                           м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ адміністративного судочинства апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Кононенко О. Ю.,

суддів -  Ведмедь  Н. І.,  Семеній  Л. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області

на постанову Сумського районного суду Сумської області від 04 лютого 2010 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області

про зобов’язання здійснити донарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,

в с т а н о в и л а:

Постановою Сумського районного суду Сумської області від 04 лютого 2010 року вимоги задоволені частково.

Визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії позивача з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1195 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  частковому задоволенню, а постанова суду – частковій зміні.

Позивач має статус дитини війни.

Згідно ст. 6 Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

Зважаючи на викладене, відповідач у період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року мав проводити нарахування підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» .

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни судом обґрунтовано до уваги не взято, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Що стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, то суд обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки  іншого розміру  такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на підвищення до  пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2009 року  по 31 грудня 2009 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з характеру та змісту спірних правовідносин, позивачем не пропущений строк звернення до суду, а доводи апелянта його не спростовують. Крім того, згідно ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Підвищення до пенсії позивачу виплачується відповідачем як єдиний платіж разом з основною пенсією без будь-якого розмежування за джерелами фінансування, а невиплата передбачених законом підвищень до пенсії порушувала його права.

Поряд з цим, колегія суддів не може погодитись з  висновком суду в частині визначення конкретних сум до стягнення. Відповідно до статей 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.

Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанцій повинен був визнати такі дії відповідача протиправними та зобов’язати відповідача діяти відповідно  до закону, а не ухвалювати рішення про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити  конкретні суми, визначивши їх у невірному розмірі.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів вважає, що ухвалена у справі постанова підлягає зміні.

Керуючись ст.ст.195, 197, п.2 ч.1 ст.198, ст.ст.201, 205, 207 КАС України, Законом України „Про внесення змін  до розділу ХІІ „Прикінцеві положення” Закону України „Про судоустрій і статус суддів” щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу  управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області задовольнити частково.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 04 лютого 2010 року у даній справі  змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частин суми щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

В іншій частині постанову залишити без змін.   

Постанова суду набирає законної сили  через п’ять днів після направлення   її копії особам, які беруть участь у справі і з цього часу  може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо  до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -