Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-677/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2012

. Заводський райсуд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді: Марченко Н.В.

при секретарі: Фурдак В.Й

за участі адвоката ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сектору громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою.

УСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Сектору громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням в якому указав , що ОСОБА_2, з 1998 року не проживала в кВ. АДРЕСА_1, хоч була там зареєстрована та мала право користування указаним житлом. ОСОБА_2 постійно проживає за адресою АДРЕСА_2. Факт не проживання ОСОБА_2, підтверджено актом ВРЕЖО №4. Тільки після подачі ним позову до суду ОСОБА_2 почала оплачувати комунальні послуги. Позивач вважає , що ОСОБА_2, більш ніж 6 місяців постійно без поважних причин не проживає в квартирі, тому втратила право користування нею.

Не визнаючи позов відповідачка ОСОБА_2 що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 пред*явила зустрічний позов в якому просить її вселити у кВ. АДРЕСА_1, та усунути їй перепони користуванні цією квартирою.

В позові вона указала, що Вона після розлучення її матері з ОСОБА_1 проживала разом з матір*ю за адресою АДРЕСА_2. З березня 2010р. будинок АДРЕСА_1 був переданий з балансу В; «Запоріжсталь»до комунальної власності Запорізького міськвиконкому зі зміною став сімейного гуртожитку на статус жилого будинку. Жителям будинку, що були зареєстровані у будинку було видано нові ордери на вселення лдо будинку. Ордер на вселення у спірну квартиру було видано в тому числі і на ОСОБА_2 Після видачі ордеру 25.10.10 своєчасно вселитись у спірну квартиру вона не змогла через те, що несвоєчасно дізналась про час видачі ордера, та через те, що її батько ОСОБА_1 створює перешкоди в користуванні зазначеною квартирою. З боку виконкому ВРЕЖО, уповноважених жильців будинку, або будь-яких інших сторін позивачку не було повідомлено про набрання чинності ордером на житлове приміщення. Батько також їй цю інформацію не повідомляв.

Лише наприкінці листопада та в грудні 2010р ОСОБА_2 разом зі знайомими (ОСОБА_4 та ОСОБА_5) вчинила декілька свідомих спроб вселитися в квартиру. Але зробити цього їм так і не вдалось через те, що наявні у неї ключі до дверей не підходили, а в квартирі нікого не було. Батько на зв'язок не виходив.

25.10.2010р. ордер №1192 було підписано міським головою і він набрав законної сили.

Але про існування ордеру №1192 від 25.10.2010р. (як документу) позивачка дізналась лише із позовної заяви батька про зняття її з реєстрації .

Таким чином встановлений в ордері 30-ти денний строк для вселення був нею пропущений з об'єктивних, незалежних від її волі причин. Зокрема через невчасне повідомлення її про наявність зазначеного ордеру.

В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснив, що його донька ОСОБА_2 в спірній квартирі не проживала з 1998 року з моменту розлучення з її матір*ю, але залишалась зареєстрованою. Ніколи ніяких витрат по оплаті житлово-комунальних послуг не несла. З позовом про визнання її такою , що втратила право користування житловим приміщенням до 2011 року ніхто не звертався. Крім того, позивачка пропустила місячний термін на вселення до спірної квартири з моменту видачі ордеру на вселення від 25.10.10. Про наявність ордеру ОСОБА_1 доньку не попереджав.

ОСОБА_2 суду пояснила , що вона проживала з моменту розлучення батьків разом з матір*ю. Вісімнадцять років їй виповнилось у 1999 році, але вона продовжувала проживати за адресою АДРЕСА_2 . Про день видачі ордеру вона нічого не знала. Коли дізналась про існування ордеру , то в кінці жовтня 2010 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 намагалась вселиться в спірну квартиру, але ключ не підійшов, а ОСОБА_1 дома не було. Просить усунути перешкоди у користуванні спірною квартирою та вселити її в квартиру.

Представник сектору громадянства , іміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області в судове засідання не з*явився, про слухання справи повідомлений, заперечень не надав.

Представник органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району просить в інтересах малолітньої ОСОБА_3 задовольнити зустрічний позов .

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суду пояснили , що ОСОБА_2 в спірній квартирі ніколи не проживала, про те , що вона намагалась вселитись в квартиру вони не знають.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що разом з речами ОСОБА_2 27-28 листопада намагалась попасти в квартиру , де проживав її батько, але не змогли цього зробити , оскільки ключі не підійшли та дома на цей момент нікого не було.

Вислухавши сторони, свідків, третю особу , дослідивши докази по справі, суд вважає , що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сектору громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню , а позов ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою не підлягає з наступних підстав.

Будинок АДРЕСА_1 в М.Запоріжжі в 1998 році знаходився на балансі «Запоріжсталь»і мав статус сімейного гуртожитку. Право на проживання в цьому гуртожитку позивачка отримала у 1992р. разом з батьками: ОСОБА_1 та ОСОБА_9. Після розірвання 02.07.1998р. шлюбу між її батьками (ОСОБА_1та ОСОБА_9) мати із зазначеної квартири виписалась. ОСОБА_2 залишилась зареєстрованою в квартирі, але постійно проживала за адресою АДРЕСА_2. В 1999 році ОСОБА_2 досягла повноліття і том могла сама вільно вибирати місце свого проживання. Але до спірної квартири не переїхала і до моменту подачі позову до суду не оплачувала комунальні послуги за цю квартиру.

25.03.2010 р. виконавчий комітет Запорізької міської ради прийняв рішення № 129/2, яким надав ОСОБА_1 у користування житлове приміщення у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. Житлове приміщення було надане на сім'ю з двох чоловік -йому та його дочці ОСОБА_2

25.10.2010 р. на підставі зазначеного рішення виконком Запорізької міської ради видав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідний ордер № 1192 на житлове приміщення на сім'ю з двох чоловік - позивача та ОСОБА_2

Після спливу терміну дії ордеру 27-28 листопада 2010 року ОСОБА_2 намагалась вселитись до квартири , що підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_8 , актом ВРЕЖО №4 (а.с.11) , а також про це не заперечує сама ОСОБА_2 . Указані факти свідчать про те, що ОСОБА_2 не проживаючи у спірній квартирі з моменту досягнення повноліття не бажала користуватись квартирою в якій вона була зареєстрована, витрат по оплаті житлово-комунальних послуг не несла, втратила інтерес до цього житла.. Після переходу права власності на будинок до іншого власника і видачі нового ордеру на вселення 25.10.10. позивачка пропустила строк на вселення. Шляхом подачі позову до суду про продовження терміну дії ордера на вселення намагалась відновити своє втрачене право на проживання в спірній квартирі, але рішенням апеляційного суду Запорізької області від 14.02.2012 у задоволенні цих позовних вимог було відмовлено. Поважних причин не проживання в спірній квартирі такий тривалий час судом не встановлено.

Таким чином , суд не знаходить підстав для задоволення позову про вселення ОСОБА_2 в спірну квартиру.

На підставі ст.. 71 ч. 1 ЖК України «При тимчасовій відсутності наймача, або членів його сім*ї за ними зберігається житлове приміщення протягом 6 місяців. Згідно ст.. 72 ЖК України «Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки провадиться в судовому порядку.

Керуючись ст. ст. 208, 209, 212-215 ЦПК | України, ст. ст. 58,64,65,71 ЖК | України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Сектору громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області про визнання особи такою , що втратила право користування житловим приміщенням ,задовольнити

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням у квартирі за адресою АДРЕСА_1. Забов*язати Сектор громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб Заводського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області зняти ОСОБА_2 з реєстраційного обліку за адресою АДРЕСА_1.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 за участі третіх осіб органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Заводському району про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.В.Марченко